29 вересня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 369/18458/23
номер провадження №22-ц/824/11843/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник позивача Севастьянова О.В.,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року /суддя Янченко А.В./
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та приведення земельної ділянки в попередній стан, -
У листопаді 2023 року представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Севастьянова О.В. звернулася до суду з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та приведення земельної ділянки в попередній стан.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та приведення земельної ділянки в попередній стан, - задоволено повністю.
Зобов'язано ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером: 322248001:01:008:0281, площею 0,1 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, та земельною ділянкою з кадастровим номером: 322248001:01:008:0282, площею 0,0837 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (які були виділені з земельної ділянки з кадастровим номером: 322248001:01:008:0220, площею 0,1837 га, з цільовим призначенням - для розміщення торгівельного комплексу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), їх власнику - ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , шляхом приведення у попередній стан земельних ділянок та шляхом знесення (демонтування) ОСОБА_1 за його власний рахунок, самочинно побудованих об'єктів: паркана із білої силікатної цегли з воротами загальною довжиною 50,40 м, частини будівлі «свинарня» площею 46 кв. м, вбиральні площею 1 кв. м, споруди невстановленого призначення площею 42 кв. м./а.с. 147-157/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що позовні вимоги є тотожними до вимог у попередній цивільній справі №369/5715/18, де у задоволенні аналогічного позову було відмовлено рішенням суду від 02.06.2021 року, яке набрало законної сили; суд першої інстанції не застосував положення п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та не закрив провадження у справі; суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позов стосувався земельної ділянки з кадастровим номером 322248001:01:008:0220, а рішення ухвалено щодо двох ділянок після поділу (кадастрові номери 322248001:01:008:0281 та 322248001:01:008:0282); судом неповно з'ясовано обставини щодо відсутності документації із землеустрою для земельних ділянок позивача, що унеможливлює встановлення меж та факту порушення права; суд порушив норми процесуального права при долученні доказів без перевірки поважності причин їх неподання раніше; суд не застосував строк позовної давності, оскільки позивач знав про порушення з 2018 року.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з закриттям провадження у справі, на підставі наступного.
Судом встановлено, що витягом з Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 21487409 від 12.05.2014 року підтверджується право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 322248001:01:008:0220 (дата державної реєстрації земельної ділянки 16.05.2012 року).
Позивач ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222484001:01:008:0220 площею 0,1837 га, з цільовим призначенням - для розміщення торгівельного комплексу, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування земельної ділянки від 12.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Черняк О.В. за реєстровим № 579. Попередній власник - ОСОБА_4 .
В подальшому ОСОБА_3 розділив земельну ділянку з кадастровим номером: 322248001:01:008:0220, площею 0,1837 га, на дві окремі земельні ділянки з кадастровим номером: 322248001:01:008:0281, площею 0,1 га, та з кадастровим номером: 322248001:01:008:0282, площею 0,0837 га, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою про поділ земельної ділянки 322248001:01:008:0220, площею 0,1837 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на дві окремі земельні ділянки площею 0,1 га та площею 0,0837 га (заяву посвідчено 23.02.2023 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області та зареєстровано у реєстрі за № 231).
Так, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 324826598 від 06.03.2023 року позивачу ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером: 322248001:01:008:0281, площею 0,1 га, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2699816732224.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав № 324834657 від 06.03.2023 року позивачу ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером: 322248001:01:008:0282, площею 0,0837 га, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2699852132224.
Відповідно до висновку експерта № 3953/20-41/11031/20-41 від 25.09.2020 року за результатами проведення експертом КНДІСЕ судової земельно-технічної експертизи на дату проведення дослідження на спірній земельній ділянці з кадастровим номером: 322248001:01:008:0220, що належить ОСОБА_3 існують наступні об'єкти забудови:
- паркан із білої силікатної цегли з воротами загальною довжиною 50,40 м та площею 0,0054 га (або 54 кв. м.);
- частина будівлі «свинарня» (назва зі слів ОСОБА_1 ) площею 0,0046 га (або 46 кв. м);
- вбиральня площею 0,0001 га (або 1 кв. м);
- споруда невстановленого призначення площею 0,0042 га (або 42 кв. м).
Вищеперераховані будівлі та споруди займають площу 0,0143 га (або 143 кв. м) земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 .
Судовий експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) у зазначеному висновку № 3953/20-41/11031/20-41 від 25.09.2020 року дійшов наступних висновків:
- паркан із білої силікатної цегли з воротами, загальною довжиною 50,40 м, розташований на відстані від 0,57 м до 1,71 м від межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 , чим порушує її межі;
- зовнішні стіни частини будівлі «свинарня» розташовані на відстані від 0,67 м до 2,95 м від межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 , чим порушує її межі;
- вбиральня розташована на відстані 6,81 м від межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 , чим порушує її межі;
- споруда невстановленого призначення розташована на відстані від 3,36 м до 5,51 м від межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 , чим порушує її межі.
Також встановлено, що рішенням державного кадастрового реєстратора відділу №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № РВ-5300155492023 від 31.03.2023 року відповідачу ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з наступних підстав:
- електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа;
- невідповідність поданих документів законодавству, а саме ч. 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр".
Також зазначеним рішенням рекомендовано наступне: «Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або й частини є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки».
Відповідно до листа Головного управління держгеокадастру у Київській області № 93/1-192/6-20 від 28.01.2020 року визначено, що у місцевому фонді документації із землеустрою управління не виявлена документація із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 322248001:01:008:0220.
Крім того, зазначеним листом вказано, що згідно з даними ДЗК земельна ділянка з кадастровим номером: 322248001:01:008:0220 обліковується за громадянином ОСОБА_3 (дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 12.05.2014 року).
Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № М-581/0-0213-1006/6-23 від 29.06.2023 року у місцевому фонді документації із землеустрою відсутня документація із землеустрою, що стала підставою для формування земельної ділянки з кадастровим номером 3222484001:01:008:0220, з урахуванням чого, у Головного управління відсутня можливість перевірити відповідність координат поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у документації із землеустрою в паперовому вигляді з координатами, внесеними до Державного земельного кадастру.
Разом з тим, вищезазначеним листом повідомлено, що за інформацією Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (далі Головне управління), відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3222484001:01:008:0220 набули статусу архівних 28.02.2023 року у зв'язку з поділом вказаної земельної ділянки, внаслідок чого, на сьогодні у Державному земельному кадастрі зареєстровані земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484001:01:008:0281, 3222484001:01:008:0282.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 15, 16, 319, 391 ЦК України про те, що кожна особа має право на захист порушеного права, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні майном; ст. 152 ЗК України про те, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю; ст. 12, 81, 89 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а суд оцінює докази за внутрішнім переконанням.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки встановлено факт порушення меж земельних ділянок позивача об'єктами, що належать відповідачу, на підставі висновку експерта № 3953/20-41/11031/20-41 від 25.09.2020 року; строк позовної давності не пропущено через дію карантину та воєнного стану; спосіб захисту ефективний, а перешкоди об'єктивно існують.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 322248001:01:008:0220 (0,1837 га) на підставі договору дарування від 12 травня 2014 року (витяг №21487409).
У 2023 році ця ділянка була поділена на дві: з кадастровими номерами 322248001:01:008:0281 (0,1 га) та 322248001:01:008:0282 (0,0837 га), що підтверджується витягами з ДРРП №324826598 та №324834657 від 06 березня 2023 року.
Відповідно до висновку експерта КНДІСЕ №3953/20-41/11031/20-41 від 25 вересня 2020 року, на земельній ділянці з кадастровим номером 322248001:01:008:0220 (до поділу) розташовані об'єкти, що належать ОСОБА_1 : паркан (50,40 м), частина «свинарні» (46 кв.м), вбиральня (1 кв.м), споруда невстановленого призначення (42 кв.м), які порушують межі ділянки позивача.
Разом із тим, судом встановлено, що у справі №369/5715/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні тією ж земельною ділянкою (кадастровий номер 322248001:01:008:0220) та знесення тих самих об'єктів (паркан, «свинарня», вбиральня, споруда) рішенням Києво-Святошинського районного суду від 02 червня 2021 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено.
У даній справі висновок експерта вже був предметом розгляду, більше того, зроблений саме в межах розгляду цієї справи.
Позивачеві вказано на помилковість обраного способу захисту, рішення позивачем не оскаржене.
Не зважаючи на це, у листопаді 2023 року, позивач знову звертається з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та приведення земельної ділянки в попередній стан, але вже розділеної своєї земельної ділянки, не заявляючи вимоги про відшкодування шкоди та не залучаючи третю особу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, у спорі між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав. Ця норма спрямована на забезпечення принципу правової визначеності, запобігання дублюванню судових процесів та економію ресурсів судової системи. Тотожність позовів визначається за трьома критеріями: сторони, предмет та підстави позову. Нетотожність хоча б одного з цих елементів виключає застосування ст. 255 ЦПК України.
При чому, сторони позову це учасники спору (позивач, відповідач, треті особи). Предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача (наприклад, стягнення боргу, визнання права власності). Предмет визначається як об'єкт спірного правовідношення. Підстави позову - це фактичні обставини та правові норми, на яких ґрунтується вимога (наприклад, посилання на конкретні статті ЦК України). Підстави включають як фактичні (докази подій), так і юридичні (кваліфікація правовідносин) аспекти.
Предмет і підстави позову у справі №369/5715/18 є тотожними до вимог у цій справі, оскільки спір стосується тієї ж земельної ділянки (до її поділу) та тих самих об'єктів, що порушують права позивача. Поділ ділянки у 2023 році не змінює суті спору, адже нові кадастрові номери охоплюють ту ж територію, а об'єкти залишилися незмінними. Незалучення третьої особи та відсутність вимог щодо стягнення шкоди також не змінюються правових підстав заявленого позову, його вимог і доказів, покладених в обґрунтування позову - експертизи у справі 2021 року, якій вже була надано оцінка.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, у спорі між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав. Суд першої інстанції помилково не застосував цю норму, що є підставою для скасування рішення та закриття провадження.
Інші доводи апеляційної скарги (щодо позовної давності, відсутності документації із землеустрою, порушення процесуальних норм) не потребують розгляду, оскільки тотожність спору є достатньою підставою для закриття провадження, а не перегляду рішення по суті спору, оскільки спір між сторонами вже був предметом розгляду у 2021 році.
Відповідно до ст. 377 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю з закриттям провадження у справі є підстави, передбачені статтями 255 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати - на користь апелянта з позивача стягується 3225, 80 грн.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, ст.ст. 377, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року - задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року - скасувати, провадження у справі закрити.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3225, 80 грн.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: