Унікальний номер справи 761/7423/22
Номер апеляційного провадження 22-з/824/1191/2025
Головуючий у суді першої інстанції А.І. Саадулаєв, В.О.Волошин
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
03 жовтня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
учасники справи:
заявник Товарство з обмеженою відповідальністю «Брайт
Інвестмент»
заінтересована особа Публічне акціонерне товариство
комерційний банк «Надра»
заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова
компанія «Дніпрофінансгруп»
заінтересована особа ОСОБА_1
заінтересована особа ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про ухвалення додаткової постанови у справі №761/7423/22,
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02.08.2010 по справі позовні вимоги ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 08/10/2007/840 К-2959 від 24.10.2007 року в сумі 380 548,61 грн., судовий збір 1700 грн. та витрати на ІТЗ 120 грн., а всього стягнуто 382 368,61 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року заяву ТОВ «Брайт Інвестмент» про заміну стягувача задоволено.
Замінено сторону стягувача з ПАТ КБ «Надра», як вибулої сторони, на його правонаступника ТОВ «Брайт Інвестмент», у виконавчому листі по справі № 2-9887/10, боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який було видано 18.05.2012 Шевченківським районним судом м. Києва.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , задоволено частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Замінено сторону стягувача з ПАТ КБ«Надра» на його правонаступника, а саме на ТОВ «Брайт Інвестмент» у виконавчому листі, виданому 18.05.2012 Шевченківським районним судом м. Києва по справі № 2-9887/10, боржник ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 .
Ухвалою Шевченківською районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року заяву ТОВ «Брайт Інвестмент» про видачу дублікату виконавчого документу відносно боржника ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3., залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року залишено без змін.
26 серпня 2025 року ТОВ «Брайт Інвестмент» до Київського апеляційного суду подано заяву про ухвалення додаткової постанови у справі №373/995/23, Товариство просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн.
В обґрунтування вимог заяви зазначено, що така заява подана у межах строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України. При цьому заяву про розподіл судових витрат представником ТОВ «Брайт Інвестмент» було зроблено у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Зазнавчено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 11 000,00 грн. До заяви додано договір № 01/05-23 про надання правової (правничої) допомоги від 01 травня 2023 року, додаток № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/05 від 01.05.2023, акт про надання правової допомоги № 21 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/05-23 від 01.05.2023.
Учасники справи та їх представники у судове засідання суду апеляційної інстанції не викликалися, ураховуючи положення ч. 3 ст 270 ЦПК України, згідно якого додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткової постанови з огляду на наступне.
Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (частина третя статті 259 ЦПК України).
Частиною першоюстатті 270 ЦПК Українипередбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).
Статтею 126 ЦПК України передбачено що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З аналізу положень норм процесуального законодавства вбачається, що норма ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлює загальне правило можливості подання доказів з приводу судових витрат або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Натомість положення ч. 1 ст. 246 ЦПК України є спеціальною нормою по відношенню до вищевказаною, та встановлюють не тільки можливість подання таких доказів, але й процедуру та вимоги до такої процесуальної дії, зокрема обов'язок доведення наявності поважних причин, які унеможливили стороні подання таких доказів до закінчення судових дебатів.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18 містяться висновки про те, що аналіз норм статей 126, 137, 141 ЦПК Українивказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
У постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 15 листопада 2024 року у справі № 756/12382/19 зазначено, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання відповідних доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Отже, з урахуванням вищевказаної правової позиції Верховного Суду та наведених процесуальних норм, колегія суддів зазначає, що в разі неподання доказів понесення витрат на правничу допомогу у визначений законом строк, сторона має обґрунтувати, які поважні причини не дозволили їй подати такі докази до закінчення розгляду справи.
Зі змісту поданої ТОВ «Брайт Інвестмент» заяви про ухвалення додаткової постанови у цій справі вбачається, що вона не містить обґрунтування поважності причин неподання ТОВ «Брайт Інвестмент» доказів, що підтверджують розмір судових витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі.
Також ТОВ «Брайт Інвестмент» не звернулося до суду з окремою заявою про зазначення поважних причин неподання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до судових дебатів.
Жодних обставин, які б завадили ТОВ «Брайт Інвестмент» вчасно подати докази понесення витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду матеріали справи не містять.
29 серпня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Вважає, розмір правничої допомоги заявлений ТОВ «Брайт Інвестмент» є завищеним та необгрунтованим.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що подавши заяву про ухвалення додаткової постанови у цій справі щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу Товариство не обґрунтувало причини неможливості подання відповідних доказів на підтвердження понесення таких судових витрат до судових дебатів, водночас звернулось із заявою про ухвалення додаткового судового рішення пропустивши строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, тому наявні підстави для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі, що відповідає положенням статтей 141, 246 ЦПК України, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання Товариством доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
Керуючись статтями 141, 246, 268, 270, 389 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про ухвалення додаткової постанови відмовити.
Товариству з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» відмовити в ухваленні додаткової постанови.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її постановлення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна