Справа № 756/6796/25 Головуючий у І інстанції Ковальова В.М.
Провадження № 33/824/3997/2025 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
22 вересня 2025 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Приймак Аліни Олександрівни на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працевлаштованої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.184 КУпАП,
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн в дохід держави.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Приймак А.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 рокускасувати та прийняти нову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції про в повному обсязі невиконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків по вихованню неповнолітньої доньки не відповідають обставинам справи, які суд в повній мірі не встановив, не дав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не врахував пояснення ОСОБА_1 , яка заперечувала свою вину у вчиненні вказаного правопорушення.
Захисник звертає увагу суду на те, що подія, щодо якої складено адміністративний протокол серії ВАД №626785 від 07 травня 2025 року, відбулася не 07.05.2025 року, як зазначено в матеріалах справи, а 06.05.2025 року.
Так, постановою Оболонського районного суду м. Києва від 11.06.2025 року по справі №756/7453/25, вже встановлено обставини, які стали передумовою складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №626785 від 07 травня 2025 року, досліджено відеозапис з нагрудної камери поліції, заслухано пояснення сторін, у зв'язку із чим суд встановив відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Вказує на те, що з відеозапису з нагрудної камери працівників поліції вбачається, що 06 травня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 2010 року народження виник конфлікт з приводу вживання неповнолітньою наркотичних засобів, під впливом яких вона намагалась завдати шкоду своєму здоров'ю. З метою недопущення спричинення шкоди мати ОСОБА_1 викликала поліцію та швидку.
З відеозапису також вбачається, що у присутності працівників поліції неповнолітня ОСОБА_3 вживала ненормативну лексику в бік матері, виявляла збуджену поведінку, ОСОБА_1 просила працівників поліції та медичних працівників гарантувати безпеку доньці від впливу дії наркотичних речовин, які вона вживає, щоб не завдала собі шкоди.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Приймак А.О. звертає увагу на те, що дії її підзахисної, як матері неповнолітньої ОСОБА_3 направлені на виконання її батьківського обов'язку, пов'язаного з вихованням доньки та спонукання її змінити спосіб життя, забороною вживання наркотичних засобів, які мають негативний вплив на емоційний та фізичний стан здоров'я дитини.
На думку захисника, жодних належний та допустимих доказів будь-якого фізичного чи психологічного насилля зі сторони матері ОСОБА_1 у відношенні доньки ОСОБА_2 судом першої інстанції не встановлено, що відповідно виключає за собою зміст ч. 2 ст. 184 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Приймак А.О. також порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, як такий, що пропущений з поважних причин.
Зокрема зазначає, що вона вже зверталась з апеляційною скаргою на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 рокув межах десятиденного строку на апеляційне оскарження, визначеного нормами КУпАП.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвокат Приймак А.О. на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 рокубуло повернуто собі, яка її подала, оскільки адвокат Приймак А.О. в порушення вимог ч. 2 ст. 271 КУпАП не надала суду апеляційної інстанції витягу з договору, засвідченого підписами сторін, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника, який обов'язково додається до ордеру.
Таким чином, захисник ОСОБА_1 - адвокат Приймак А.О., з метою усунення вказаних в постанові апеляційного суду недоліків, повторно звернулась з апеляційною скаргою на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Приймак А.О. строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року, як такий, що пропущений з поважних причин.
В судове засідання, повідомлені належним чином ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Приймак А.О. не з'явились.
22 вересня 2025 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» від захисника ОСОБА_1 - адвоката Приймак А.О. надійшла заява, в якій остання просить розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі сторін, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність, обґрунтованість та вмотивованість постанови суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 268 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечуються системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до положень ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Диспозиція ч. 2 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою, тобто ухилення батьків або осіб, які їх замінюють від виконання батьківських обов'язків щодо неповнолітніх дітей, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
У відповідності до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад правосуддя відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року за №3477-ІV, практика Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні.
В п. 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто, належним чином вивчені. У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 626785 від 07 травня 2025 року, ОСОБА_1 в повному обсязі не виконує свої батьківські обов'язки по вихованню неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягало у тому, що 07 травня 2025 року близько 17 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , мати вступила в конфлікт з донькою, у результаті якого донька порізала собі руку, правопорушення вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення. Отже, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП, а саме невиконання батьками обов'язків щодо виховання дітей.
Проте, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яким саме чином ОСОБА_1 не виконувала свої батьківські обов'язки, не конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання неповнолітньої дитини та яких саме обов'язків така особа не виконала.
Сама лише констатація у протоколі факту наявності конфлікту між матір'ю та неповнолітньою особою не може бути підставою для висновку про ухилення батьків від виконання їх обов'язків по вихованню дітей.
Всупереч вимогам ст. 256, 184 КУпАП, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, в чому конкретно полягає з її боку ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, та виховання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 долучені письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , при дослідженні яких встановлено, що 06 травня 2025 року коли донька прийшла зі школи, виник конфлікт, з метою спонукання, щоб мати залишила кімнату ОСОБА_3 спричинила собі шкоду вигляді порізу руки.
Із довідки про реєстрацію виклику поліції вбачається, що ОСОБА_1 викликала поліцію та повідомили, що донька порізала вени на лівій руці та втекла з дому.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 надала свої пояснення, з яких вбачається, що вона дійсно іноді має побутові конфлікти зі своєю донькою, які виникають через незадовільну поведінку останньої, яка пов'язана з наркозалежністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час апеляційного розгляду даної справи судом апеляційної інстанції була досліджена постанова Оболонського районного суду м. Києва від 11 червня 2025 року (справа №756/7455/25), в якій відображено події, що мали місце 06 травня 2025 року, з якої вбачається, неповнолітня ОСОБА_3 , приймаючи участь в судовому засіданні за допомогою відеозв'язку пояснила, що подекуди має непорозуміння з мамою ОСОБА_1 , вважає, що вона втручається в її особисті справи, тривалий проміжок часу вдома не проживає. 06 травня 2025 року коли вона прийшла зі школи, виник конфлікт, з приводу чого не пам'ятає, з метою спонукання, щоб мати залишила її кімнату намагалась спричинити собі шкоду у вигляді розрізу на руках, мати викликала поліцію та швидку.
Також, в даній постанові відображено, що судом було досліджено відеозапис щодо подій від 06 травня 2025 року та встановлено, що у присутності працівників поліції неповнолітня ОСОБА_3 вживала ненормативну лексику в бік матері, виявляє збуджену поведінку, психічно лабільна. На відеозапису ОСОБА_1 просить працівників поліції та медичних працівників гарантувати безпеку доньці від впливу дії наркотичних речовин, які вона вживає, щоб не завдала собі шкоди, схвильована вживанням донькою наркотичних засобів, від передозування якими перебувала у медичному закладі.
У постанові Оболонського районного суду м. Києва від 11 червня 2025 року (справа №756/7455/25) зроблено висновок, що дії ОСОБА_1 , як матері неповнолітньої ОСОБА_3 , направлені на виконання її батьківського обов'язку, пов'язаного з вихованням доньки та спонукання її змінити спосіб життя, забороною вживання наркотичних засобів, які мають негативний вплив на емоційний та фізичний стан здоров'я дитини.
Таким чином, під час розгляду даної справи не здобуто жодного доказу, які б поза розумним сумнівом підтверджували викладене у протоколі обвинувачення.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували пряму винуватість ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення за ч. 2 ст. 184 КУпАП, яке полягає у неналежному виконанні батьківських обов'язків.
Наявність інших постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не може слугувати однозначним доказом винуватості останньої у вчинені останньою дій, спрямованих на неналежне виховання своєї дитини.
У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
З урахуванням того, що матеріали справи не містять достатніх, допустимих та належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про порушення митних правил, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Приймак А.О. підлягає задоволенню.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують законність постанови Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Керуючись положеннями ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Приймак Аліни Олександрівни задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Приймак Аліни Олександрівни задовольнити.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП, скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній