Справа № 752/18707/24
№ апеляційного провадження: 22-з/824/1029/2025
01 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Простибоженка Олега Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,
у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису,-
У вересні 2024 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 звернулася у суд із заявою про видачу обмежувального припису, у якій просила застосувати до ОСОБА_1 на 6 місяців обмежувальний припис у вигляді:
- обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
- заборонити наближатися на 1000 метрів до місця проживання (перебування) та навчання ОСОБА_3 ;
- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_3 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати її в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_4 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Не погодившись з указаним рішенням ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року залишено без змін.
08 липня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката Простибоженка О.С. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу у сумі 51 200 грн.
Заява обґрунтована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу сторона заінтересованої особи зазначала, що згідно з договором про надання правничої допомоги від 15 квітня 2024 року та додатком до нього № 3 до нього від 08 травня 2025 року вартість послуг адвоката у даній справі розраховується виходячи з погодинної ставки за роботу адвоката у розмірі 40 % мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату здійснення кожного платежу, але не більше 100 000 грн.
Вказано, що витрачений адвокатом час на складення процесуальних документів по суті справи обчислюється з розрахунку, що адвокат витрачає одну годину на один друкований аркуш процесуального документу і додатково ще одна година на весь документ.
Посилається на те, що згідно з Актом наданих послуг № 1 від 07 липня 2025 року адвокатом було витрачено 16 годин робочого часу. Вартість години роботи адвоката становить 3 200 грн (40% від 8000 грн мінімальної зарплати). Отже, вартість юридичних послуг, які були надані адвокатом у суді апеляційної інстанції, становить 51 200 грн.
Звертає увагу, що сторона не вдавалася до штучного збільшення вартості послуг адвоката. Зокрема, вартість послуг розрахована за чинним до 2017 року принципом, що година роботи адвоката не повинна перевищувати 40% мінімальної зарплати.
Вважає, що сума судових витрат на правничу допомогу, заявлена до розподілу між сторонами є цілком співмірною із обставинами справи.
Адвокати Гурез І.О. в інтересах ОСОБА_2 подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заявлена сума - 51 200 грн не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності їх розміру, не є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Зокрема вказано, що даний спір для кваліфікованого юриста не становить значної складності є типовим, відзив на апеляційну скаргу не містить посилань на проаналізовану практику в аналогічних спорах та складних розрахунків, адже предметом спору є видача обмежувального припису.
Також в інтересах ОСОБА_2 було подано заперечення й адвокатом Шевченко А.О., у яких представниця просила відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, посилаючись на те, що адвокатом Простибоженком О.С. не підтверджено фактично понесені ОСОБА_1 витрати, а саме їх у оплату у розмірі 51 200 грн. Окрім цього, адвокат звертає увагу на те, що відзив на апеляційну скаргу, який готувався 14 год був поданий з порушенням строків.
Скаржник, його представник, а також представник служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належно, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає за можливе розглядати заяву без їх участі.
Колегія суддів, вислухавши адвокатів Гурез І.О. та Шевченка А.О. в інтересах ОСОБА_2 , які заперечували проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, вважає заяву такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача було подало до Київського апеляційного суду 21 травня 2025 року, водночас, такі вимоги були заявлені представницею позивача ще у відзиві на апеляційну скаргу, отже останньою були дотримані вимоги ч.1 ст.134 та ч.8 ст.141 ЦПК України.
Як убачається з матеріалів справи представником ОСОБА_1 адвокатом Простибоженком О.С. на підтвердження надання правничої допомоги надано:
- копію договору про надання правової допомоги від 15 квітня 2025 року (39-41 т.4);
- копію додатку № 3 до договору від 08 травня 2025 року (а.с. 42 т. 4);
- копію акту наданих послуг № 1 від 07 липня 2025 року (а.с. 43 т.4).
Відповідно до вказаного акту адвокат Простибоженко О.С. надав наступні послуги: ознайомлення з апеляційною скаргою та надання консультації щодо правової позиції в суді апеляційної інстанції - 2 год - 6 400 грн, складення (підготовка) та подання 09.05.2025 відзиву на апеляційну скаргу - 14 год - 44 800 грн.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК (в редакції Закону 2004 року) та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Отже, частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Вбачається, що представники ОСОБА_2 заперечували проти стягнення заявленої суми, що вона не відповідає критерію реальності та розумності їх розміру.
При цьому апеляційний суд зауважує, що справа за своєю природою не є складною, а відзив на апеляційну скаргу не має значного об'єму матеріалів на який адвокатом могло б бути витрачено значний час.
Більше того нові обставини справи не встановлювались, інших процесуальних документів до суду апеляційної інстанції не подавалось. В судове засідання 02 липня 2025 року адвокат Простибоженко О.С. не прибув. Тобто, обсяг наданої ним правничої допомоги фактично обмежується вивченням апеляційної скарги та складанням відзиву на неї, який має незначний об'єм та до нього долучено додатки, які уже містяться в матеріалах справи.
Отже, розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).
Враховуючи зазначене, характер виконаної адвокатом роботи, заперечень представників заявниці, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 6 400 грн за надання професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
В решті заява задоволенню не підлягає.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 270, ч. 1 ст. 368 ЦПК України, суд,-
Заяву адвоката Простибоженка Олега Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити по справі додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 6 400 грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.
У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: