Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/11057/2025 Доповідач - Ратнікова В.М.
м. Київ Справа № 755/12589/24
03 жовтня2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - Хлопкової Марії Сергіївни на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Марфіної Н.В., у цивільній справіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 27 лютого 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 164081475.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора НОМЕР_3.
27.02.2020 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 10 000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 .
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого завершується 28.11.2019 року.
28.11.2019 року додатковою угодою № 19 строк договору було продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 року між клієнтом і фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року.
31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 82 від 11.06.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 25 295 грн.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 року до договору факторингу № 05/0820-01від 05.08.2020 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26 145 грн.
14.02.2022 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №14/02/2022-01 відповідно до якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №14/02/2022-01 від 14.02.2022 року від ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26 145 грн.
Зазначає, що ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.
З урахуванням викладеного, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №164081475 від 27.02.2020 року в розмірі 26 145 грн., понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, 28 квітня 2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - Хлопкова Марія Сергіївна подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що із рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Зазначає, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод:№19 від 28.11.2019 року, № 26 від 31.12.2020 року, №27 від 31.12.2021 року, №31 від 31.12.2022 року, №32 від 31.12.2023 року - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 року - по 31.12.2024 року.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Зазначає, що 11.06.2020 року, відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 82 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 25 295,00 грн. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки, з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Звертає увагу суду, що судом першої інстанції залучений попередній кредитор, а саме: ТОВ «Таліон Плюс», який також підтвердив перехід прав вимоги, надавши відповідні документи: договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, додаткові угоди №26, №27, №31, №32 до договору факторингу та витяг з реєстру прав вимоги № 82 від 11.06.2020 року.
При цьому зазначає, що вищезазначений Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, у встановленому законом порядку не визнавався недійсним.
Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Враховуючи вищевикладене, вважає, що перехід права вимоги за кредитним договором стосувався чинного зобов'язання на момент його передачі і відбувся на законних підставах, оскільки реєстр прав вимоги підписано після укладення кредитного договору.
Зазначає, що ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року строк дії Договору закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали декілька додаткових угод: №2 від 03.08.2021 року, якою продовжений строк дії Договору факторингу до 31.12.2022 року включно, та №3 від 30.12.2022 року, якою продовжений строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 року включно, всі інші умови залишились без змін.
Зазначає, що пунктом 2.1. Розділу 2 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Тобто, предметом договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги 28.10.2021 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26145,00грн. Тобто, передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу - до 30.12.2024 року. При цьому жодна норма даного договору не обмежує можливість передачі прав вимог лише тими, які існували до моменту укладення Договору.
Звертає увагу, що відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб.
В подальшому, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ « Юніт Капітал» уклали Договір факторингу №14/02/2022-01 від 14.02.2022 року відповідно до умов якого, ТОВ « Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором
Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ « Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26145,00 грн.
Зазначає, що підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Договори факторингу, які у встановленому порядку недійсними не визнані та в яких визначений розмір відступленої заборгованості та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений при відступленні права вимоги, є підтвердженням суми заборгованості.
Вказує на те, що договори, укладені між відповідачем та первісними кредиторами, договори факторингу, укладені між первісними кредиторами та позивачем у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.
З урахуванням викладеного, просило суд апеляційної інстанції постановити у справі нове судове рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» за кредитним договором №164081475 від 27.02.2020 року в розмірі 26 145 грн.
Також просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідач ОСОБА_1 копію апеляційної скарги отримав 23.06.2025 року. Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27 лютого 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 164081475. ( а.с.42-44, том 1).
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора НОМЕР_3.
На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало платіжні доручення від 27.02.2020 року відповідно до яких ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було перераховано кошти на рахунок ОСОБА_1 на суму 10 000 грн. ( а.с 59, том1).
Окрім того, згідно довідки № 06_1/2024, виданої відповідно до договору № 1336 від 26.09.2013 року між ТОВ Манівео швидка фінансова допомога та АТ КБ «Приватбанк», за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було здійснено успішні платежі, зокрема: 27.02.2020 року на суму 10 000 грн на номер картки НОМЕР_4.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором.( а.с. 101-107, том 1).
Додатковими угодами № 19, № 26, № 27 строк договору було продовжено до 31.12.2022 року, при цьому умови договору залишилися без змін.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 82 від 11.06.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 25 295 грн.( а.с. 15-17, том1)
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.(а.с.88-93, том1 )
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 року до договору факторингу № 05/0820-01від 05.08.2020 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26 145 грн.( а.с. 23-25, том1).
14.02.2022 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №14/02/2022-01 відповідно до якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором.( а.с. 80-85, том1)
Згідно даних реєстру боржників за договором факторингу №14/02/2022-01 від 14.02.2022 року від ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 26 145 грн.( а.с. 19-21, том1).
У такий спосіб ТОВ «Юніт Капітал» набуло прав кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі кредитного договору № 164081475 від 27 лютого 2020 року.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 164081475 сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» складає 26 145 грн ( а.с .72 том.1).
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», відповідач має заборгованість, яка складається з: 10 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 300 грн. сума заборгованості за відсотками. (а.с. 12-14, том.1 ).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,суд першої інстанції посилався на те, що на момент укладення Договору факторингу від 28 листопада 2018 року, а так саме на час укладення додаткової угоди № 19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31.12.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою сторони визначили, що строк дії договору продовжено, при цьому інші умови договору залишилися без змін, боргові зобов'язання ОСОБА_1 за договором № 164081475 від 27.02.2020 року ще не існували, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором. Оскільки на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року.
Отже, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення Договору факторингу 28 листопада 2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача ОСОБА_1 , які виникли після укладення цього договору
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, 27 лютого 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 164081475, за яким кредитодавець - ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов'язується надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети, у розмірі кредиту на суму 10 000 грн на умовах зворотності, строковості, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора НОМЕР_3.
Згідно п. 1.1 Договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Згідно п. 1.2 Договору, кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.
Відповідно до п. 1.3 на період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,85 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).
Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом, вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший, ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору.
Згідно п. 1.6 Договору позичальник зобов'язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3 цього Договору не пізніше строку, вказаного у п. 1.2 цього договору.
Згідно п 4.2. строк дії цього Договору, вказаний в п. 1.2. Договору, продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов?язки за цим Договором, та визначається як період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення кредиту, процентів за дисконтною та/або базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов Договору (пені) та інших нарахувань, передбачених Договором.
На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало платіжні доручення від 27.02.2020 року відповідно до яких ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було перераховано кошти на рахунок ОСОБА_1 на суму 10 000 грн. ( а.с 59, том1).
Окрім того, згідно довідки № 06_1/2024, виданої відповідно до договору № 1336 від 26.09.2013 року між ТОВ Манівео швидка фінансова допомога та АТ КБ «Приватбанк», за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було здійснено успішні платежі, зокрема: 27.02.2020 року на суму 10 000 грн на номер картки НОМЕР_4.
Тобто, сторонами було погоджені всі істотні умови договору.
Будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора ОСОБА_1 суду не надав.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Як встановлено судом, 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 82 від 11.06.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 25 295 грн.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 року до договору факторингу № 05/0820-01від 05.08.2020 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26 145 грн.
14.02.2022 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №14/02/2022-01 відповідно до якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №14/02/2022-01 від 14.02.2022 року від ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26 145 грн.
Згідно долучених до справи договорів, за якими відступлено право вимоги боргу ОСОБА_1 за кредитним договором, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, зміст прав, які перейшли до нового кредитора, порядок передачі документів новому кредитору, що підтверджують права вимоги до боржника.
Вказані договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал».
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , а тому у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року.
Звертаючись до суду із позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» просило суд стягнути із відповідача - ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 164081475 від 27.02.2020 року у розмірі 26 145 грн, з яких: 10 000 грн - тіло кредиту, 16 145 грн - відсотки за користування кредитом.
Відповідач ОСОБА_1 фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 10 000 грн., що підтверджується матеріалами справи, в добровільному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» не повернув, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000, 00 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 16 125 грн., то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається із кредитного договору №164081475 від 27.02.2020 року сторони, діючи відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом, що передбачено розділами 1, 4 договору.
Cторонами було погоджено строк дії договору. Відповідно до п. 1.2 договору - строк договору 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.
Відповідно до п. 1.3 договору на період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,85 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданої ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», нарахування відсотків за користування кредитом у період з 27.02.2020 року по 31.03.2020 року здійснювалося у розмірі погодженому у п.1.3. договору та протягом погодженого в п.1.2 строку дії укладеного договору.
Окрім того, із вказаного розрахунку вбачається, що нарахування відсотків здійснювалося не лише у погоджений сторонами договору строк до 31.03.2020 року, а і після спливу вказаного строку, відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 1.4 договору у випадку користування кредиту понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).
Згідно п 4.2. договору строк дії цього договору, вказаний в п. 1.2. , продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов?язки за цим договором, та визначається як період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення кредиту, процентів за дисконтною та/або базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов договору (пені) та інших нарахувань, передбачених Договором.
Згідно п. 4.3 сторони погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2 цього договору, є процентами у розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексі України.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та погодженим сторонами умовам договору вимогу позивача про стягнення із ОСОБА_1 на його користь відсотків за користування кредитом у розмірі 16 125 грн, які складаються із відсотків, нарахованих протягом погодженого договором строку кредитування ( тобто за період із 27.02.2020 року по 31.03.2020 року) за ставкою 0,85 % та відсотків у розумінні ч. 2ст. 625 ЦК України за період з 01.04.2020 року по 17.07.2024 року ( день подання позову) за ставкою 1,70 %.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості правомірними та вбачає підстави для стягнення з відповідача- ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №164081475 від 27.02.2020 року в розмірі 26 125 грн, з яких: 10 000 грн - тіло кредиту, 16 125 грн - відсотки за користування кредитом, що були нараховані відповідно до умов договору № 164081475та вимог законодавства.
Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, відсутності заперечень відповідача, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це, відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
Таким чином, понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати (судовий збір)за подання позовної заявита апеляційної скарги слід покласти на відповідачаОСОБА_1 , що становить 6056 грн (2422, 40 грн+ 3 633, 60 грн.)
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій, колегією суддів апеляційного суду виходить з такого.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 рокуу справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.
Із наданих та досліджених доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги у судах першої та апеляційної інстанцій, колегією суддів апеляційного суду встановлено що, звертаючись до суду апеляційної інстанції, представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» просив суд стягнути із відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 6 000 грн., та у суді апеляційної інстанції - у розмірі 6 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду було надано копію договору про надання правової допомоги №17/06/24-02 від 17 червня 2024 року, що підписаний сторонами: Адвокатським бюро «Тараненко і партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал».
Відповідно до п 3.3 договору про надання правової допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №17/06/24-02 від 17 червня 2024 року.
Відповідно до п.3.4. вказаного договору після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 17.06.2024 року клієнту- Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» було надано виконавцем- Адвокатським бюро «Тараненко і партнери» такі послуги:
-складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до боржника ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 164081475 від 27.02.2020 року- 2 год. - 4000 грн.,
-вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 164081475 від 27.02.2020 року-1 год - 500 грн.,
- надання усної консультації стосовно складання позовної заяви ТОВ « Юніт Капітал» до боржника ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 164081475 від 27.02.2020 року - 500 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: вивчення матеріалів справи та складання позовної заяви зводяться до єдиної дії - підготовка та подання позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги.
Така послуга, як надання усної консультації стосовно складання позовної заяви, за своєю суттю є послугою організаційного характеру. Немає також підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.
За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, врахувавши складність справи, суть спору, характер послуг,розгляд справи в суді першої інстанції в порядку спрощеного провадження, без виклику (повідомлення) учасників справи, задоволення позову ТОВ «Юніт Капітал»,а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогуу розмірі 4 000,00 грн.
Досліджуючи докази на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, та їх вартості.
Встановлено, що на узгоджених сторонами умовах договору про надання правової допомоги №17/06/24-02 від 17 червня 2024 року доказом належного виконання доручення адвокатським бюро є акт прийому-передачі наданих послуг - пункт 3.4. договору.
До суду апеляційної інстанції такий доказ позивачем не подавався.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення ним витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката в суді апеляційної інстанції, а тому у відшкодуванні цих витрат слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 514, 526, 626-629, 1048, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України « Про електронну комерцію», ст.ст. 3, 4, 137, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - Хлопкової Марії Сергіївнизадовольнити.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня 2025 року скасувати на ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, місто Київ, вулиця Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10) заборгованість за договором кредиту № 164081475 від 27 лютого 2020 року у розмірі 26 145 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, місто Київ, вулиця Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6 056 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163 місто Київ, вулиця Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанцій, у розмірі 4000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: