06 жовтня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи 754/10194/25
Суддя в суді першої інстанції: Скляренко У.В.
Провадження № 33/824/4756/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання Марченка М.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 22 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 )до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 22 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з розбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. (а.с. 27-28).
Не погодившись з вказаною постановою, 29 серпня 2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.Ю.подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (а.с. 30-33).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначав, що оскаржувана постанова є незаконною, судом допущено спрощений підхід до розгляду справи, не надано правової оцінки тим доказам, які надано працівниками поліції, не взято до уваги доводи сторони захисту.
Вказував, що в справі відсутні докази, які б вказували на те, що ОСОБА_1 був водієм у розумінні п. 1.10 ПДР України, оскільки автомобілем він не керував, зокрема, в стані алкогольного сп'яніння. Знаходження в транспортному засобі чи поряд з транспортним засобом, який не є в стані руху не доводить факту керування транспортним засобом (а.с. 30-33).
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання 29 вересня 2025 року і 06 жовтня 2025 року не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази.
Повідомлення апелянта ОСОБА_1 повернулось із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Поряд з цим, про розгляд справи апеляційним судом 29 вересня 2025 року і 06 жовтня 2025 року ОСОБА_1 була сповіщений 12 вересня 2025 року і 29 вересня 2025 року повідомленнями до Електронного кабінету в ЄСІТС його представника - адвоката Сіренко М.Ю. із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення (а.с. 38-54).
Прокурор був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, до суду не прибув, проте неявка прокурора за чинним законодавством України не перешкоджає розглядові адміністративної справи.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.Ю. подавав клопотання про відкладення розгляду справи 29 вересня 2025 року, яке було задоволено судом, та 06 жовтня 2025 року знов подав таке клопотання пославшись на перебування ОСОБА_1 в зоні бойових дій, проте будь-яких доказів поважності причин своєї неявки, які і неявки ОСОБА_1 , до суду не надав, не встановлено таких і судом апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України" № 16652/04).
Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 357117, результатом тесту DRAGER (1,65 проміле), актом огляду водія на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія до закладу охорони здоров'я, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських (а.с. 2-10).
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 357117від 10 червня 2025 року, 10 червня 2025 року о 01 год. 40 хв. в м. Київ, вул. Героїв Енергетиків (Електротехнічна), 18, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Land Rover, р.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд зі згоди водія проводився на місці зупинки ТЗ за допомогою приладу Драгер, результат огляду позитивний 1,65 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2).
До протоколу додаються: акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, показання приладу Драгер, відеозапис з нагрудної камери поліцейських, направлення водія на огляд до закладу охорони здоров'я.
Вбачається, що ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення, результат тесту DRAGER.
Протокол про адміністративне правопорушення також підписаний поліцейським, який його склав та своїм підписом підтвердив, що ОСОБА_1 були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
З відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що водію ОСОБА_1 працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу Драгер. ОСОБА_1 зазначав, що вживав алкогольні напої (пиво). В подальшому, ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, та пройшовши такий огляд результат тесту виявився позитивним - 1,65 %. При цьому, жодних заперечень чи свою незгоду щодо результату огляду ОСОБА_1 не висловлював(а.с. 10).
Згідно з наявним в матеріалах справи результатом DRAGER показник алкоголю в крові ОСОБА_1 становив 1,65проміле (а.с. 5).
Згідно з п. 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відеозаписом з камери поліцейського підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відеозапис відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Доводи апелянта, щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом, з якого вбачається, що працівники поліції знаходяться біля автомобіля Land Rover, р.н. НОМЕР_1 , двигун якого працював. Разом з тим, під час розмови з поліцейськими ОСОБА_1 зазначав «додому до сім'ї спішу».
Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не висловлював заперечень щодо керування транспортним засобом, а також не скористався своїм правом зазначити заперечення щодо факту керування в протоколі.
Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Деснянського районного суду м. Києва від 22 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 )до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 22 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 )до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя _________________ Б.Б. Левенець