02 жовтня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 939/1816/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10681/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу освіти Бородянської селищної ради на рішення Бородянського районного суду Київської області від 28 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Міланіч А.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Бородянської селищної ради Київської області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У липні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, враховуючи заяву про зміну предмету позову від 30 вересня 2024 року, просила визнати протиправними та скасувати накази відділу освіти Бородянської селищної ради від 04 липня 2024 року № 94/02 та від 19 липня 2024 року № 102/02 про звільнення її з роботи, поновити її (позивачку) на посаді директора Литовсько-Українського ліцею № 1 Бородянської селищної ради Київської області з 12 вересня 2024 року, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу (т. 1 а.с. 1-11, 59-61 т. 2 а.с. 12-27).
В обґрунтування позову позивач вказала, що вона працювала на посаді директора Литовсько-Українського ліцею № 1 Бородянської селищної ради Київської області та за наказом відділу освіти Бородянської селищної ради від 04 липня 2024 року № 94/02 була звільнена з роботи з 19 липня 2024 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, за пунктом 3 частини першої ст. 40 КЗпП України.
Так, 19 липня 2024 року відповідачем було видано наказ № 102/02 «Про внесення змін до наказу відділу освіти Бородянської селищної ради від 04 липня 2024 року № 94/02», яким внесено зміни до п. 1 вказаного наказу, а саме вирішено звільнити позивачку в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність. Водночас, визнано таким, що втратив чинність з 20 липня 2024 року п. 1 наказу від 04 липня 2024 року. При цьому у новому наказі від 19 липня 2024 року не вказано ні причин, ні підстав звільнення, ні причин зміни дати звільнення.
Вважала зазначені накази про її звільнення безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки порушень трудової дисципліни вона не допускала. Крім того, при її звільненні з роботи відповідачем порушено вимоги трудового законодавства щодо дотримання процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, зокрема, у неї не відбиралися пояснення з приводу невиконання нею трудових обов'язків і взагалі в день видання наказів вона перебувала на лікарняному. Також у наказах про звільнення не вказано у чому саме полягало систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків, чим ці обов'язки передбачені. Відповідач не врахував положення п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, згідно з якими при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок
Представник відповідача - начальник відділу освіти Бородянської селищної ради у відзиві на позов зазначила, що на підставі контракту від 01 липня 2020 року позивач обіймала посаду директора Литовсько-Українського ліцею № 1. Пунктом 1.7 даного контракту встановлено, що керівник підпорядкований, підзвітний та підконтрольний роботодавцю у межах встановлених чинним законодавством, Статутом закладу та цим контрактом. Згідно з п. 1.6 Посадової інструкції директора закладу загальної середньої освіти директор безпосередньо підпорядковується начальнику відділу освіти. 30 травня 2024 року начальником відділу освіти було видано наказ № 41/03, яким позивачці ОСОБА_1 оголошено догану за ненадання запитуваної інформації щодо фінансово-господарської діяльності ліцею. Після цього фахівцями відділу освіти було встановлено відсутність календарно-тематичного планування з навчальних предметів та освітньої програми ліцею на 2023/2024 роки у окремих педагогів. Листом від 26 червня 2024 року відділ освіти запитав у позивачки пояснення з приводу даного факту. Листом від 28 червня 2024 року ОСОБА_1 надала пояснення, які не спростовують допущені нею порушення пп. 2.1.4, п. 2.1, пп. 2.3.9 п. 2.3 Контракту та п. 2.9 Посадової інструкції. Таким чином, маючи непогашене дисциплінарне стягнення, позивач вчинила дисциплінарний проступок, а саме порушення вказаних положень Контракту та Посадової інструкції щодо незабезпечення організації освітнього процесу ліцею. Крім того, 25 червня 2024 року до відділу освіти надійшла скарга вчителя математики Литовсько-Українського ліцею № 1 ОСОБА_2 щодо неналежної оплати праці та педагогічного навантаження на 2024-2025 навчальний рік. Відділ освіти листами від 26 червня 2024 року та 01 липня 2024 року запитав у позивача пояснення з приводу даного факту. Листами від 28 червня 2024 року та від 02 липня 2024 року позивач повідомила, що ОСОБА_2 перебуває у щорічній відпустці та оплата їй заробітної плати була проведена 26 червня 2024 року. Таким чином, позивач, провівши вказану оплату уже під час перебування ОСОБА_2 у щорічній відпустці, допустила порушення пп. 2.3.5 п. 2.3 Контракту та п. 2.5 Посадової інструкції. Вважала, що 04 липня 2024 року відділом освіти було правомірно видано наказ про звільнення позивачки з 19 липня 2024 року, так як вона не виконувала свої обов'язки, покладені на неї контрактом та мала непогашене дисциплінарне стягнення. Враховуючи, що станом на 19 липня 2024 року позивачка перебувала на лікарняному, то відповідачем з метою приведення дати звільнення у відповідність до норм чинного законодавства було видано наказ від 19 липня 2024 року № 102/02, за яким внесено зміни до п. 1 наказу відділу освіти від 04 липня 2024 року № 92/02 щодо звільнення ОСОБА_1 у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності. Вимоги позивача вважала безпідставними та у позові просила відмовити (т. 1 а.с. 146-267).
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 28 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до Відділу освіти Бородянської селищної ради Київської області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено.Визнано протиправним та скасовано наказ відділу освіти Бородянської селищної ради Київської області № 94/02 від 4 липня 2024 року про звільнення директора Литовсько-Українського ліцею №1 Бородянської селищної ради Київської області ОСОБА_1 та наказ відділу освіти Бородянської селищної ради Київської області № 102/02 від 19 липня 2024 року про внесення змін до наказу відділу освіти Бородянської селищної ради Київської області № 94/02 від 4 липня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Литовсько-Українського ліцею №1 Бородянської селищної ради Київської області з 13 вересня 2024 року. Стягнуто з відділу освіти Бородянської селищної ради Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 вересня 2024 року по 28 березня 2025 року в розмірі 159 346 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч триста сорок шість) гривень 60 копійок з утриманням обов'язкових податків та зборів в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Стягнуто з відділу освіти Бородянської селищної ради Київської області в дохід бюджету судовий збір в розмірі 5 227 гривень 07 копійок. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі (т. 1 а.с. 101-107).
Додатковимрішенням Бородянського районного суду Київської області від 30 квітня 2025 року стягнуто з відділу освіти Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць (т. 2 а.с. 138-141).
Не погодившись з рішенням районного суду, 18 квітня 2025 року представник Відділу освіти Бородянської селищної ради - адвокат Бондар Р.В. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду від 28 березня 2025 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог (т. 2 а.с. 147-157).
В обґрунтування скарги зазначав, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. Так, суд першої інстанції у порушення норм ст. 89 ЦПК України, не надав належної оцінки доказам, поданих відповідачем, у підтвердження наявності складу трудових правопорушень, вчинених позивачем, і які обґрунтовують правомірність звільнення позивачки за п. 3 частини першої ст. 40 КЗпП України, оскільки вона мала непогашене стягнення та продовжила порушувати трудову дисципліну.
Зазначав, що першим порушенням стало ненадання інформації щодо фінансово-господарської діяльності ліцею, що є порушенням підконтрольності та трудової дисципліни. Згідно з п. 1.7 Контракту, позивачка була підзвітною та підконтрольною Відділу освіти, а п. 1.6 Посадової інструкції зобов'язував її підпорядковуватися начальнику відділу освіти. Листом від 22 березня 2024 року № 01-21/332 Відділ освіти запросив копії завірених документів для здійснення контролю, але позивачка у відповідь листом від 26 березня 2024 року № 76 не надала їх. На повторний запит від 27 березня 2024 року № 01-21/360 вона надала лише часткову інформацію. Листи від 05 квітня 2024 року № 01-21/422 та 12 квітня 2024 року № 01-21/462, які стосувалися розрахунково-платіжних відомостей, наказів про преміювання та надбавки за престижність праці за період з 01 січня 2023 року по 18 березня 2024 року, залишилися без належної відповіді: позивачка обмежилася поясненнями у листах від 10 квітня 2024 року № 95 та 16 квітня 2024 року № 101, які суперечать її обов'язкам. Такі дії порушують частину першу ст. 139 КЗпП України, яка вимагає своєчасного виконання розпоряджень роботодавця, і були зафіксовані у доповідній записці від 18 квітня 2024 року, що стала підставою для оголошення догани наказом від 30 травня 2024 року № 41/03.
