справа № 752/20587/24
провадження № 2-ві/824/83/2024
головуючий у суді І інстанції Чекулаєв С.О.
6 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Писаної Т.О., розглянувши питання про відвід судді Поливач Л.Д. за заявою ОСОБА_1 , -
В провадженні Київського апеляційного суду перебуває цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 1 липня 2025 року визначено суддів, які входять до складу колегії: головуючий суддя Поливач Л.Д., судді: Стрижеус А.М., Шкоріна О.І.
Матеріали цивільної справи №752/20587/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди надішли на адресу Київського апеляційного суду 29 липня 2025 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2025 року поновлено ОСОБА_2 пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Голосіївського районного суду м.Києва від 10 січня 2025 року. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01 жовтня 2025 року 17 годину 00 хвилин в приміщенні Київського апеляційного суду за адресою: 03110, м.Київ, вул. Солом'янська, 2-а.
03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подала до апеляційного суду заяву про відвід судді - доповідача Поливач Л. Д. від розгляду справи №752/20587/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року.
Відвід мотивований тим, що суддя - доповідач Поливач Л. Д. при вирішенні питання про поновлення стороні відповідача пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду дійшла безпідставного висновку, що такий строк було пропущено ОСОБА_2 з поважних причин.
Такі дії судді - доповідача викликають у заявника обґрунтовані сумніви в її неупередженості, об'єктивності та дотриманні принципу рівності сторін.
Також як на підставу відводу судді - доповідача Поливач Л. Д., заявник посилалась на те, що суд безпідставно 01.10.2025 відклав розгляд справи та фактично сприяє відповідачу у затягуванні справи.
Викладені обставини, на думку заявника, свідчать про упередженість судді - доповідача Поливач Л. Д. у розгляді вказаної справи, що є підставою для її відводу від розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 3 жовтня 2025 року визнано необґрунтованим відвід судді Поливач Л. Д.
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Поливач Л.Д.передано до канцелярії суду для автоматизованого розподілу відповідно до ч.1 ст.33 ЦПК України.
Згідно з ч.2 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 3 жовтня 2025 року питання про відвід судді Поливач Л.Д.призначено судді-доповідачу Писаній Т.О.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи, викладені в заяві про відвід, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином, перелік підстав для відводу чітко визначений законом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто, має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Водночас, як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є не об'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто, в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді Поливач Л.Д., апеляційний суд вважає, що у заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею Поливач Л.Д. поведінки, яка б свідчила про її упередженість чи необ'єктивність у цій справі.
В усякому разі, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. Об'єктивний критерій безсторонності означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Правосуддя повинно не тільки чинитись, повинно бути також видно, що воно чиниться. Важливим питанням є довіра, яку суду повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (Рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України».
Суть заявленого відводу зводиться до того, що у порушення вимог ЦПК України, суддя - доповідач Поливач Л. Д. при вирішенні питання про поновлення стороні відповідача пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду дійшла безпідставного висновку, що такий строк було пропущено ОСОБА_2 з поважних причин, тоді як позивачем встановлено, що адвокат Кравченко К.М. має електронний кабінет та отримала повний текст ухвали 9 червня 2025 року, тоді датою закінчення строку є 24 червня 2025 року, однак відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою 30 червня 2025 року.
На переконання суду такі твердження є безпідставними, з огляду на те, що особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Відтак, доводи, якими Куриленко Н.М. мотивує заяву про відвід судді Поливач Л. Д. не викликають обґрунтованих сумнівів у її об'єктивності, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб'єктивного критерію», так і з погляду «об'єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.
Факт поновлення процесуального строку для звернення до суду із апеляційною скаргою, не є підставою для відводу судді та не свідчить про її упередженість та необ'єктивність.
В той же час, зміст заяви ОСОБА_1 фактично зводиться до незгоди заявника із процесуальним рішенням суду, вирішенням питання щодо поновлення процесуального строку для звернення до суду із апеляційною скаргою, що в силу ч. 4 ст. 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
Інших доводів, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді Поливач Л. Д., з посиланням на ст. 36 ЦПК України, заява про відвід не містить.
Оскільки, заявником не наведено, а судом не встановлено обставин, які б безпосередньо свідчили про упередженість та необ'єктивність судді Поливач Л. Д. або інших підстав, визначених ст. ст. 36, 37 ЦПК України, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід про відвід судді - доповідача Поливач Л. Д. слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 36, 40 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Поливач Любові Дмитрівни відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана