Справа №754/14111/25 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5535/2025 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
29 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року,-
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року призначено до судового розгляду обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 за ч.3 ст. 152 КК України, який постановлено у здійснювати колегіально судом у складі трьох професійних суддів, у закритому судовому засіданні.
Цією ж ухвалою продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на два місяці, тобто до 01.11.2025.
При вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, зважаючи на міру покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, а також на те, що ОСОБА_6 знайомий з потерпілими і свідками у кримінальному провадженні, дійшов висновку про існування ризиків, визначених п.1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки існують достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та невмотивованість ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 03.009.2025 просить її скасувати та розглянути його клопотання про скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або змінити його на більш м'якший запобіжний захід на один місяць.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений посилається на те, що при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, судом першої інстанції не було розглянуто його клопотання від 03.09.2025 про скасування або зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисте зобов'язання або нічний домашній арешт, що вказує на не забезпечення йому доступу до правосуддя та виключення змагальності сторін.
Крім того, апелянт вказує, що місцевим судом не були розглянуті також і інші подані ним клопотання, а саме, про закриття кримінального провадження, про витребування документів, а також заперечення проти ухвали Деснянського районного суду про продовження строку досудового розслідування.
Крім того, обвинувачений зазначає, що всупереч вимогам закону йому не було надано копію клопотання прокурора та матеріалів, якими воно обґрунтовується. Також, апелянт зазначає про те, що в судовому засіданні прокурором були наведені лише ризики, однак, не обґрунтовано неможливості запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а також, що заявлені ризики виправдовують тримання під вартою.
Апелянт вказує, що з 12.03.2025 він знаходиться в СІЗО, а до цього з 10.03.2025 в ізоляторі тимчасового тримання, при цьому жодного вагомого доказу у вчиненні інкримінованого йому злочину, ні під час досудового розслідування, ні під час складання обвинувального акту йому надано не було, а тому, на переконання обвинуваченого, запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно скасувати або змінити на інший більш м'який.
Апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 не містить клопотання про розгляд за участю сторін, а тому апеляційний розгляд проведено в порядку, передбаченому ч.4 ст. 422-1 КПК України без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши надані в копіях матеріали, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів, в провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 12025100030000745 від 09.03.2025 по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано та враховано всі обставини, за яких таке продовження можливе.
Так, судом першої інстанції, були заслухані пояснення прокурора, законних представників неповнолітніх потерпілих, обвинуваченого та його захисника для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
При розгляді питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини, які мають значення при вирішенні даного питання та враховуючи характер висунутого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину проти статевої свободи та недоторканості особи, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а також знайомство з потерпілими і свідками у кримінальному провадженні, дійшов вірного висновку, що наявні достатні підстави вважати, що з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 може переховуватися від суду, а також з метою мінімізації негативних наслідків для себе впливати на неповнолітніх потерпілих та свідків у кримінальному провадженні заради зміни або відмови від раніше наданих ними показів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що на даний час виключає можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Встановлені судом першої інстанції ризики в апеляційній скарзі обвинуваченим не оспорюються.
Стосовно тверджень обвинуваченого про невідповідність клопотання прокурора вимогам кримінального процесуального закону, то такі твердження є безпідставними, оскільки клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 184 КПК України та містить всі необхідні відомості, передбачені зазначеною нормою закону, в тому числі, в ньому містяться відповідні відомості щодо існування заявлених ризиків з посиланням на відповідні аргументи, а також обґрунтування неможливості запобігання ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, які судом було перевірено та надано належну оцінку.
Щодо посилань обвинуваченого на не вручення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, то колегія суддів зауважує, що відповідно до технічної фіксації судового засідання від 03.09.2025, яка здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua, при розгляді клопотання прокурора та вирішенні питання про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу, обвинувачений жодних зауважень з приводу невручення йому клопотання прокурора не висловлював та не заперечував щодо розгляду такого клопотання у зв'язку з тим, що воно не було вручено. Будь-яких відомостей про те, що обвинувачений просив відкласти судове засідання із цього приводу та надати йому час для ознайомлення з клопотанням, матеріали провадження не містять та стороною захисту до суду апеляційної інстанції не надано.
Твердження обвинуваченого про те, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності, не розглянувши ряд поданих ним клопотань, зокрема, і щодо зміни йому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м'який, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки суд першої інстанції належним чином перевірив можливість застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою та не встановив належних підстав для зміни йому запобіжного заходу на даному етапі кримінального провадження.
Щодо інших клопотань, то вони також були розглянуті судом, що підтверджується змістом оскаржуваної ухвали та технічним записом судового засідання від 03.09.2025.
З технічної фіксації судового засідання вбачається, що під час судового розгляду судом першої інстанції було створено необхідні умови для реалізації сторонами їхніх прав та додержання принципів змагальності й диспозитивності, закріплених у статтях 22, 26 КПК України. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом.
А відтак, рішення про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування до останнього більш м'яких запобіжних заходів, суд першої інстанції належним чином обґрунтував, і ставити під сумнів його законність та вмотивованість у колегії суддів підстави відсутні, а тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого в цій частині є безпідставними.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про його перебування з 10.03.2025 під вартою не можуть бути єдиною підставою для скасування йому запобіжного заходу, оскільки в даному випадку тримання під вартою не виходить за межі розумного строку та не суперечить Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Посилання обвинуваченого на відсутність доказів у провадженні, колегія суддів до уваги не бере, оскільки обґрунтованість висунутого ОСОБА_6 обвинувачення перевіряється судом першої інстанції на підставі обвинувального акту, шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів, яким за результатами судового розгляду суд надасть оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, шляхом ухвалення остаточного рішення у кримінальному провадженні, тоді як під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу обставини кримінального правопорушення не досліджуються та оцінка доказам не надається.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують обґрунтовані ризики, передбачені п.1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, які в сукупності з даними про особу обвинуваченого підтверджують на даному етапі провадження потребу в триманні під вартою. За таких обставин, підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів не вбачає.
Що стосується оскарження обвинуваченим ОСОБА_6 ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року в цілому, то колегія суддів зауважує, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою, тоді як оскарження ухвали суду в частині призначення судового засідання нормами кримінального процесуального закону не передбачене, а тому оцінювати її законність не входить до повноважень колегії суддів.
Будь - яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не інший запобіжний захід, як про це просить обвинувачений, має забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року, в частині продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, тобто до 01.11.2025 - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4