Справа № 752/5242/23
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/15017/2025
3 жовтня2025 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., вивчивши апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 7 липня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про оголошення особи померлим,
встановив:
рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 7 липня 2025 року заяву задоволено. Повний текст рішення складено 14 липня 2025 року.
На вказане рішення суду 23 липня 2025 року ОСОБА_6 в якості представника Міністерства оборони України надіслала засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, яка отримана судом 29 липня 2025 року.
1 серпня 2025 року матеріали справи витребуванні з Голосіївського районного суду міста Києва.
Матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду 1 жовтня 2025 року.
Однак, апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України.
Згідно п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Разом з цим, в апеляційній скарзі не зазначено ідентифікаційний код Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій Українита відомості про наявність чи відсутність електронного кабінету.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначила, що документи, що підтверджують наявність в неї повноважень на представництво Міністерства оборони України, наявні у матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що у підтвердження своїх повноважень на
представництво Міністерства оборони України до поданих до суду першої інстанції письмових пояснень ОСОБА_6 додала довіреність від 7 листопада 2023 року, якою ОСОБА_7 уповноважує ОСОБА_9 представляти інтереси Міністерства оборони України з правом передоручення, та довіреність від 8 листопада 2023 року, якою ОСОБА_9 уповноважує, в порядку передоручення, ОСОБА_6 представляти інтереси Міністерства оборони України.
Частина 3 статті 58 ЦПК України передбачає, що юридична особа незалежно порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Отже, у підтвердження своїх повноважень на представлення Міністерства оборони України у апеляційному суді ОСОБА_6 повинна надати документи, передбачені частиною 3 статті 58 ЦПК України.
У пунктах 18, 20, 25 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20, вказано, що «починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Відтак, повноваження особи, яка в порядку самопредставництва здійснює представництво інтересів юридичної особи, визначаються законом, статутом, положенням, трудовим договором (контрактом), а не довіреністю.
Враховуючи вищевикладене, наявна в матеріалах справи довіреність у порядку передоручення не підтверджує повноваження ОСОБА_6 представляти інтереси Міністерства оборони України в порядку самопредставництва відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України.
Таким чином, ОСОБА_6 необхідно надати апеляційному суду документи, які підтверджують її повноваження на представлення Міністерства оборони України у апеляційному суді, передбачені ч. 3 ст. 58 ЦПК України.
Крім цього, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак, до апеляційної скарги документи, що підтверджують сплату судового збору не додані.
У поданій апеляційній скарзі Міністерство оборони України заявило клопотання про відстрочення сплати судового збору на розумний строк або до ухвалення рішення у справі, посилаючись на те, що Міністерство оборони України є бюджетною установою, оплата судового збору здійснюється структурним підрозділом - Департаментом фінансів Міністерства оборони України, через органи державного казначейства України, що призведе до пропущення строків подання апеляційної скарги, а тому, на момент подання апеляційної скарги надати суду платіжне доручення з відміткою органу Державної казначейської служби України в якості доказу сплати судового збору немає можливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов:
1) якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
2) або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
3) або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Міністерство оборони України не є позивачем у даній справі, а відтак підстави для відстрочки сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги відповідно до вищезазначених норм відсутні.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 0940/2276/18.
Крім того, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особі може бути відстрочено сплату судового збору, є вичерпним.
Отже, положення частини першої статті 136 ЦПК, як загальної норми, що регулює питання відстрочення сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 136 ЦПК та вирішенні питання про відстрочення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.
При цьому, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року (справа № 0940/2276/18).
Предметом даної заяви не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому правові підстави для відстрочення Міністерству оборони України сплати судового збору за подання апеляційної скарги відсутні.
Згідно підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору за подання юридичною особою апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання фізичною особою заяви у справах окремого провадження становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При зверненні до суду заявницею сплачений судовий збір у розмірі 536грн 80 коп., томусудовий збір за подання даної апеляційної скарги становить 805грн 20 коп. (536грн 80 коп. х 150%).
Враховуючи викладене, Міністерству оборони України необхідно сплатити судовий збір у розмірі 805грн 20 коп. та направити на адресу Київського апеляційного суду документ, що підтверджує оплату.
Одночасно повідомляю реквізити для оплати судового збору:
· розрахунковий рахунок UA548999980313101206080026010
· отримувач коштів ГУК у м.Києві/Соломян.р-н/22030101
· банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
· ЄДРПОУ 37993783
· код банку отримувача 899998
· код класифікації доходів бюджету 22030101.
Керуючись статтями 185, 356, 357 ЦПК України, суддя
ухвалив:
апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 7 липня 2025 року залишити без руху, надавши представнику ОСОБА_8 строк в десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги та надання доказів оплати судового збору.
У разі невиконання ухвали, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута Міністерству оборони України.
Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя