Справа № 357/6731/25
Апеляційне провадження
№ 33/824/3519/2025
10 липня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2025 року (суддя Дубановська І.Д.) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 605грн 60коп.
Постановою судді визнано доведеним, що 24 квітня 2025 року о 12год. 41хв. по вул. Івана Кожедуба, 222 у місті Біла Церква водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Водій о 12год. 53хв. категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у лікаря-нарколога у встановленому законодавством порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, які викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи та не викликали сумнівів. При цьому, у пункті 4 протоколу про адміністративні правопорушення вказано адресу проживання особи, що притягається до адміністративної відповідальності - місто Узин, що не відповідає дійсності, а пункт 7 цього протоколу суперечить даним із відеозаписів.
Також, ОСОБА_1 вважає, що суддя першої інстанції не надав належну оцінку тому, що працівники поліції формально підійшли до складання направлення його на огляд
до спеціалізованого закладу охорони здоров'я, обмежившись заповненням відповідного бланку. При цьому, жоден відеозапис не містить доказів надання йому такого направлення у встановленому законом порядку, та його відмови від проходження огляду у лікаря-нарколога.
Крім цього, ОСОБА_1 посилається на те, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис не є безперервним та є неповним, відсутній фрагмент з 12:42 год. до 12:48 год., що свідчить про недобросовісну поведінку працівників поліції. Більше того, наявний на долученому до протоколу про адміністративне правопорушення диску, відеозапис «clip 2» зроблений не за допомогою нагрудної відеокамери працівника поліції, а на невідомий, не ідентифікований пристрій, що робить його неналежним доказом у даній справі.
Крім цього, із відеозапису «clip 0» вбачається, що розмова між ним та працівником поліції фіксується не з початку, відеозапис не містить пояснень працівника поліції щодо причини зупинки його автомобіля, повідомлення про виявлення в нього певних ознак сп'яніння, роз'яснення порядку проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у лікаря-нарколога. При цьому, працівники поліції у ході розмови спонукали його відмовитись від проходження огляду, не роз'яснивши при цьому наслідки такої відмови.
Також, ОСОБА_1 посилається на те, що працівники поліції спілкувались з ним грубо, не повідомили причини зупинки, не роз'яснили порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та наслідки відмови від проходження огляду. При цьому, працівниками поліції не було озвучено, які саме ознаки алкогольного сп'яніння були виявлені в нього та не повідомляли підстави для проведення огляду на стан сп'яніння.
Крім цього, ОСОБА_1 зазначає, що після його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, його не було направлено у встановленому законом порядку на огляд до лікаря нарколога, відповідне направлення йому не надавалось.
ОСОБА_1 про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за вказаною ним в апеляційній скарзі адресою, однак конверт повернувся до суду з відміткою листоноші про відсутність адресата за вказаною адресою (с.с.37-38).
7 липня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких він додав, що ставлячи свій підпис в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, він засвідчував, що такий огляд дійсно не проводився, а не те, що він відмовився від його проходження
Також, ОСОБА_1 зазначив, що з відеозапису чітко вбачається відсутність у нього перелічених поліцейським ознак алкогольного сп'яніння, при цьому працівниками поліції були допущені численні порушення, в тому числі і під час висунення йому пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Крім цього, ОСОБА_1 просив провести апеляційний розгляд у його відсутність.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 294 КУпАП апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Оскільки ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду його апеляційної скарги, у судове засідання не з'явився, просив розглядати справу у його відсутність, вважаю за можливе провести розгляд справи у відсутність особи, що подала апеляційну скаргу.
Суд, переглянувши відеозапис досліджуваних подій, вивчивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення
та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як передбачено ст. 251 КУпАП.
Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду матеріалів справи за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , в повній мірі не дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, не підтверджується належними доказами.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 310450 від 24 квітня 2025 року, в цей день о 12 год. 41 хв. по вул. Івана Кожедуба, 222 в місті Біла Церква, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Водій ОСОБА_1 о 12 год. 53 хв. категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у лікаря-нарколога, у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.
130 КУпАП (с.с.1).
ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення, не надавши при цьому будь-яких пояснень.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився (с.с.4).
Також, до протоколу про адміністративне правопорушення додано направлення ОСОБА_1 на проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, в якому зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився (с.с.3).
Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Відповідно до приписів п. п. 1.3, 1.4 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. При цьому, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці правила.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР України).
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Належним доказом даного правопорушення є встановлення наявності у водія транспортного засобу ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція водієві пройти огляд з метою встановлення, у даному випадку, стану алкогольного сп'яніння, на місці зупинки або у закладі охорони здоров'я. У разі відмови водія від проходження огляду, фіксація цієї відмови повинна здійснюватися відповідно до вимог діючого законодавства.
Згідно Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння
згідно з ознаками такого стану (пункт 2 Інструкції).
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції).
За змістом статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Пунктом 6 Порядку визначено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам.
Згідно пункту 7 Порядку поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Відповідно до пункту 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Згідно з Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/3299, з метою фіксування правопорушення працівниками поліції
застосовуються технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 310450 від 24
квітня 2025 року додано диск з відеозаписами з боді-камер працівників патрульної поліції (с.с.18).
З переглянутого апеляційним судом відеозапису «clip-0» вбачається, що працівник поліції стоїть біля ОСОБА_1 з приладом Drager у руці з вставленим у нього мундштуком та з'ясовує у ОСОБА_1 чи згоден той пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки (00:50 хв. відеозапису). ОСОБА_1 відмовився проходити огляд (1:06 хв. відеозапису). Після чого поліцейський почав роз'яснювати ОСОБА_1 його права та наслідки відмови від проходження огляду (1:12 хв. відеозапису).
Однак, ні відеозапис «clip-0», ні інші наявні на диску відеозаписи «clip-1», «clip-2» не місять відомостей про те, що після відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку у спеціалізованому закладі охорони здоров'я.
Таким чином, з переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу Drager відмовився, однак працівниками поліції, всупереч вимогам статті 266 КУпАП України та п. 6 Порядку, не було направлено ОСОБА_1 для проходження огляду на стан сп'яніння у спеціалізованому медичному закладі.
При цьому з наявного у матеріалах справи направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння вбачається, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився, у доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 такий факт заперечує, а на долученому до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписі не зафіксовані ні пропозиція працівників поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у спеціалізованому медичному закладі, ні відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду.
Зазначаючи у постанові від 21 травня 2025 року про те, що на диску з відеозаписом від 24 квітня 2025 року зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та на вимогу працівника поліції пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі у лікаря нарколога категорично відмовився, суддя не зазначила час відеозапису та відео файл, на якому було зафіксовано зазначену подію.
Разом з цим, диск з відеозаписами, який разом із матеріалами справи стосовно ОСОБА_1 був направлений до Київського апеляційного суду, такого запису не містить.
Також апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи містять лист КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 19 грудня 2023 року про відсутність фахівців, які пройшли тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством, та обладнання для проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'ягніння, та які перебувають під впливом лікарських препаратів (с.с.6).
Водночас, згідно листа КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 4» огляди на стан алкогольного сп'яніння водіїв транспортних засобів проводяться лікарем-наркологом, що пройшов відповідне навчання, згідно графіку роботи, з понеділка по п'ятницю з 08:00 год. до 15:00 год.
Отже, оскільки протокол про адміністративне правопорушення був складений працівниками поліції 24 квітня 2025 року (четвер) о 12:59 год., вони не були позбавлені можливості доставити водія ОСОБА_1 до КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 4» для проходження огляду у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога.
Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у
цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
На вказані обставини суддя місцевого суду не звернув увагу, а висновок суду про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у лікаря нарколога у закладі охорони здоров'я, спростовується матеріалами справи, зокрема долученим до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписом з нагрудної камери працівника патрульної поліції.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21 лютого 1984 року, «Лауко проти Словаччини» від 2 вересня 1998 року).
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2025 року стосовно ОСОБА_1 щодо порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, оскільки в його діях склад адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в справі.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з того, що у результаті апеляційного перегляду суд дійшов висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження в справі щодо нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.247, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати та закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з недоведеністю вини останнього.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Рейнарт