Унікальний номер справи 552/7578/24
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/13628/2025
Головуючий у суді першої інстанції А.А. Осаулов
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
03 жовтня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
учасники справи
заявник Товариство з обмеженою відповідальністю
«Брайт Інвестмент»
заінтересована особа Київський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
заінтересована особа ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, подану представником Шматченко Людмилою Олександрівною, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року в оскаржуваній частині, постановлену у складі судді Осаулова А. А., в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва,
У грудні 2024 року ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва із скаргою на дії заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шматченко Л. О., боржник ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні НОМЕР_1,у якій заявник просив визнати дії заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шматченко Л. О. неправомірними, постанову від 14.06.2022 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 скасувати, зобов'язати заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шматченко Л. О. продовжити проводити подальші виконавчі дії щодо боржника та провести перерахунок залишку заборгованості з урахуванням норм чинного законодавства за офіційним курсом НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу.
В обгрунтвання заявлених вимог зазначено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21.06.2010 у справі № 2-8358/10 задоволено позов ВАТ Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Розірвано кредитний договір №440/11/08-А від 14.02.2008, укладений між ВАТ Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ Комерційного банку «Надра» суму боргу за кредитним договором №440/11/08-А від 14.02.2008 в розмірі 9 012,62 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 68 130,22, а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 681,30 грн. та витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.01.2022 замінено стягувача ПАТ «Комерційний Банк «Надра» його правонаступником - ТОВ «Брайт Інвестмент» у виконавчому проваджені № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №2-8358/10, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ Комерційного банку «Надра», суму боргу за кредитним договором №440/11/08-А від 14.02.2008 в розмірі 9012,62 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 68130,22 грн, а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 681,30 грн та витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., щодо боржника ОСОБА_1
22.02.2022 на адресу відділу ДВС була направлена заява про заміну стягувача разом з ухвалою суду від 25.01.2022, яка містила прохання направити на адресу стягувача постанову про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу. Не отримавши вказаної постанови стягувач повторно звернувся до відділу ДВС із запитом та 22.10.2024 після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу сторін дізнався про винесення 14.06.2022 постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 на підставі п.9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
ТОВ «Брайт Інвестмент» вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження є передчасною, оскільки за рішенням суду сума боргу визначена в іноземній валюті з відображенням її еквіваленту у гривнях станом на 21.06.2010 заступник начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шматченко Л. О. не врахувала, що стягувачу має бути перерахована вказана в резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Так, на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» було перераховано 21 999,76 грн, а на користь первісного стягувача - 46 931,76 грн. Оскільки рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21.06.2010 у справі № 2-8358/10 не виконане боржником в повному обсязі, стягувач звернувся до суду з даною скаргою.
25.03.2025 на адресу суду надійшла заява ТОВ «Брайт Інвестмент» про стягнення судових витрат на правничу допомогу, у якій заявник просив здійснити розподіл судових витрат, поклавши на особу, дії якої оскаржуєються обов'язок по відшкодуванню понесених заявником витрат на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу заявником надано договір №01/05-23 від 01.05.2023, додаток №1 від 01.05.2023 з переліком та вартістю послуг, акт про надання правової допомоги №1803/25 від 18.03.2025, за яким вартість послуг адвоката складає 16000,00 грн, з яких: ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документів, аналіз, ознайомлення з судовою практикою, визначення перспективи справи - 3 год. 4500,00 грн, складення скарги - 1500,00 грн, гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - 10000,00 грн.
Ухвалою Шевечнківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року скаргу стягувачаТОВ «Брайт Інвестмент» на дії заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шматченко Л.О., боржник ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні НОМЕР_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шматченко Л.О. щодо закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 із примусового виконання виконавчого листа №2-8656/10 від 11.02.2013 щодо боржника ОСОБА_1 .
Скасовано постанову заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шматченко Л. О. від 14.06.2022 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 із примусового виконання виконавчого листа №2-8656/10 від 11.02.2013 щодо боржника ОСОБА_1 .
В задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено.
Стягнуто з Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» витрати на правничу допомогу 10 666,67 грн.
Не погодившись з ухвалою суду в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 666,67 грн Київський відділ державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, через представника Шматченко Л. О. подав апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить ухвалу суду в цій частині скасувати та відмовити стягувачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що витрати на правничу допомогу у розмірі 10 666,67 грн є неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).
Київський відділ державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вважає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності авокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі п. 41 Конвенції.
Зазначено, що відповідно до матеріалів справи директор ТОВ «Брайт Інвестмент» Кириченко О. М. є адвокатом та одночасно стороною у справі як представник ТОВ «Брайт Інвестмент», а тому у Товариства були відсутні підстави нести витрати на правничу допомогу.
Суд не взяв до уваги те, що стягуваем не було надано суду платіжні документи про оплату послуг на правничу допомогу, надану згідно договору №01/05-23 від 01.05.2023.
Відтак апелянт вважає, що покладення на нього обов'язку по відшкодуванню судових витрат є несправедливим і неправильним. Повинно бути зменшено дані судові витрати щонайменше у 10 разів та становити 1 066,67 грн.
У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи та їх представники не з'явилися.
Представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Кузь О. М. подав до суду апеляційної інстанції заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що він бере участь у невідкладній слідчій діх по кримінальні справі №4202410000000104, які будуть проводитися на території Тарасівського старостинського округу Зінківської міської ради поблизу сіл Слинківщина та Пірки Полтавського району Полтавської облатсті.
Оскільки адвокатом Кузь О. М. не надано суду доказів на підтвердження поважних причин неявки до суду, колегія суддів не вбачала підстав для відкладення розгляду справи, визнала неявку представника боржника - адвоката Кузь О. М. без поважних причин.
Стягувач та особа, дії якої оскаржуються у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судової повістки до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується звітами про доставку вихідної креспонденції Київського апеляційного суду. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від стягувача та особи, дії якої оскаржуються не надходило.
Так, суд апеляційної інстанції зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи (їх представиників), оскільки дійшов висновку, що у даній справі неявка сторін не перешкоджає її розгляду.
Суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності належним чином повідомлених учасників справи (їх представників) та скласти повну постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувались судом 24.09.2025 через неявку учасників справи (їх представників) в судове засідання.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в оскаржуваній частині (щодо розподілу витрат на правничу допомогу) в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 11.12.2024 ТОВ «Брайт Інвестмент» за допомогою системи «Електронний суд» подало скаргу на дії заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шматченко Л. О., боржник ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні НОМЕР_1,у якій заявник просив визнати дії заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шматченко Л. О. неправомірними, постанову від 14.06.2022 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 скасувати, зобов'язати заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шматченко Л. О. продовжити проводити подальші виконавчі дії щодо боржника та провести перерахунок залишку заборгованості з урахуванням норм чинного законодавства за офіційним курсом НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу.
21.03.2025 ТОВ «Брайт Інвестмент» засобами поштового зв'язку подало заяву про стягненя судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, у якій просило суд долучити до мареіалів справи докази понесених витрат на правничу допомогу та стягнути з Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» понесені витратина професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу заявником надано договір №01/05-23 від 01.05.2023, додаток №1 від 01.05.2023 з переліком та вартістю послуг, акт про надання правової допомоги №1803/25 від 18.03.2025, де вказано, що вартість послуг адвоката складає 16 000,00 грн, з яких: ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документів, аналіз, ознайомлення з судовою практикою, визначення перспективи справи - 3 год. 4500,00 грн, складення скарги - 1500,00 грн, гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - 10 000,00 грн.
Копія вказаної заяви разом доданими до неї матеріалами направлена на адресу Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується списком поштових відправлень поданих до ЦКД Дніпро 49501.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Київський відділ державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не подавав до суду першої інстанції.
Ураховуючи складність справи та об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), беручи до уваги те, що скаргу задоволено частково (задоволено дві з трьох вимог), суд першої інстанції вважав можливим стягнути з Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» 10 666,67 грнвитрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертійстатті 62 ЦПК України.
Відповідно достатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання позивача до утримання від подання необґрунтованого позову, а сторін - до досудового вирішення спору.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно з частиною третьоюстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українивбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи
та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Визначаючи суму відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує такі критерії. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 «витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено».
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного суду від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19 «за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співрозмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, на яку посилається заявник).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04, пункт 268).
У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (COLIC v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (на яку посилається заявник), від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.
Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: - має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертійстатті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21); - з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п'ятій, дев'ятій статті 141 ЦПК України(а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).
Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі №910/11903/23.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).
Суд керується тим, щоподання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Указана судова практика є незмінною.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Із матеріалів справи вбачаєтья, що між ТОВ «Брайт Інвестмент» та Адвокатським об'єднанням «Юлії Чміль» 01.05.2023 було укладено договір про надання правничої допомоги, предметом якого є надання адвокатом правничої допомоги клієнту, зокрема щодо надання консультацій, роз'яснень з правових питань, складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру, складання процесуальних документів, представництва та захисту інтересів клієнта у судах всіх форм та в усіх інстанціях...
Пунктом 3.1 Договору за надання правничої допомоги вартість наданих послуг Бюро визнанчає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридиних допомоги, відповідно до тарифів вказаних в Додатку № 1 до Договору та виставляє клієнту відповідний рахунок.
У п. 3.2 сторони вказали, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 30-ти днів з моменту отримання клієнтом рахунку від Бюро.
У додатку № 1 до Договору вартість послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2023 за надання клієнту правничої допомоги становить консультації включають: усна без вивчення документів 500 грн/година, усна з вивченням документів 1000 грн/година, письмова з посиланням на норми права 1500 грн/година; правовий аналіз правочину включає: ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документа клієнта 1 000 грн/година, ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документів клієнта та додаткове встановлення інформації (верифікація активи, статуси, ППР, перевірка державних реєстрів) 1500 грн/година, підготовка адвокатського запиту 1500 грн, з виїздом поза робоче місце адвоката 1000 грн/година (не менше 2500грн); з виїздом за межі Дніпропетровської області 1000 грн(не менше 5000 грн) та компенсація транспортних витрат, складання документів, претензій, звернень, заяв та інше 1000 грн, складання/розробка договорів 1000 грн/година (не менше 2000 грн); представництво інтересів клієнта в установах, організаціях, підприємтсвах 1000 грн.
Пунктом 4 Додатку сторони обумовили, що справи по ЦПК (цивільний процесс) включає так вартість послуг: ознайомлення з матеріалами справи за надання пакетом документа клієнтом, аналіз наданих документів, визначення перспективи справи, ознайомлення з судовою практикою 1500 грн/година; ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документів клієнта та додаткове встанвлення інформації (верифікація, активи. Статуси, ППР. Перевірка державних реєстрів) 1500 грн/година (не менше 3000 грн); складання претензій/зав/скарг/клопотання/ пояснень 1500 грн; складання позовної заяви/відзиву/заперечення - перша інстанція 4000 грн, апеляційна інстанція 5000 грн, касаційна інстанція 6000 грн. Участь у суді першої інстанції 2500 грн; у апеляційній інстанції 3000 грн, у касаційній інстанції 4000 грн. Гонорар за прийняття рішення на корист клієнта 10% від суми позову (не менше 10000 грн).
Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис (детального опису робіт, виконаних адвокатом) лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Отже, на підтвердження витрат на правничу допомогу заявником надано договір №01/05-23 від 01.05.2023 р, додаток №1 від 01.05.2023 з переліком та вартістю послуг, акт про надання правової допомоги №1803/25 від 18.03.2025, за яким вартість послуг адвоката складає 16 000,00 грн, з яких: ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документів, аналіз, ознайомлення з судовою практикою, визначення перспективи справи - 3 год. 4500,00 грн, складення скарги - 1500,00 грн, гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - 10000,00 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що сторони (клієнт та адвокат) погодили оплату за надані послуги адвоката у суді. Заявник довів, що такі витрати були фактичними і неминучими.
З огляду на викладене та враховуючи значення справи для сторін, характер та обсяг виконаних адвокатським об'єднанням робіт, що підтверджується матеріалами справи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість відшкодувати заявнику за рахунок Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції витрати стягувача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 666,67 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів вважає таким, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про розподіл витрат на правничу допомогу є законною та обґрунтованою, постановлена з додержанням вимог закону.
Доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
При цьому колегія суддів зазначає, що загальні заперечення щодо заяви про розподіл витрат на правничу допомогу не можуть бути правовою підставою для зменшення розміру цих витрат, так як принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
При цьому колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Обставини справи встановлені судом на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишає без змін, а апеляційну скаргу Відділу без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Судові витрати особи, дії яка подала апеляційну скаргу не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, подану представником Шматченко Людмилою Олександрівною, залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна