№ 33/824/147/2023 Постанова винесена суддею Лисенком В.В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
30 січня 2023 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та захисника Нечваля Я.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Нечваля Я.В. на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2022 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мілешковичі Мозирського району Гомельської області (Республіка Білорусь), громадянина України, з вищою освітою, розлученого, маючого на утриманні доньку, 2008 р.н., непрацюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який до адміністративної відповідальності раніше не притягувався,
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.
Згідно з постановою суду, 27 липня 2022 року близько 16 год. 20 хв. по Одеському шосе, 12 в с. Чабани Київської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість шкіри). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Нечваль Я.В., вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою через грубе порушення норм КУпАП, просить її скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у даному випадку наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказує й на те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки сп'яніння і працівники поліції ознак сп'яніння не виявляли.
Так, у протоколі зазначено, що у ОСОБА_1 були наступні ознаки сп'яніння: «звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість шкіри». Проте на наявному у матеріалах справі відеозаписі не зафіксовано факту виявлення у ОСОБА_1 ознак сп'яніння. Зокрема, на відеозаписі не зафіксовано, щоб працівники поліції світили ліхтариком в обличчя ОСОБА_1 , щоб перевірити реакцію його зіниць на світло. Будь-яким іншим чином зіниці очей ОСОБА_1 також не перевірялись. На наявному у справі відеозаписі не вбачається, що обличчя ОСОБА_1 було блідим чи, що його поведінка не відповідала обстановці. Натомість ОСОБА_1 поводив себе повністю адекватно.
Також звертає увагу, що ОСОБА_1 на підставі цивільно-правової угоди працює водієм у ФОП ОСОБА_2 , розвозить на вантажному автомобілі вантажі по Україні, а перед кожним виїздом на вантажному автомобілі, водіїв перевіряє лікар. Так, 27.07.2022 ОСОБА_1 розвозив вантажі по території Київської області, і перед виїздом його оглянув лікар на предмет наявності ознак сп'яніння та, не виявивши таких, допустив до керування автомобілем, що підтверджуються листом ФОП ОСОБА_2 , подорожнім листом та поясненнями ОСОБА_1 .
Отже, враховуючи відсутність доказів, які б «поза розумним сумнівом» доводили факт наявності у ОСОБА_1 ознак сп'яніння та з огляду на не здійснення поліцейськими заходів щодо їх виявлення, працівники поліції не мали права пропонувати йому проходити огляд.
Між тим, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд не з передбачених законом підстав.
Працівники поліції без жодної перевірки ОСОБА_1 на наявність ознак сп'яніння, одразу після зупинки автомобіля ОСОБА_1 та перевірки на планшеті факту, що на ОСОБА_1 раніше складався протокол за ст. 130 КУпАП, пропонують йому пройти огляд на стан сп'яніння. Тобто, підставою для пропонування ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння була не реальна наявність у нього ознак сп'яніння, а виявлення працівниками того факту, що щодо ОСОБА_1 раніше складався протокол за ст. 130 КУпАП. Однак виявлення такого факту не є законною підставою для пропонування особі пройти огляд на стан сп'яніння.
Таким чином, у поліцейських не було законних підстав вимагати від ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп'яніння. У такому випадку відмова від проходження незаконного огляду на стан сп'яніння не може бути караною.
Крім того, зазначає, що станом на 2022 рік законодавець чітко встановив, що огляд водія на стан наркотичного сп'яніння повинен проводитися поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Поліцейські повинні обов'язково запропонувати особі пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу. І тільки у випадку незгоди на такий огляд або незгоди із його результатами особа направляється для проходження медичного огляду на стан сп'яніння до закладу охорони здоров'я.
Якщо поліцейські не запропонували особі пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу, такий огляд (пропозиція пройти огляд) в силу ч. 5 ст. 266 КУпАП є недійсним.
У даному випадку поліцейськими взагалі не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу, що свідчить про порушення ч. 2 ст. 266 КУпАП та неможливість притягнення його до відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Також у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я. Тому відмова ОСОБА_1 від проходження такого незаконного огляду не є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В порушенням вимог ч.ч. 1, 7 ст. 266 КУпАП працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом шляхом передання права керування іншій особі.
Таким чином, вважає, що суд першої інстанції не з'ясував та безпідставно притягнув ОСОБА_1 до відповідальності.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення захисника Нечваля Я.В.та ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені у судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП,підписано відповідною посадовою особою та й самим ОСОБА_1 без будь-яких зауважень,та відеозаписі з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Зазначені докази є належними і допустимими, оскільки отримані у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані у належній процесуальній формі та узгоджуються між собою.
Що стосується доводів захисника Нечваля Я.В. про недотримання працівниками поліції встановленого законом порядку проведення огляду на стан сп'яніння, тобто без пропозиції проведення первинного огляду на місці з використанням спеціальних технічних засобів, то вони є безпідставними, оскільки, відповідно до п. 13 Розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння можливо лише у медичному закладі, і та обставина, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на місці за допомогою спеціальних технічних засобів, не свідчить про недотримання ними в даному випадку вимог ст. 266 КУпАП.
Щодо посилання захисника Нечваля Я.В. на те, що матеріали справи не місять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, то долучення до справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, форма якого затверджена у Додатку 1 до Інструкції, не є обов'язковим. При цьому відсутність у матеріалах справи вказаного направлення не є беззаперечним доказом порушення з боку працівників поліції порядку направлення водія для огляду на стан наркотичного сп'яніння, не спростовує порушення ОСОБА_1 п. 2.5ПДР України та не тягне за собою безумовне скасування прийнятого судового рішення.
Твердження захисника Нечваля Я.В. про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки сп'яніння, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, та на наявному у матеріалах справі відеозаписі не зафіксовано факту виявлення працівниками поліції у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, є безпідставними, оскільки, як вбачається з відеозапису нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, який було переглянутого під час апеляційного розгляду за участі ОСОБА_1 та його захисника Нечваля Я.В., відповідно до якого, під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , який вийшов зі свого автомобіля та стояв поруч з працівниками поліції, у ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме неприродна блідість обличчя, зіниці очей не реагують на світло та поведінка, що не відповідає обстановці (дуже емоційний, жвавий), які працівник поліції озвучила водію вголос, у зв'язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано проїхати у медичний заклад до лікаря нарколога для проходження огляду на стан сп'яніння, однак ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження такого огляду, зазначивши, що не вбачає в цьому сенсу, оскільки сьогодні та вчора він нічого не вживав, але те, що він вживав раніше, може триматись близько місяця, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення.
При цьому ознаки наркотичного сп'яніння, відповідно до п. 4 розділу І Інструкції, поліцейський визначає, виходячи з власного життєвого досвіду і суб'єктивного сприйняття. Жодним законом або підзаконним актом не передбачено обов'язковість проведення певних маніпуляцій для доказування наявності цих ознак. А обов'язок водія пройти огляд на стан сп'яніння обумовлюється не діями поліцейського, а вимогами п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Що стосується посилання захисника Нечваля Я.В. та ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_1 підставі цивільно-правової угоди працює водієм у ФОП ОСОБА_2 , розвозить на вантажному автомобілі вантажі по Україні, а перед кожним виїздом на вантажному автомобілі, водіїв перевіряє лікар, і 27.07.2022 ОСОБА_1 також розвозив вантажі по території Київської області, і перед виїздом його оглянув лікар на предмет наявності ознак сп'яніння та, не виявивши ознак сп'яніння, допустив до керування автомобілем, що підтверджуються листом ФОП ОСОБА_2 , подорожнім листом та поясненнями ОСОБА_1 , то вказані документи самі по собі не можуть вказувати на відсутність події правопорушення, як і не спростовують висновків суду про наявність ознак адміністративного правопорушення.
Відсутність у провадженні доказів щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом також не є безумовною підставою для скасування постанови і закриття провадження в справі, адже зазначена обставина не вказує на відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду не наведено.
Таким чином, висновок в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові судді про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події.
При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга захисника Нечваля Я.В. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
апеляційну скаргу захисника Нечваля Я.В. залишити без задоволення, а постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.