Другим порушенням було незабезпечення організації освітнього процесу, що суперечить пп. 2.1.4 п. 2.1, пп. 2.3.9 п. 2.3 Контракту та п. 2.9 Посадової інструкції, які зобов'язують позивачку як директора контролювати виконання освітніх програм.
Також представник апелянта аргументував, що аналіз документації, наданої ліцеєм, виявив відсутність календарно-тематичного планування та освітньої програми на 2023/2024 навчальний рік у низки педагогів, зокрема: ОСОБА_4 (інформатика), ОСОБА_5 (математика), ОСОБА_6 (англійська мова), ОСОБА_7 (біологія), ОСОБА_8 (інформатика), ОСОБА_9 (українська мова та література), ОСОБА_2 (математика), ОСОБА_11 (українська мова та література). Листом від 26 червня 2024 року № 01-21/828 Відділ освіти запросив пояснення щодо цього порушення, але відповідь позивачки від 28 червня 2024 року № 177, за твердженням відповідача, не спростувала факту невиконання обов'язків, що свідчить про неналежну організацію освітнього процесу в ліцеї.
Третім порушенням стала несвоєчасна виплата заробітної плати вчителю математики ОСОБА_2 , що порушує пп. 2.3.5 п. 2.3 Контракту, п. 2.5 Посадової інструкції та частини п'ятої ст. 115 КЗпП України, яка вимагає виплати відпускних до початку відпустки. 25 червня 2024 року до Відділу освіти надійшла скарга ОСОБА_2 (вх.№11/01-29) про неналежну оплату праці. На запит від 26 червня 2024 року № 01-21/827 позивачка у листі від 28 червня 2024 року № 176 повідомила, що ОСОБА_2 перебуває у відпустці з 17 червня 2024 року. На повторний запит від 01 липня 2024 року № 01/21-846 позивачка листом від 02 липня 2024 року № 179 підтвердила, що виплата зарплати була проведена лише 26 червня 2024 року, тобто після початку відпустки, що є прямим порушенням законодавства. Відповідач зазначає, що це також підпадає під пп. 11 п. 1 ст. 41 КЗпП України як самостійна підстава для звільнення керівника. Перелічені правопорушення - ненадання інформації щодо фінансово-господарської діяльності, незабезпечення організації освітнього процесу та несвоєчасна виплата заробітної плати - свідчать про системність порушень позивачкою її трудових обов'язків. Перше порушення призвело до дисциплінарного стягнення у вигляді догани (наказ від 30 травня 2024 року № 41/03), а подальші проступки, вчинені у червні-липні 2024 року, підтверджують повторюваність, і, відповідно, системність невиконання обов'язків без поважних причин.
Так, представник апелянта стверджував, що позивач, маючи непогашене дисциплінарне стягнення, вчинила наступний дисциплінарний проступок, а саме: позивач провівши оплату заробітної плати ОСОБА_2 уже під час її перебування у щорічній основній відпустці допустила порушення пп. 2.3.5. п. 2.3. Контракту та п. 2.5 Посадової інструкції.
Тобто, станом на дату оскаржуваних наказів позивач, маючи непогашене дисциплінарне стягнення, вчинила наступний дисциплінарний проступок, а саме: порушення пп. 2.1.4. п. 2.1., пп. 2.3.9. п. 2.3. Контракту та п. 2.9 Посадової інструкції щодо незабезпечення позивачем організації освітнього процесу Литовсько-Українського ліцею № 1, що виразилось у відсутності календарно-тематичного планування з навчальних предметів та освітньої програми Литовсько-Українського ліцею № 1 на 2023/2024 навчальний рік у деяких педагогічних працівників.
На переконання сторони апелянта, несвоєчасна виплата позивачем вчителю ОСОБА_2 заробітної плати є самостійною підставою для її звільнення з посади директора Литовсько-Українського ліцею № 1.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначила, що на вчителів покладено обов'язок формування календарно-тематичних планувань, а не на директора закладу. При цьому на момент надання інформації листом директора Литовсько-Українського ліцею № 1 ОСОБА_1. від 28 червня 2024 року (т. 1 а.с. 232), направленого до відділу освіти 26 червня 2024 року на вимогу щодо надання пояснень з приводу відсутності календарно-тематичного планування з навчальних предметів та освітньої програми Литовсько-Українського ліцею № 1 на 2023-2024 навчальний рік у деяких педагогів, частина вчителів перебувала на лікарняному, у відпустках, були звільнені (т. 2 а.с. 176-182).
Окрім цього, щодо неналежної, на думку апелянта, оплати праці вчителю математики ОСОБА_2 , представник позивача вказала, що ОСОБА_2 з 27 травня по 07 червня 2024 року перебувала на лікарняному, ЛН 12450549-2023474471-1, перші п'ять днів тимчасової непрацездатності, за яким за рахунок закладу освіти виплачена у травні 2024 року. Згодом з 11 червня по 14 червня ОСОБА_2 перебувала у відпустці, яка була оплачена і надана за період роботи з 01 вересня 2022 року - 31 серпня 2023 року, але у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, ЛН 8634107-2016298347-1 від 15 серпня 2023 року перенесена, за її заявою від 10 червня 2024 року N 115. З 17 червня по 11 серпня 2024 року ОСОБА_2 перебувала у щорічній основній відпустці, наданій на підставі заяви вчителя. Тобто всі необхідні дії, спрямовані на належні виплати у встановлені законодавством строки позивачем як директором ліцею виконані належним чином.
Також зазначено у відзиві на апеляційну скаргу, що оспорювані накази про звільнення позивача не містять чітко визначеної ані дати припинення трудових відносин, ані правової підстави для звільнення, що саме по собі є грубим порушенням вимог законодавства про працю та достатньою самостійною підставою для визнання таких наказів незаконними.
Представник позивача також наголошувала у своєму відзиві на апеляційну скаргу, що із наказом про звільнення позивача ознайомлено не було, що є грубим порушенням порядку звільнення.
Відповідач стверджує, що наказ про звільнення від 04 липня 2024 року було зареєстровано Литовсько-Українським ліцеєм № 1 за вх. № 413 від 04 липня 2024 року, а також, скеровано цінним листом позивачу, - коли позивач перебувала на лікарняному, що не допускається, згідно із частиною третьою статті 40 КЗПП України. Крім цього, відповідач як роботодавець не витребував у позивача письмових пояснень, з наказом про звільнення не ознайомив, остаточний розрахунок не був проведений й інформацію про належні суми не була їй надана.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Бондар Р.В. підтримав скаргу і просив її задовольнити. Позивач ОСОБА_1 , її представник - адвокат Мироненко М.Д. заперечували проти скарги і просили її відхилити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що про причини відсутності у вчителів календарно-тематичного планування на момент надання інформації, а саме перебування частини вчителів на лікарняному, у відпустках, їх звільнення, позивачка надала пояснення у листі, що, на думку суду, є поважними причинами, а тому таку обставину не можна розцінювати як порушення нею трудової дисципліни, також, що у судовому засіданні не було доведено винуватість позивачки у несвоєчасній виплаті ОСОБА_2 заробітної плати для оплати відпустки, не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували неналежне виконання позивачкою своїх службових обов'язків, та вона була фактично звільнена з роботи з 12 вересня 2024 року, що є наступним днем за днем закінчення її тимчасової непрацездатності, та визнається робочим днем згідно з чинним законодавством. Суд першої інстанції взяв до уваги невизначеність підстави і дати звільнення позивачки в оспорюваних наказах, що є самостійною підставою для їх скасування.
Колегія суддів погодилась з таким висновком суду з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 01 липня 2020 року між відділом освіти Бородянської селищної ради та ОСОБА_1 укладено контракт, відповідно до умов якого позивачка, як директор Бородянської спеціалізованої школи-загальноосвітнього закладу І-ІІІ ступенів № 1 з поглибленим вивченням окремих предметів Бородянської селищної ради Київської області (на даний час Литовсько-Український ліцей №1 Бородянської селищної ради Київської області), переведена на роботу за контрактом згідно зі штатним розписом, термін дії контракту з 1 липня 2020 року по 30 червня 2026 року (т. 1 а.с. 161-170).
Наказом начальника відділу освіти Бородянської селищної ради від 30 травня 2024 року № 41/03 ОСОБА_1 оголошено догану, як директору Литовсько-Українського ліцею № 1 Бородянської селищної ради Київської області, за порушення трудової дисципліни щодо невиконання п. 1.6 Посадової інструкції директора закладу загальної середньої освіти та п. 1.7. Контракту від 01 липня 2020 року (т. 1 а.с. 158).
25 червня 2024 року вчитель Литовсько-Українського ліцею № 1 ОСОБА_2 звернулася до Відділу освіти Бородянської селищної ради із скаргою щодо порушень строків оплати праці, на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу при наданні щорічної відпустки, встановлення педагогічного навантаження на 2024/2025 навчальний рік та ознайомлення її з ним (т. 1 а.с. 233).
Листом від 28 червня 2024 року № 176 ОСОБА_1 як директором Литовсько-Українського ліцею № 1 було надано пояснення, що вчитель математики, ОСОБА_2 з 27 травня по 07 червня 2024 року перебувала на лікарняному, ЛН 12450549-2023474471-1. Перших п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок закладу освіти виплачена у травні 2024 року. 3 11 червня по 14 червня ОСОБА_2 перебувала у відпустці, яка була оплачена і надана за період роботи з 01 вересня 2022 року по 31 серпня 2023 року, але у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю перенесена, згідно з її заявою від 10 червня 2024 року N 115. З 17 червня по 11 серпня 2024 року вчитель математики ОСОБА_2 перебувала у щорічній основній відпустці, наданій на підставі заяви вчителя. Допомога на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу при наданні щорічної основної відпустки нараховані в повному обсязі та виплачені у червні 2024 року. Попереднє педагогічне навантаження всіх педагогічних працівників Литовсько-Українського ліцею № 1 на 2024/2025 навчальний рік оголошено та ознайомлено на засіданні педагогічної ради 13 червня 2024 року (протокол № 9 від 13 червня 2024 року). Всі відсутні 13 червня 2024 року на засіданні педагогічної ради вчителі ознайомлені з попереднім педагогічним навантаженням в усній формі, оскільки законодавство не визначає форму повідомлення працівника про педагогічне навантаження (т. 1 а.с. 235, 236-238, 239-244).
Листом від 28 червня 2024 року № 177 ОСОБА_1 як директор Литовсько-Українського ліцею № 1 надала пояснення на лист відділу освіти Бородянської селищної ради від 26 червня 2024 року № 1-21/828, що ОСОБА_4 , вчитель фізики, працювала в закладі як сумісник до 31 травня та була звільнена (наказ від 24 травня 2024 року N 48); ОСОБА_5 , вчитель математики перебувала на лікарняному з 03 червня 2024 року по 21 червня 2024 року (лікарняний лист N 12523716-2023418859-1); ОСОБА_2 , вчитель математики перебувала на лікарняному з 27 травня 2024 року по 31 травня 2024 року (лікарняний лист N 12450549-2023280815-1), з 01 червня 2024 року по 04 червня 2024 року (лікарняний лист N 12450549-2023371408-1), з 05 червня 2024 року по 07 червня 2024 року (лікарняний лист N 12450549-2023474471-1), далі перенесена основна щорічна відпустка з 11 червня 2024 року по 14 червня 2024 року (наказ від 10 червня 2024 року N 12), основна щорічна відпустка з 17 червня 2024 року по 12 червня 2024 року (наказ від 11 червня 2024 року N 13), Коваль Вікторія, вчитель англійської мови, перебуває у щорічній відпустці з 10 червня 2024 року по 04 серпня 2024 року (наказ від 04 червня 2024 року N 11), ОСОБА_7., вчитель біології, перебувала у додатковій відпустці на період складання сесії (наказ від 03 червня 2024 року N 09), ОСОБА_8., вчитель інформатики, перебував у додатковій відпустці на період складання сесії (наказ від 03 червня 2024 року N 08), ОСОБА_11 , вчитель української мови та літератури, працювала за проектом «Навчай для України». Після закінчення навчальних занять в закладі календарні плани були передані куратору проекту, ОСОБА_9 , вчитель української мови та літератури, перебувала на лікарняному з 30 травня 2024 року по 03 червня 2024 року (лікарняний лист N 12480544-2023332907-1), з 04 червня 2024 року по 07 червня 2024 року (лікарняний лист N 12480544-2023400149-1), календарні плани були втрачені після завершення навчальних занять у закладі (т. 1 а.с. 232).
03 липня 2024 року Головний спеціаліст відділу освіти Бородянської селищної ради Дмитрук С. подала В.о. начальника відділу освіти Бородянської селищної ради Шевченко О. доповідну записку, в котрій вказала, що за результатами аналізу календарно-тематичного планування з навчальних предметів та освітньої програми Литовсько-Українського ліцею № 1 на 2023/2024 навчальний рік встановлено відсутність такого планування у педагогів: ОСОБА_4 (інформатика), ОСОБА_5 (математика), ОСОБА_6 (англійська мова), ОСОБА_7 (біологія), ОСОБА_8 (інформатика), ОСОБА_9 (українська мова та література), ОСОБА_2 (математика), ОСОБА_11 (українська мова та література). Крім цього, у доповідній записці вказано, що Відділ освіти запитав у ОСОБА_1 листом від 26 червня 2024 року № 01-21/828 пояснення з приводу цього факту та листом від 28 червня 2024 року № 177 ОСОБА_1 надала пояснення, які не спростовують допущені нею порушення пп. 2.1.4 п. 2.1., пп. 2.3.9 п. 2.3 Контракту № 4-05-22 від 01 липня 2020 року та п.2.9. Посадової інструкції директора закладу загальної середньої освіти (т. 1 а.с. 224-224).
Також у доповідній записці вказано, що ОСОБА_1 , провівши оплату заробітної плати ОСОБА_2 вже під час її перебування у щорічній основній відпустці допустила порушення пп. 2.3.5 п. 2.3 Контракту № 4/05-22 від 01 липня 2020 року та п. 2.5 Посадової інструкції директора закладу загальної середньої освіти. Також зауважено, що в ОСОБА_1 наявне непогашене дисциплінарне стягнення - догана від 30 квітня 2024 року (т. 1 а.с. 224-225).
Наказом начальника відділу освіти Бородянської селищної ради від 04 липня 2024 року № 94/02 (пункт 1) ОСОБА_1 звільнена з роботи з 19 липня 2024 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, за п. 3 частини першої ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 226).
Підставою для винесення цього наказу зазначено пп. 6.3.6 п. 6.3 розділу 6 контракту № 4/05-22 від 01 липня 2020 року, а саме з інших підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, підстав звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, та доповідна записка головного спеціаліста відділу освіти від 03 липня 2024 року (т. 1 а.с. 169, 224-225).
У цей же день, 04 липня 2024 року копію наказу було направлено позивачці на адресу місця її проживання цінним листом через АТ «Укрпошта» (т. 1 а.с. 227).
Наказом начальника відділу освіти Бородянської селищної ради від 19 липня 2024 року № 102/02, з посиланням на частину першу ст. 5 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю директора Литовсько-Українського ліцею № 1 Бородянської селищної ради Київської області, було внесено зміни до п. 1 наказу відділу освіти Бородянської селищної ради від 04 липня 2024 року № 94/02, а саме вирішено звільнити ОСОБА_1 у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність (т. 1 а.с. 228).
Пунктом другим цього наказу визнано таким, що втратив чинність з 20 липня 2024 року п. 1 наказу від 04 липня 2024 року № 94/02.
Копію наказу також було направлено позивачці 19 липня 2024 року на адресу місця її проживання засобами поштового зв'язку (т. 1 а.с. 229).
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до абз. 7, 8 статті 51 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи; правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
Частиною третьою статті 21 КЗпП України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на забезпечення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності та професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника (пункт 4 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Частиною першою ст. 147-1 КЗпП України визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Директор призначається на посаду наказом начальника відділу освіти з укладанням письмового строкового трудового договору (контракту) за результатами конкурсного відбору строком на шість років (п. 1.4 Посадової інструкції).
Згідно з частиною першою статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Статтею 149 КЗПП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до пункту 3 частини першої ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц (провадження № 61-19602св18) зроблено висновок, що ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 572/1644/17-ц (провадження № 61-42575св18) зроблено висновок, що порушенням трудової дисципліни визнається невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, тобто для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).
У пункті 22 вищевказаної постанови роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він учинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, і щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову. Під час вирішення питання щодо правомірності наказу про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України суд зобов'язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які ввійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому законом порядку. Лише правомірно накладені стягнення можуть ураховуватися і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Отже, працівника може бути звільнено за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю).
При звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов'язків без поважних причин.
Саме такий правовий висновок містять постанови Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі 752/8033/14 (провадження № К/9901/2913/18), від 15 вересня 2021 року у справі № 761/45743/19 (провадження № 61-4327св21) та від 08 січня 2025 року у справі № 296/2149/19 (провадження 61-13894св24).
Відповідно до частини першої ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акту чи акту локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду зазначеною у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю, натомість судом встановлено, що останній не надав доказів на підтвердження вказаного, зокрема доказів систематичності невиконання позивачем без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Колегія суддів апеляційного суду перевірила доводи сторін та встановила, що підставою для прийняття наказу № 94/02-п від 04 липня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 вказано пп. 6.3.6 п. 6.3 розділу 6 контракту № 4/05-22 від 01 липня 2020 року (інші підстави, передбачені Кодексом законів про працю України, підстави звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу) та доповідна записка головного спеціаліста відділу освіти від 03 липня 2024 року (т. 1 а.с. 169, 224-225).
Оспорюваному наказу № 94/02-п від 04 липня 2024 року про звільнення передував наказ № 41/03 від 30 травня 2024 року про оголошення догани ОСОБА_1 , підставою для якого стала доповідна записка головного спеціаліста відділу освіти Бородянської селищної ради від 18 квітня 2024 року № 01-17/18 (т. 1 а.с. 158, 160).
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зауважив, що рішенням Бородянського районного суду Київської області від 13 листопада 2023 року у справі № 939/1023/23, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано неправомірним та скасовано наказ начальника відділу освіти Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області № 28/03 від 27 квітня 2023 року про оголошення догани ОСОБА_1 , стягнуто з відділу освіти Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області судовий збір 1073 гривні 60 копійок. Вказане рішення не було оскаржено та набрало законної сили.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 09 січня 2025 року у справі № 939/1578/24, позов ОСОБА_1 до відділу освіти Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним і скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення задоволено. Визнано неправомірним та скасовано наказ начальника відділу освіти Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області № 41/03 від 30 травня 2024 року про оголошення догани ОСОБА_1 , стягнуто на її користь із відділу освіти Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області витрати на судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Інших доказів притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності до суду не надано і судом не встановлено.
Також колегією суддів апеляційного суду досліджено матеріали справи і встановлено, що позивачем було надано обґрунтовані пояснення, підтверджені доказами, щодо обставин, які доповідалися у відповідних записках від 28 червня 2024 року та 02 липня 2024 року (щодо відсутності календарно-тематичного планування та проведення оплати ОСОБА_2 ), а відповідно їх не можна розцінювати як порушення позивачем трудової дисципліни систематичного характеру, тобто, що дії працівника були протиправними та винними і носили систематичний характер.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком районного суду про те, що відповідачем не було доведено у встановленому законодавством порядку винуватість позивачки у порушеннях та неналежному виконанні нею своїх службових обов'язків.
Верховний Суд у постановах від 08 січня 2020 року у справі № 153/1339/17, від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, від 13 травня 2022 року у справі № 331/2395/20, вказував на те, що у трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов'язаний сам доводити свою невинуватість.
Оскільки оспорювані накази не містять чітких формулювань суті та обставин допущеного проступку, відсутні докази вини позивачки та наявності причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і неналежним виконанням покладених на позивача трудових обов'язків, а містяться лише загальні, а не конкретні посилання на порушення останньою положень контракту, доводи позивачки про відсутність її вини знайшли підтвердження наявними у справі доказами, а тому відсутні підстави для висновку про доведення вини працівника у вчиненні дисциплінарного проступку і накладення на неї дисциплінарного стягнення.
Відповідно, накази № 94/02-п від 04 липня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та № 102/02 від 19 липня 2024 року «Про внесення змін до наказу відділу освіти Бородянської селищної ради від 04 липня 2024 року № 94/02» є протиправними і підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на посаді директора Литовсько-Українського ліцею № 1 Бородянської селищної ради Київської області з 12 вересня 2024 року.
За частиною першою, другою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» середня заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Згідно з пунктами 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, сума заробітної плати за неповністю відпрацьовані попередні два місяці, що передують звільненню: 26 178, 29 грн (червень 2024 року - 23 504, 82 грн, липень 2024 року - 2 673, 47 грн); кількість відпрацьованих робочих днів за неповністю відпрацьовані попередні 2 місяці, що передують звільненню, 23 дні (червень 2024 року - 20 робочих днів, липень 2024 року - 3 робочих дні), середньоденний заробіток за останні неповні два місці, що передували звільненню, дорівнює сумі 1 138, 19 грн (23 504, 82 +2 673, 47 / 23), відповідно до довідки, наданої в.о. директора Литовсько-Українського ліцею № 1 за підписом ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 80-82).
Таким чином , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з 13 вересня 2024 року (наступний день після звільнення) по 28 березня 2025 року (день ухвалення районним судом рішення у цій справі), сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становитиме 159 346,60 грн. (1138.19 грн. х 140 робочих днів), з утриманням обов'язкових податків та зборів, передбачених законодавством.
При цьому, подана відповідачем апеляційна скарга не містить доводів неправильності розрахунку середнього заробітку стягнутого районним судом з відповідача за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 .
Додаткове рішення Бородянського районного суду Київської області від 30 квітня 2025 року сторони по справі не оскаржували і доводів його незаконності подана апеляційна скарга не містить.
Тому, з огляду на положення ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевірив законність оскаржуваного рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог і заперечень, заявлених в суді першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, тому судом відхилені.
На підставі ст. 141 ЦПК України. понесені апелянтом судові витрати мають бути віднесені на його рахунок (т. 2 а.с. 154).
Керуючись ст.ст. 367, 374, ст. 375, 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу Відділу освіти Бородянської селищної ради - залишити без задоволення.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 28 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 03 жовтня2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов