Справа № 757/24709/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4768/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
11 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року в кримінальному провадженні №12024100060002546 від 01.11.2024 про арешт майна,-
Прокурор Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.
Просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно під час обшуку 14.05.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- Мобільний телефон марки «Samsung», з пошкодженим захисним склом на екрані;
- Грошові кошти у сумі 104 000 грн. (104 купри номіналом 1000 грн.);
- Грошові кошти у сумі 14 800 грн. (74 купюри номіналом по 200 грн.);
- Грошові кошти у сумі 3600 грн. (36 купюр номіналом по 100 грн.);
- Грошові кошти у сумі 77 000 грн. (154 купюри номіналом по 500 грн.);
- Грошові кошти у сумі 500 доларів, (5 купюр номіналом по 100 доларів США);
- 1 купюра номіналом 50 євро;
- Грошові кошти у сумі 71 грн., (номіналом 1 купюра 50 грн., 1 купюра 20 грн., 1 купюра 1 грн.).
В обґрунтування клопотання прокурор зазначав, що слідчим відділом Печерського УП ГУНП у м. Києві за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури м. Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024100060002546 від 01.11.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території України, невстановлені особи, діючи умисно, шляхом обману здійснюють продаж неякісних продуктів харчування, що завдає матеріальної шкоди у великих розмірах.
Проведеними оперативно-розшуковими заходами установлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПНП: НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає: АДРЕСА_1 Авто: Nissan Rogueд.н.з. НОМЕР_2 .
14.05.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/20369/25-к від 02 травня 2025, було проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , та в якій фактично проживає ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Під час проведення вказаного обшуку було виявлено та вилучено речі.
14.05.2025 постановою слідчого ОСОБА_10 вилучені речі визнані речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.06.2025 накладено арешт на майно, вилученого в ході проведеного обшуку від 14.05.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- Мобільний телефон марки «Samsung», з пошкодженим захисним склом на екрані;
- Грошові кошти у сумі 104 000 грн. (104 купри номіналом 1000 грн.);
- Грошові кошти у сумі 14 800 грн. (74 купюри номіналом по 200 грн.);
- Грошові кошти у сумі 3600 грн. (36 купюр номіналом по 100 грн.);
- Грошові кошти у сумі 77 000 грн. (154 купюри номіналом по 500 грн.);
- Грошові кошти у сумі 500 доларів, (5 купюр номіналом по 100 доларів США);
- 1 купюра номіналом 50 євро;
- Грошові кошти у сумі 71 грн., (номіналом 1 купюра 50 грн., 1 купюра 20 грн., 1 купюра 1 грн.).
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України та може бути предметом злочину та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 16.06.2025 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.06.2025 та постановити нову, якою задовольнити апеляційну скаргу та відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Адвокат ОСОБА_7 просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_8 про розгляд справи був повідомлений із запізненням, а ОСОБА_9 про розгляд справи не повідомлялась.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що ухвала про накладення арешту на майно постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є формальною, не містить належної мотивувальної частини, не відповідає матеріалам справи та доказам сторони обвинувачення. Зазначив, що рішення суду про задоволення арешту майна третіх осіб є надмірним втручанням у право власності, порушує принцип пропорційності.
Стверджував, що рішення суду постановлено з порушенням вимог ст. ст. 170-173 КПК Україна, а тому відсутні достатні докази щодо розумності, співмірності накладення арешту на майно меті та завданням кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.06.2025 та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчим відділом Печерського УП ГУНП у м. Києві за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури м. Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024100060002546 від 01.11.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території України, невстановлені особи, діючи умисно, шляхом обману здійснюють продаж неякісних продуктів харчування, що завдає матеріальної шкоди у великих розмірах.
Проведеними оперативно-розшуковими заходами установлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,ІПНП: НОМЕР_1 ,проживає: АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає: АДРЕСА_1 Авто: NissanRogueд.н.з. НОМЕР_2 .
14.05.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/20369/25-к від 02 травня 2025, було проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , та в якій фактично проживає ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Під час проведення вказаного обшуку було виявлено та вилучено речі.
14.05.2025 постановою слідчого ОСОБА_10 вилучені речі визнані речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
З висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Колегія суддів прийшла до висновку, що слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України.
Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3