06 жовтня 2025 р. Справа № 480/4683/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2024, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 05.07.25 по справі № 480/4683/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області
про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області, відповідач, апелянт) у якому просив: зобов'язати ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області провести перерахунок розміру середнього заробітку, який зберігався за начальником відділу правового забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області за період з 01.01.2024 по 31.05.2024, виходячи з розміру середнього заробітку, визначеного на момент його увільнення 04.05.2022 на підставі ч. 1 статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою.
05.07.2024 рішенням Сумського окружного адміністративного суду позов задоволено. Зобов'язано ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області провести ОСОБА_1 перерахунок розміру середнього заробітку начальника відділу правового забезпечення ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області за період з 01.01.2024 по 31.05.2024, виходячи з розміру середнього заробітку, визначеного на момент увільнення 04.05.2022 ОСОБА_1 на підставі частини 1 статті 119 КЗпП України з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закон України «Про основи національного спротиву», КЗпП України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про обґрунтованість позову та задоволення позовних вимог. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами
04.05.2022 ОСОБА_1 укладено контракт добровольця територіальної громади з добровольчим формуванням Сумської міської територіальної громади № 3, в зв'язку з чим наказом ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області від 17.05.2022 № 69-к позивач увільнений (звільнений від виконання службових обов'язків) зі збереженням займаної посади та середньої заробітної плати.
27.01.2023, у зв'язку із реорганізацією добровольчих формувань чинність зазначеного контракту від 04.05.2022 припинено.
28.01.2023 ОСОБА_1 укладено контракт добровольця територіальної громади з добровольчим формуванням Сумської міської територіальної громади № 5., що підтверджується довідкою № 39 від 15.02.2023 за підписом командира добровольчого формування Сумської міської територіальної громади № 5.
На підставі вищезазначеної довідки командира добровольчого формування Сумської міської територіальної громади № 5, наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області від 23.02.2023 № 63-к, наказ № 69-к від 17.05.2022 визнано таким, що втратив чинність.
Наказом ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області від 02.03.2023 № 89-к позивач увільнений від роботи з 28.01.2023, у зв'язку з виконанням обов'язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку.
У зв'язку з припиненням чинності контракту з добровольця територіальної громади з добровольчим формуванням Сумської міської територіальної громади № 3 від 04.05.2022 та втратою чинності наказом № 69-к від 17.05.2022, відповідачем змінено період обчислення середньої заробітної плати позивача з, що вплинуло на розмір середнього заробітку.
Так, з 04.05.2022 розрахунок середньої заробітної плати позивача здійснювався виходячи із розміру заробітної плати за квітень березень 2022 (середньоденна заробітна плата 998,86 грн), а з 28.01.2023 розрахунок середньої заробітної плати позивача здійснювався виходячи із розміру заробітної плати за листопад - грудень (мінімальна заробітна плата, середньоденна заробітна плата 340,91 грн.
Позивач вважає, що відповідачем неправильно застосовано порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, що призвело до необґрунтованого зменшення середнього заробітку з 01.01.2024 по 31.05.2024, який зберігається за ним відповідно до ч. 1 статті 119 КЗпП, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку час виконання позивачем державних або громадських обов'язків не переривався, позивач у спірному періоді не приступав до виконання посадових обов'язків начальника відділу правового забезпечення ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області, відтак у відповідача відсутні підстави для зміни розрахункового періоду для визначення розміру середньої заробітної плати позивача..
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Правові та організаційні засади національного спротиву, основи його підготовки та ведення, завдання і повноваження сил безпеки та сил оборони та інших визначених цим Законом суб'єктів з питань підготовки і ведення національного спротиву визначає Закон України «Про основи національного спротиву».
Відповідно до ч.1 ст.1 Закон України «Про основи національного спротиву», добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про основи національного спротиву», добровольчі формування територіальних громад утворюються з урахуванням ресурсних та людських можливостей відповідних територіальних громад.
Загальна кількість та місця розташування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Командуванням Сил територіальної оборони Збройних Сил України за участю відповідних сільських, селищних, міських рад та затверджуються Головнокомандувачем Збройних Сил України.
Порядок утворення, комплектування, функціонування, підстави та порядок розформування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Положенням про добровольчі формування територіальних громад, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про основи національного спротиву» визначено, що комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
До складу добровольчих формувань територіальних громад зараховуються громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим Положенням про добровольчі формування територіальних громад, пройшли медичний, професійний та психологічний відбір і підписали контракт добровольця територіальної оборони. Громадяни України зараховуються до складу добровольчих формувань територіальних громад за місцем своєї реєстрації. У разі введення воєнного стану громадяни України можуть зараховуватися до складу добровольчих формувань територіальних громад також безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
На громадян України, зарахованих до складу добровольчих формувань територіальних громад, під час участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони поширюється дія статутів Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про основи національного спротиву», на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно із ч. 1 ст. 119 КЗпП України, на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Отже зазначена норма законодавства пов'язує гарантії щодо збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку працівнику з виконанням ним державних або громадських обов'язків.
Судовим розглядом встановлено, що оскільки позивач виконував громадський обов'язок, як доброволець територіальної оборони безперервно з 04.05.2022 по день подання позову, а припинення чинності контракту 27.01.2023 з добровольчими формуваннями Сумської міської територіальної громади №3 та укладення нового контракту 28.01.2023 з добровольчими формуваннями Сумської міської територіальної громади № 5 не означає переривання виконання позивачем державних та громадських обов'язків, оскільки укладення контракту від 28.01.2023 з добровольчими формуваннями Сумської міської територіальної громади № 5 відбулося відразу на наступний день після втрати чинності попереднім контрактом добровольця з добровольчими формуваннями Сумської міської територіальної громади № 3.
Із урахуванням вищевикладеного, під час виконання позивачем громадського обов'язку, як добровольця територіальної оборони з добровольчими формуваннями Сумської міської територіальної громади № 3 та № 5, позивач фактично перебував у трудових відносинах із відповідачем і за ним зберігалося, згідно із ч. 1 ст. 119 КЗпП України місце роботи та середній заробіток, який є фактичною компенсацією заробітної плати за час виконання працівником громадського обов'язку у робочий час.
Порядок обчислення середньої заробітної плати визначається згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.2015 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (в подальшому - Порядок).
Згідно із п. 1 розд. І Порядку, обчислення середньої заробітної плати, зокрема, застосовується у випадках: в) виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час
Відповідно до п. 2 розд. ІІ Порядку, у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.
Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку.
Пунктом 4 Порядку визначено що, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.
Отже, у разі укладання нового контракту добровольця територіальної оборони без переривання виконання державних або громадських обов'язків не відбувається зміни події, з якою пов'язана відповідна виплата, у зв'язку з чим розрахунковий період для визначення розміру середньої заробітної плати залишається незмінним.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що подією, з якою пов'язане збереження середньої заробітної плати позивачу, є виконання ним державних і громадських обов'язків у робочий час, виконання яких почалося 04.05.2022 та тривала безперервно на момент звернення до суду з цим позовом.
Із урахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки час виконання позивачем державних або громадських обов'язків не переривався, а позивач у спірному періоді не приступав до виконання посадових обов'язків начальника відділу правового забезпечення Головного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, у зв'язку із чим у відповідача відсутні підстави для зміни розрахункового періоду для визначення розміру середньої заробітної плати позивача, отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Посилання апелянта на правомірність проведених виплат позивачу колегія суддів вважає необгрунтованими з вище зазначених підстав.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 5 липня 2024 року по справі № 480/4683/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк