справа №362/5985/24 Головуючий у І інстанції - Сухарева О.В.
апеляційне провадження №33/824/4059/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
22 вересня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2025 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, який проживає за
адресою:
АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, -
установив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №114401 від 19 серпня 2024 року, ОСОБА_1 19 серпня 2024 року о 11 год 40 хв у м. Васильків, Київської обл. по просп. Київський Шлях, 410, керував транспортним засобом «Ауді 100», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного та наркотичного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук, неприродна блідність, поведінка, що не відповідає дійсності.
Від проходження огляду на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що під час вирішення справи суд першої інстанції прийшов до висновків винуватості ОСОБА_1 на підставі доказів винуватості одержаних незаконним шляхом, а саме: акту огляду на стан алкогольного сп'яніння, з якого вбачаються виявлені у водія ознаки сп'яніння, а також зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, що він засвідчив своїм підписом в графі «З результатами згоден».
Такий акт, на думку апелянта не може складатися поліцейськими за результатами огляду або відмови від огляду на стан наркотичного сп'яніння.
В свою чергу про недопустимість вказаного доказу свідчить те, що відповідно огляд з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння може бути проведений лише в закладі охорони здоров'я.
Апелянт просить також поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2025 року, посилаючись на те, що оскаржувану постанову він не отримував та не ознайомлений з матеріалами справи.
Суд першої інстанції виніс постанову за його відсутності, нехтуючи його процесуальними правами.
Про наявність постанови дізнався з даних Єдиного державного реєстру судових рішень
Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, передбаченого ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає можливим поновити ОСОБА_1 , пропущений строк, оскільки пропущений він був з поважних причин.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 серпня 2024 року, головуючим суддею вибрано Сухареву О.В.
Згідно судової повістки повідомлення, розгляд справи було призначено на 29 листопада 2024 року, однак конверт повернувся до відправника у зв'язку з відсутністю адресата за адресою, куди була направлена повістка.
Згідно оголошення про виклик до суду, ОСОБА_2 було викликано у судове засідання Васильківського міськрайонного суду Київської області на 23 січня 2025 року та одночасно направлено судову повістку поштовим відправленням, однак конверт повернувся до відправника у зв'язку з відсутністю адресата за адресою, куди була направлена повістка.
Після винесення оскаржуваної постанови, її копію було направлено ОСОБА_1 , однак конверт повернувся до відправника у зв'язку з відсутністю адресата за адресою, куди була направлена копія постанови, що дає підстави поновити ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
22 вересня 2025 року від захисника ОСОБА_1. на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було зареєстроване о 11 год. 57 хв., тобто після судового засідання, призначеного у цей день на 11 год. 00 хв.
Разом з тим, вказане клопотання підлягає залишенню без розгляду, з огляду на наступне.
18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 29 червня 2023 року №3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», який був розроблений для запровадження обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) представниками правничих професій, юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, оскільки особи, які за законом зобов'язані зареєструвати офіційні електронні адреси в ЄСІТС, зволікають з виконанням свого обов'язку.
Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 12.1-12.3 постанови від 13 вересня 2023 року у справі №204/2321/22 констатувала, що «законодавцем допускається подання фізичною особою нарівні з паперовою формою, зокрема, апеляційних скарг в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документу через підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет», або з використанням офіційної електронної адреси із засвідченням кваліфікованим електронним підписом.
Звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв'язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.
Наведені висновки не стосуються адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, судових експертів, державних органів та органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку.».
Тобто Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у випадку звернення сторони по справі до суду, через свого представника, який є адвокатом, адвокат вправі подавати процесуальні документи до суду у два способи: у паперовій формі, та в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет». При цьому адвокатами, як представниками сторони по справі - фізичної особи, звернення до суду шляхом подання процесуальних документів в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси суду із засвідченням кваліфікованим електронним підписом не застосовується.
Київський апеляційний суд у грудні 2023 року здійснив оголошення на сайті про завершення початкового етапу інтеграції Київського апеляційного суду до модулів ЄСІТС, а саме до підсистем «Електронний суд», «Електронний кабінет», та побудову обміну між АСДС та Електронним судом.
З матеріалів справи вбачається, що клопотання про відкладення розгляду справи, подане захисником ОСОБА_1 - адвокатом Крикуновим Д.О. до Київського апеляційного суду в електронному вигляді шляхом направлення на офіційну електронну адресу Київського апеляційного суду. До клопотання додано роздруківку результату перевірки електронного цифрового підпису адвоката Крикунова Д.О., проте такий підпис вчинено без використання підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет».
Отже, захисник ОСОБА_1 - адвокат Крикунов Д.О., міг подати клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції: 1) в письмовій формі; 2) в електронному вигляді з використанням сервісу «Електронний суд».
Враховуючи наведене, вказане клопотання, подане адвокатом Крикуновим Д.О. електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису Крикунова Д.О. , що дає підстави стверджувати, що заявник використав спосіб звернення до суду не передбачений чинним законодавством, а тому вказане клопотання вважається таким, що не підписане особою, яка її подала та підлягає поверненню без розгляду.
Представник Обухівської окружної прокуратури в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Таким чином, суд відповідно до вимог ст. 250, ч. 6 ст. 294 КУпАП вважав за можливе слухати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №114401 від 19 серпня 2024 року, підписаного ОСОБА_1 без жодних заперечень;
- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 19 серпня 2024 року;
- у акті огляду на стан сп'яніння, засвідченого підписами свідків;
- у поясненнях свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які підтвердили обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, пояснивши, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився;
- у акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу;
- на відеозаписі з нагрудної камери відеоспостереження, долучений інспектором патрульної поліції до матеріалів адміністративної справи на DVD-R диску.
ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дії працівників поліції, які складали протокол, не визнано протиправними у передбачений законом спосіб.
Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписами із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувались 19 серпня 2024 року за участю ОСОБА_1 .
Відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксована подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами ОСОБА_1 , який заперечив свою вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що в діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, яка полягає у відмові від законного порядку огляду, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного та наркотичного сп'яніння, проте останній не погодився, але відмовився пройти огляд для визначення стану сп'яніння у порядку, визначеному законодавством України.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .
Відтак, порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її скасування, в зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько