Справа № 761/4932/25 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5482/2025 Доповідач в 2 інстанції - ОСОБА_2
01 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
суддів: ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченої - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
представника потерпілого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 42024100000000033 від 18.09.2023 рокуза апеляційною скаргою прокурора першого відділу Київської міської прокуратури на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року клопотання захисника ОСОБА_8 задоволено та обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42024100000000033 від 18.09.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України -повернуто прокурору.
Вказане рішення суд першої інстанції мотивував тим, що обвинувальний акт містить посилання на висновок експерта від 26.09.2024, що є неприпустимим, оскільки це є посиланням на докази, які отриманні внаслідок здійснення досудового розслідування, що у свою чергу суперечить положенням ч. 2 ст. 291 КПК України, а також принципам верховенства права й неупередженості суду, безпосередності дослідження ним доказів, що закріплено у ст. 7, 8, 22, 23 КПК України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій указав про незаконність оскаржуваної ухвали у зв'язку з тим, що обвинувальний акт містить всі відомості, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, а посилання на висновок експерта від 26.09.2024 року не порушує принцип змагальності, адже посилання на цей висновок лише обґрунтовує твердження прокурора про розмір заподіяного збитку. Крім того, посилання на такий висновок не є тотожним поданню цього доказу та жодним чином не ставить сторону обвинувачення в більш вигідне становище порівняно зі стороною захисту. Також зауважив, що, повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд фактично вказав на некоректність викладеного в нього обвинувачення, що свідчить про те, що він вийшов за межі предмету судового розгляду, який вирішується в підготовчому судового засіданні, та фактично вдався до дослідження обставин кримінального провадження, що є неприпустимим на цій стадії. Зазначив, що питання про узгодженість викладення фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією, конкретизація правової кваліфікації не є предметом розгляду в підготовчому провадженні. Просив оскаржувану ухвалу скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити; пояснення обвинуваченої та їх захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, просили ухвалу суду залишити без змін; представника потерпілого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 п. 3 ст. 314 КПК України суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд вказав, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Однак, з вказаним висновком суду колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 291 КПК України визначено перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті, а саме: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого; 3) анкетні відомості кожного потерпілого; 3-1) анкетні відомості викривача; 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта; 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складання та затвердження.
Як вбачається з обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42024100000000033 від 18.09.2023 рокуза обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в ньому викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень, які слідчий, прокурор вважали встановленими, вказана правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульоване обвинувачення, тобто, викладена позиція сторони обвинувачення в такому виді, як це вважає за правильне прокурор, також обвинувальний акт містить зазначення інших відомостей, передбачених ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому посилання суду першої інстанції, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, є безпідставним.
Колегія суддів вважає не обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що посилання в обвинувальному акті на висновок експерта від 26.09.2024, суперечить положенням ч. 2 ст. 291 КПК України, а також принципам кримінального провадження, оскільки, як зазначив прокурор та як вбачається з обвинувального акта, вказаний висновок лише обґрунтовує розмір заподіяного збитку, а враховуючи, що за змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті здійснюється виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, та відповідно сформульоване обвинувачення в такому виді, як це вважає за правильне прокурор, то підстави для втручання суду у викладені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення та сформульоване обвинувачення відсутні. Крім того, колегія суддів вважає, що посилання в обвинувальному акті на висновок експерта не може ставити сторону захисту в більш невигідне становище, оскільки обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом в процесі судового розгляду шляхом дослідження доказів та на підставі доведення стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, а тому відповідно сторона не позбавлена можливості в ході судового розгляду здійснювати захист своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, зокрема шляхом подачі клопотання про визнання такого висновку недопустимим доказом.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що невідповідність обвинувального акта вимогам, які передбачені для обвинувального акта відповідними положеннями КПК України є вичерпною підставою для повернення обвинувального акта. Тому інші недоліки досудового розслідування при їх встановленні, в тому числі і такі, які стосуються порушення прав учасників кримінального провадження, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підстав невідповідності його вимогам КПКУкраїни.
Таким чином під час апеляційного розгляду колегією суддів не було встановлено порушень, допущених при складанні обвинувального акта щодо ОСОБА_7 , які б перешкоджали суду першої інстанції призначити кримінальне провадження до судового розгляду, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтованість повернення обвинувального акта є слушними, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а ухвала суду першої інстанції про повернення обвинувального акта прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України - скасуванню з поверненням матеріалів провадження до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст. 314-317 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора першого відділу Київської міської прокуратури задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року про повернення обвинувального акта прокурору скасувати.
Матеріали кримінального провадження повернути до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст. 314 - 317 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4