02 жовтня 2025 року м. Київ
Справа №372/3593/21
Провадження: № 22-ц/824/14644/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Пересунька Сергія Сергійовича в інтересах Акціонерного товариства «Сенс Банк»
на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Зінченко О. М.,
за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду, зацікавлені особи: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_2
у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» (попереднє найменування АТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про поворот виконання рішення, обґрунтовуючи її тим, що з неї було примусово стягнуто значну суму грошових коштів на підставі заочного рішення суду, яке в подальшому було скасовано, а у задоволенні первісного позову банку відмовлено рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду. У зв'язку з цим заявниця вважає, що стягнуті з неї кошти були утримані без належних правових підстав і підлягають поверненню.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2025 року допущено поворот виконання заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 грудня 2021 року у справі № 372/3593/21 шляхом стягнення з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_3 грошових кошттів у розмірі 803676, 06 грн. 06 коп.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Пересунько С. С. в інтересах АТ «Сенс Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалу суду просив скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення. Посилається й на те, що грошові кошти виконавцем було списано з рахунку відповідачки 06.07.2023 року, а із відповідною заявою ОСОБА_1 звернулася лише в травні 2025 року, тобто, з порушенням визначеного законом строку.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що з долучених заявницею квитанцій не можливо встановити та ідентифікувати призначення платежів, а тому суд не міг визнати їх достовірними та допустимими доказами. Відмічає, що наявні підстави вважати, що вищевказані кошти сплачені позичальником не в повній мірі, відтак, сума, зазначена в ухвалі суду є необгрунтованою. Посилається на те, що суд безпідставно не врахував заяву представника банку про відкладення судового засідання та розглянув заяву ОСОБА_1 без його участі. Крім того, посилається на те, що існує ріхниця між сумою надходження коштів до банку та сумою коштів, зазначеною в ухвалі суду.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , заперечувала проти доводів апеляційної скарги та зазначила, що апеляційна скарга ґрунтується на особистих міркуваннях позивача без належного правового та доказового обґрунтування.
02 жовтня 2025 року адвокат Пересунько С. С. в інтересах АТ «Сенс Банк» подав заяву до суду про розгляд справи без його участі, апеляційну скаргу підтримав.
В судовому засіданні адвокат Кулініченко Г. В. в інтересах ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги та вважав їх необґрунтованими.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ «СЕНС БАНК» задоволенню не підлягає.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом 26.06.2008 року між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 , третьою особою по справі, було укладено кредитний договір №490080134. Відповідно до даного договору останній отримав кредитні кошти в розмірі 49998,96 доларів США, які зобов'язувався повернути до 26.06.2015 року зі сплатою 14,99%.
26.06.2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки на забезпечення кредитного договору.
11.08.2014 року рішенням Обухівського районного суду Київської області у справі №372/1600/14-ц було відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення коштів.
04.11.2014 року, в зв'язку з неналежним виконанням третьою особою своїх обов'язків, ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнській Фінансовий Союз», який своїм рішенням у справі №3384-1/1032/14 стягнув заборгованість по кредитному договору в сумі 1550224,02.
30.10.2015 року ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2015 року на виконання рішення Третейського суду було видано виконавчий документ про стягнення коштів.
17 грудня 2021 року заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області у справі №372/3593/21 позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до відповідача були задоволені та стягнуто з ОСОБА_3 20000 доларів США та судовий збір в сумі 8081 грн. 85 коп.
01 грудня 2022 року ПАТ «Альфа-Банк» був перейменований на АТ «Сенс-Банк».
12 травня 2023 року Обухівським районним судом Київської області на підставі заочного рішення суду у справі №372/3593/21 було видано АТ «Сенс-Банк» виконавчий лист.
30 червня 2023 року приватним виконавцем Ніколаєнком І. Р., на підставі виконавчого листа у справі №372/3593/21 було відкрите виконавче провадження №72144178.
В червні 2023 року заявниця, дізнавшись про рішення суду від 17 грудня 2021 року звернулась до суду про перегляд заочного рішення.
06 липня 2023 року з рахунку ОСОБА_3 на підставі платіжної інструкції №76С0І69ZO було знято 795114,27 грн. та платіжною інструкцією 232c0PBNKI009696000 - 2 6997, 22 грн.
19 липня 2023 року повторно, з рахунку заявниці платіжною інструкцією 232c0PBNKI0032510002 було знято 1564,54 грн.
20 липня 2023 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області заочне рішення від 17 грудня 2021 року було скасовано та призначено розгляд справи по суті.
01 липня 2024 року рішенням Обухівського районного суду Київської області в задоволенні позову до відповідача про стягнення 20000 доларів США було відмовлено.
12 лютого 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційна скарга позивача була відхилена, а рішення Обухівського районного суду Київської області залишено без змін.
Отже, судом першої інстанції встановлено, що під час примусового виконання заочного рішення, яке було в подальшому скасовано, з ОСОБА_1 було стягнуто та перераховано на користь АТ'Сенс-Банк» 803676 грн 06 коп.
Задовольняючи заяву про поворот виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що з ОСОБА_3 у межах виконавчого провадження було стягнуто значну суму грошових коштів на підставі заочного рішення суду від 17 грудня 2021 року, яке в подальшому було скасовано, а у задоволенні позовних вимог банку відмовлено рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду. За таких обставин, ураховуючи приписи процесуального закону щодо обов'язковості повороту виконання у разі скасування судового рішення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення стягнутих коштів заявниці, оскільки їх утримання банком є безпідставним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.
Поворот виконання рішення представляє собою повернення стягувачем боржнику всього, що ним було отримано за скасованим згодом рішенням метою відшкодування боржнику збитків, завданих виконанням рішення. Отже, поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом порушених прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача всього безпідставно отриманого ним за скасованим рішенням. З іншого боку, поворот виконання рішення є самостійним засобом захисту прав сторін, який повинен здійснюватись шляхом подання заяви про поворот виконання. Необхідність у повороті виконання судового рішення і поверненні сторін у первісне становище виникає тоді, коли рішення виконане, але згодом скасоване судом апеляційної чи касаційної інстанції, якщо цей суд закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. ЦПК України встановлено декілька варіантів вирішення судом питання щодо повороту виконання, одним із яких є також прийняте рішення про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, відмовлення в позові повністю, задоволення позовних вимоги в меншому розмірі, при цьому таке рішення повинне бути прийняте за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 444 ЦПК України) /див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 520/17217/13-ц, провадження № 61-1165св23/.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011 поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає в поверненні сторін провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для (виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Згідно з ч. 9 ст. 444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Оскільки поворот виконання рішення є гарантією відновлення прав учасників процесу, то суд повинен задовольнити відповідну заяву та повернути відповідачеві стягнуті з нього кошти за скасованим судовим рішенням, за відсутності обмежень, встановлених ст. 445 ЦПК України, яка визначає особливості повороту виконання в окремих категоріях справ.
Як зазначено вище, заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 17.12.2021 року, на підставі якого було здійснено примусове стягнення грошових коштів із ОСОБА_3 , було скасовано ухвалою цього ж суду від 20.07.2023 року, а подальшим рішенням від 01.07.2024 року у задоволенні позову банку відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного суду від 12.02.2025 року вказане рішення залишено без змін.
Отже, остаточним судовим рішенням встановлено відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів, що свідчить про неправомірність їх утримання банком.
Як убачається з матеріалів справи та підтверджено платіжними інструкціями, наданими заявницею, з її банківського рахунку у межах виконавчого провадження №72144178 було примусово списано та перераховано на користь АТ «Сенс Банк» кошти в загальному розмірі 803 676 грн 06 коп, зокрема, 06.07.2023 року - 795 114 грн 27 коп. та 26 997 грн 22 коп., а також 19.07.2023 року - 1 564 грн 54 коп.
За таких обставин, з метою поновлення порушених майнових прав заявниці, які виникли внаслідок виконання скасованого судового рішення, та ураховуючи імперативні приписи процесуального закону щодо необхідності повороту виконання у подібних випадках, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.
Колегія суддів погоджується з тим, що поворот виконання у даній справі є необхідним засобом відновлення прав заявниці та спрямований на недопущення безпідставного збагачення кредитора за рахунок боржника. Тому висновок суду першої інстанції про стягнення з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 803 676 грн 06 коп. є правомірним та обґрунтованим.
У своїй апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на положення ч. 10 ст. 444 та ч. 4 ст. 127 ЦПК України, стверджує, що заява про поворот виконання судового рішення була подана з порушенням визначеного процесуального строку, а також вказує, що заявником не було подано належної заяви про поновлення такого строку.
Колегія суддів не може погодитися з такими доводами, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.
Відповідно до ч. 10 ст. 444 ЦПК України, заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення апеляційної чи касаційної інстанції або рішення, ухваленого при новому розгляді справи.
У даній справі постановою Київського апеляційного суду від 12.02.2025 року залишено без змін рішення Обухівського районного суду від 01.07.2024 року, яким у задоволенні позову банку було відмовлено. Саме з цієї дати, 12.02.2025 року, рішення набрало законної сили. ОСОБА_1 звернулася із заявою про поворот виконання у травні 2025 року, тобто, у межах визначеного законом строку.
Отже, посилання скаржника на пропуск строку є безпідставними, а додаткове звернення із заявою про його поновлення у цьому випадку не вимагається.
Щодо доводів про неналежність та недопустимість доказів (квитанцій)
Скаржник зазначає, що з долучених заявницею квитанцій неможливо встановити призначення платежів, а тому суд не міг визнати їх достовірними та допустимими доказами.
Такі доводиспростовуються матеріалами справи. Як убачається з наданих копій платіжних інструкцій, у них чітко зазначені реквізити рахунків, призначення платежів та конкретні суми списання. Зокрема, 06.07.2023 року з рахунку ОСОБА_1 списано 795 114,27 грн та 26 997,22 грн; 19.07.2023 року списано 1 564,54 грн.
При цьому в призначенні платежів прямо зазначено, що кошти стягуються на виконання виконавчого листа у справі № 372/3593/21, що підтверджується матеріалами справи (т. 2, а. с. 130-131). Отже, доводи скаржника про неможливість ідентифікації платежів не відповідають дійсності, оскільки саме з цих документів однозначно встановлюється факт примусового списання коштів на користь АТ «Сенс Банк» у межах конкретного виконавчого провадження.
Посилання скаржника на існування «різниці між сумою надходження коштів до банку та сумою, зазначеною в ухвалі суду», не підтверджене жодними належними доказами. Суд першої інстанції, дослідивши надані платіжні документи, встановив фактичний розмір утриманих коштів, 803 676,06 грн, і саме ця сума була стягнута судом в порядку повороту виконання рішення суду.
Банк, у свою чергу, не надав ані власних розрахунків, ані первинних документів, які б підтверджували іншу суму. Відтак, його доводи ґрунтуються виключно на припущеннях, що прямо заборонено ч. 6 ст. 81 ЦПК України.
Скаржник також зазначає, що суд безпідставно не врахував його заяву про відкладення судового засідання та розглянув справу без його участі.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що представник банку був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасника, який повідомлений належним чином, не є перешкодою для розгляду такого питання.
Крім того, апеляційна скарга банку подана й розглядається саме як реалізація його процесуального права на захист, отже, жодних порушень принципу змагальності чи права на справедливий суд у цьому випадку немає.
Усі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди банку з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції, проте не містять належних доказів, які б спростовували висновки суду. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення про поворот виконання.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга адвоката Пересунька С. С. в інтересах АТ «Сенс Банк» підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2025 року залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката адвоката Пересунька Сергія Сергійовича в інтересах Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 03 жовтня 2025 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А.Нежура