06 жовтня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/10735/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Лукашова О,Б., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо проведення виплати мені пенсії за віком відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату невиплаченої пенсії з 09.11.2020 до моменту прийняття рішення судом ОСОБА_1 з врахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2017, 2018 та 2019 роки, тобто із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали позивачем у встановлений судом строк подано заяву, в якій останній вказує, що враховуючи дані, зазначені у довідці за формою ОК-5, можна зробити висновок, що пенсійний фонд не застосував статтю 40 ЗаконуУкраїни «Про загальнообов'язкове державне страхування». На звернення позивача відповідач надав роз'яснення, з якого не можна було зрозуміти, чи дані про призначення пенсії за вислугою років взяті правомірно чи ні. Позивач вважає, що гарантовані державою права та соціальні гарантії відповідачем грубо порушені.
Вирішуючи вказане клопотання суддя враховує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За загальним правилом, визначеним у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 зауважено, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 09.11.2020.
Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був проведений її черговий та/або останній перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів мав місце саме такий її розрахунок чи розрахунок складових пенсії.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
При цьому, суд вважає, що отримання позивачем листів відповідача у відповідь на його звернення щодо виплати пенсії також не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
До суду позивач звернувся лише 23.09.2025.
Таким чином, суд вважає, що позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено обставин та не надано доказів, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій (звернення до суду).
Враховуючи недоведеність заявником існування об'єктивно непереборних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з цими вимогами, суд визнає неповажними зазначені заявником в заяві причини пропуску строку звернення.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким, чином суд дійшов висновку, що позовну заяву в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії за період з 09.11.2020 по 23.03.2025 слід повернути позивачу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволені заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Визнати підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, викладені в заяві позивача, не поважними.
Позовну заяву в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії за період з 09.11.2020 по 23.03.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали суду надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів, у порядку встановленому статтями 294, 295 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 06.10.2025.
Суддя Олена ЛУКАШОВА