06 жовтня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/10871/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Виноградова Д.О. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, висновку, зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Протас Олександр Миколайович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до проходження військової служби за загальною мобілізацією;
визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.08.2025, якою ОСОБА_1 визнано придатним до проходження військової служби;
скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 239 від 27.08.2025 про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до списків військової частини НОМЕР_1 , та виключити його зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір».
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» з 01.01.2025 за подання до суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн).
Як вбачається із матеріалів позовної заяви належного документа, який свідчив би про сплату судового збору у розмірі, встановленому статтею 4 Закону України «Про судовий збір», позивачем не надано. Підстав, передбачених статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України для звільнення від оплати або відстрочення судових витрат, не має.
При зверненні до суду позивач зазначив, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Перевіряючи підстави звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного позову, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до пункту 12 частини статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
З аналізу наведеної норми слідує, що і військовозобов'язані, і резервісти звільняються від сплати судового збору тільки у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків у разі, якщо вони призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.
Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини.
Проте, доказів того, що позивач відноситься до осіб, які зазначені у пункті 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», тобто до військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори суду не надано.
Суд зазначає, що умовою для звільнення, зокрема, військовослужбовців від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», є звернення військовослужбовця з адміністративним позовом щодо виконання ним військового обов'язку та/або під час виконання службових обов'язків.
Разом з тим, суд не погоджується з доводами позивача про те, що даний спір пов'язаний з виконанням військового обов'язку, оскільки, навпаки, позовні вимоги направленні на припинення військової служби.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не відноситься до категорії осіб, визначених у пункті 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», та повинен сплачувати судовий збір у встановлених законом розмірах.
За таких обставин суд дійшов висновку, що посилання позивача на наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору є необґрунтованими.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн.
Таким чином за подання до суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн).
Згідно абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» та ним заявлено три окремі позовні вимоги немайнового характеру, тому у даному випадку, належною сплатою судового збору при поданні до суду адміністративного позову вважається сплата судового збору у розмірі 2906,88 грн (1211,20 грн *0,8*3).
За таких обставин, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2906,88 грн на рахунок UA348999980313191206084025739, отримувач - ГУК у Черніг.обл /тг м. Чернігів/ 22030101, код отримувача ЄДРПОУ - 37972475, банк - Казначейство України (ел.адм. подат), код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Відповідно до пункту 8 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається інформація щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Натомість позивачем не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Частиною п'ятою статті 160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема: 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 3 статті 2 КАС України регламентує основні засади (принципи) адміністративного судочинства, якими є, зокрема: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: який доказ не може бути поданий, причини неподання, та підтвердити, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Аналіз вказаних вище норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що учасники справи в адміністративному судочинстві є рівними перед законом і судом та не повинні зловживати своїми процесуальними правами, вирішення справ здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кодекс адміністративного судочинства України встановлює певні обов'язки для відповідних сторін, серед яких є обов'язок позивача разом з позовною заявою подати докази, якими він обґрунтовує свої вимоги та підтверджує обставини, за яких на його думку відбулось порушення його прав.
Втім, у разі неможливості подати певні докази, такий учасник справи повинен повідомити суд про об'єктивні причини, за яких доказ подано не може бути та підтвердити, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Зі змісту позовної заяви та прохальної частини позовних вимог вбачається, що позивач, зокрема просить скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 239 від 27.08.2025 про зарахування ОСОБА_1 до списків військової частини НОМЕР_1 , визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.08.2025.
Разом з тим, у матеріалах, доданих до позовної заяви, відсутні належним чином засвідені наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 239 від 27.08.2025 про зарахування ОСОБА_1 до списків військової частини НОМЕР_1 та постанова військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.08.2025.
Крім того, суд зауважує, що у позовній заяві не конкретно викладено зміст позовних вимог. Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, зокрема, у постанові 16 лютого 2022 року у справі № 9901/482/21, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19,від 26 лютого 2020 року у справі № 520/12042/18, від 06 травня 2020 року у справі № 9901/42/20, від 03 червня 2021 року у справі № 9901/41/21 та від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/337/21.
Суд зазначає, що здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Більш того, щоб позивачу був наданий судовий захист, суд має встановити наявність порушеного права. Обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, і вказаний обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Суд також звертає увагу, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що позивач дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких він просить і це право, свобода чи інтерес порушені у сфері публічно-правових відносин.
Так, у прохальній частині позовних вимог позивач, зокрема просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до проходження військової служби за загальною мобілізацією, однак не зазначає номеру та дати спірного наказу.
Таке формулювання позовних вимог позбавляє можливості суд встановити чіткий предмет позову, тому позивачу необхідно визначитись з належними позовними вимогами, у частині зазначення номеру та дати наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до проходження військової служби за загальною мобілізацією.
Крім того, у прохальній частині позовних вимог позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.08.2025, якою ОСОБА_1 визнано придатним до проходження військової служби, однак, при цьому, Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачем не визначена відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки позивач може усунути у п'ятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, висновку, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу 5-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА