23 вересня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/6312/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря - Шашери М.О.,
представника позивача - Труби А.В.,
представника відповідача - Ананко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 30.05.2025 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області )далі - ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач), у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.02.2025 №3162/Ж10/25-01-25-05, №3151/Ж10/25-01-24-05, №3160/Ж10/25-01-24-05, №3153/Ж10/25-01-24-05, №3157/Ж10/25-01-24-05, №3159/Ж10/25-01-24-05, визнати протиправним та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 18.02.2025 №Ф-3142/Ж10/25-01-24-05 і рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.06.2025 №9697/Ж10/25-01-24-05.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем була порушена процедура проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо строків, а стосовно ЄСВ вона як фізична особа підприємець, станом на 2018-2019 роки була особою з інвалідністю ІІІ групи та отримувала пенсію по інвалідності, тому у розумінні положень Закону №2464-VI звільняється від сплати за себе єдиного внеску.
Ухвалою суду від 09.06.2025 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено перше підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 16.06.2025 у задоволенні клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - відмовлено.
Ухвалою суду від 05.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено наступне підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 01.09.2025 клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Ухвалою суду від 04.09.2025 підготовче провадження закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Представник відповідача подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, зазначив, що перевіркою було встановлено заниження позивачем сум податків та зборів. Додатково зазначив, що згідно з п. 65.10 ПК України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Основним видом господарської діяльності було: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; 47.82 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям; 47.99 Інші види роздрібної торгівлю поза магазинами; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.
Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.02.2025 припинила здійснення підприємницької діяльності за її рішенням відповідно до запису від 24.04.2020 (а.с.40 зворот-42 т.1).
Відповідно до наказу від 06.12.2024 №1934-п на підставі п.п.20.1.04 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ст.78, ст.79 ПК України ГУ ДПС у Чернігівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (пн НОМЕР_1 ) з 14.01.2025 тривалістю 5 робочих днів:
- за період з 01.01.2018 по 24.04.2020 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства;
- за період з 01.01.2011 по 24.04.2020 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. (а.с.50 т.1).
За результатами перевірки складено акт від 27.01.2025 №1354/Ж5/25-01-24-05/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовані висновки про порушення позивачем:
-ст.44. ст. 85, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI, абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу та п.І Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фі зичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: ПП-ФО ОСОБА_1 на перевірку не надала книгу обліку доходів та витрат та банківські виписки по розрахунковим ра хункам, інші первинні документи;
- п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, а саме: ПП-ФО ОСОБА_1 завищено задекларовані витрати на 884355,30 грн, в т.ч. за 2018 рік на загальну суму 207026.90 грн, за 2019 рік на загальну суму 677328,40 грн через включення до їх складу документально не підтверджених витрат;
- п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, а саме: ПП-ФО ОСОБА_1 занижено оподатковуваний дохід за перевіряємий період на 884355,30 грн, в тому числі за 2018 рік на 207026,90 грн. та за 2019 рік на 677328,40 грн. Усього донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки - 159183,95 грн, в тому числі за 2018 рік -37264,84, за 2019 рік - 121919,11 грн;
- п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: ПП-ФО ОСОБА_1 не було ві дображено в поданих до ГУ ДПС у Чернігівській області, Ніжинська ДПІ податкових розраху нках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, виплату доходів фізичним особам - підприємцям протягом перевіряємого періоду;
- пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдино го внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого ПП-ФО ОСОБА_1 було занижено суму єдиного внеску на 194558,09 грн, в тому числі за 2018 рік на 45545,89 грн. та за 2029 рік па 149012,20 грн. Всього донараховано единого внеску: 194558,09 грн, в тому числі за 2018 рік в розмірі 45545,89 грн та за 2019 рік в розмірі 149012,20 грн;
- п.181.1 ст.181, п.183.2, п.183.10 ст.183, н.185.1 ст.185, н.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 По даткового кодексу, а саме ПП-ФО ОСОБА_1 занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, на загальну суму 22477 грн, у тому числі за січень 2020 року на 4526 грн, за лютий 2020 року на 6176 грн, за березень 2020 року на 6931 грн, за квітень 2020 року 4844 грн. Усього донараховано податку на додану вартість 22477 грн, у тому числі за січень 2020 року на 4526 грн., за лютий 2020 року на 6176 грн., за березень 2020 року на 6931 грн., за квітень 2020 року 4844 грн;
- п.п. 1.1 п.161 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, а саме: ПП-ФО ОСОБА_1 занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами перевірки на 13265,33 грн, в тому числі за 2018 рік на 3105,40 грн та за 2019 рік на 10159,93 грн. Усього донараховано військового збору 13265,33 грн ,в тому числі за 2018 рік 3101.40 грн та за 2019 рік 10159,93 грн;
-пп. 213.1.9 п.213.1 ст.2013, п.п.214.1.4 п.214.1 ст.214 Податкового кодексу України, а саме: ПП-ФО ОСОБА_2 занижено базу оподаткування акцизним податком (відповідно до виторгів по касовому апарату) за лютий 2018 року па 1679,34 грн, що призвело до заниження ак цизного податку, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2018 року па 84 грн. У сього донараховано акцизного податку - 84 грн, в тому числі за лютий 2018 року на 84 грн (а.с.20 зворот-40 т.1).
За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному соціальному внеску, зокрема:
- від 18.02.2025р. №3162/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1020,00 грн.;
- від 18.02.2025р. №3151/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1020,00 грн.;
- від 18.02.2025р. №3160/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов'язання по акцизному податку у сумі 105,00 грн. (з них, основного платежу - 84,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 21,00 грн.);
- від 18.02.2025р. №3153/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 198 979,94 грн. (з них, основного платежу - 159 183,95 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 39 795,99 грн.);
- від 18.02.2025р. №3157/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 16 581,66 грн. (з них, основного платежу - 13 265,33 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 3316,33 грн.);
- від 18.02.2025р. №3159/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 28 096,25 грн. (з них, основного платежу - 22 477,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 5619,25 грн.);
- вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 18.02.2025р. №Ф-3142/Ж10/25-01-24-05 на суму 194 558,09 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (а.с.57-65).
Вважаючи вищезазначені рішення протиправними, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Пунктом 44.3 ст. 44 ПКУ визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених п. 44.1 ст. 44 ПКУ, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст. 39 та 39 прим. 2 ПКУ) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
У разі ліквідації платника податків документи, визначені п. 44.1 ст. 44 ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст.ст. 39 та 39 прим. 2 ПКУ), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Передбачені п. 44.3 ст. 44 ПКУ терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених п. 102.3 ст. 102 ПКУ.
Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 прим. 2 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39 прим. 2 ПКУ) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов'язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов'язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами ПКУ.
Водночас п. 102.2 ст. 102 ПКУ визначено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п. 102.1 ст. 102 ПКУ, якщо:
податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано;
посадову особу платника податків (фізичну особу платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
Крім того, відповідно до п. 102.3 ст. 102 ПКУ відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого:
платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні (п.п. 102.3.1 п. 102.3 ст. 102 ПКУ);
контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків (п.п. 102.3.2 п. 102.3 ст. 102 ПКУ);
контролюючим органом зупинено продовжено, перенесено строки проведення перевірки у порядку, передбаченому ст.ст. 44, 82 та 85 ПКУ або Митним кодексом України (п.п. 102.3.3 п. 102.3 ст. 102 ПКУ);
контролюючий орган не може провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у зв'язку із:
складанням акта про неможливість проведення перевірки (крім випадку визнання незаконними дій із складання такого акта);
недопущенням платником податків посадових осіб контролюючого органу до перевірки при дотриманні умов контролюючим органом:
а) визначеним п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ, передбачених ст. 81 ПКУ;
б) визначеним п.п. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПКУ, передбачених ст. 349 Митного кодексу України;
оскарженням платником податків у судовому порядку рішення контролюючого органу про проведення перевірки (крім випадків визнання протиправним та/або скасування такого рішення) (п.п. 102.3.4 п. 102.3 ст. 102 ПКУ);
здійснюється адміністративне або судове оскарження платником податків рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання (п.п. 102.3.5 п. 102.3 ст. 102 ПКУ).
Відповідно до частини шістнадцятої ст. 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Документальною перевіркою в частині правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску охоплюється період з 01 січня 2011 року або період, що настає за періодом, який перевірено попередньою перевіркою із зазначеного питання.
Отже, при плануванні, організації та проведенні документальних перевірок контролюючі органи враховують строки давності, визначені п. 102.1 ст. 102 ПКУ, які поширюються також на період, який може бути охоплений перевіркою, крім перевірок в частині правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати єдиного внеску.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 533-IX від 17.03.2020 підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України було доповнено пунктами 52-1-52-5 такого змісту, зокрема:
підпункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачав, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:
порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах, що застосовуються на загальних підставах;
порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Підпунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року.
Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
На момент прийняття ОСОБА_1 рішення про припинення підприємницької діяльності, підпункт 52-2 було викладено в редакції Закону №540-IX від 30.03.2020; із змінами, внесеними згідно із Законом № 591-IX від 13.05.2020, із Законом № 786-IX від 14.07.2020 та установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:
документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;
документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Законом № 2120-IX від 15.03.2022 зупинена дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX на період дії воєнного, надзвичайного стану.
Разом з тим, підрозділ 10 розділу XX ПК України було доповнено підпунктом 69-2, згідно із яким тимчасово, до 1 серпня 2023 року, податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:
а) камеральних перевірок;
б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).
Згідно із п. 69.9 підрозділу 10 розділу XX тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:
дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;
строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;
строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;
строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 цього Кодексу;
строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Олешко С.Є. припинила підприємницьку діяльність 24.04.2020 (а.с.40 зворот - 42 т.1).
Інформаційна взаємодія між ЄДР та інформаційними системами державних органів у випадках, визначених ст. 13 Закону №755, здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з відповідними державними органами (ч. 1 ст. 13 Закону №755).
Зокрема, технічний адміністратор ЄДР в день проведення реєстраційної дії забезпечує передачу до інформаційних систем ДПС відомостей про проведення такої реєстраційної дії (ч. 2 ст. 13 Закону №755).
Тобто органи ДПС отримують інформацію з ЄДР в порядку, визначеному Законом №755 та ПКУ. При цьому не передбачено подання додаткових документів до контролюючих органів.
З огляду на зазначені вище норми податкового законодавства, податкову позапланову перевірку платника податків з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, контролюючий орган мав право проводити за чинними нормами цього кодексу як на момент прийняття рішення про припинення діяльності, так і під час встановленого мораторію на проведення перевірок, запровадженого з метою запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також і під час дії воєнного стану.
Проте матеріалами справи встановлено, що перевірка ОСОБА_1 , яка призначена 14.01.2025 та за результатами якої складено акт 27.01.2025, проведена за період з 01.01.2018 по 24.04.2020 та з 01.01.2011 по 24.04.2020, тобто перевіркою охоплено більш ніж шестирічний період діяльності позивача, що не відповідає вимогам податкового законодавства, зважаючи на норми Податкового кодексу України, що регулюють спірні правовідносини. Окрім того, в разі встановлення порушень за період, що перевищує 1095 днів, контролюючий орган не має права на застосування до платника податків грошових зобов'язань, а відповідач нарахував грошові зобов'язання, у тому числі, за період 2018-2019 років, та 2020 рік
Водночас у практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання держави у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; 3) чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення у справі "Трегубенко проти України").
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
Зважаючи на обставини справи, що розглядається, суд вважає недопустимою з точки зору верховенства права ситуацію, за якої контролюючий орган маючи всі законні права на проведення документальної позапланової перевірки платника податків, яким до ЄДР внесено рішення про припинення діяльності у 2020 році, розпочав таку перевірку лише у 2025 році й при цьому охопив період діяльності такого платника, що перевищує строк, встановлений ПК України, тобто перевірку проведено за 6 років діяльності. Більш того, встановлені порушення податкового законодавства у 2018-2020 роках призвели до нарахування платнику грошових зобов'язань.
Відтак втручання в права позивача за встановлених обставин, на думку суду, не може вважатися пропорційним та становить "індивідуальний та надмірний тягар" для позивача.
У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб'єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
Суд також враховує, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Зазначена позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади "правової процедури", яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.
Отже, суд погоджується з доводами позивача, що перевірка відбулась із порушенням норм податкового законодавства, охопивши більший період, ніж наданий законодавством. Таким чином, оскаржувані рішення, прийняті на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню без необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування сум грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18.
Щодо грошових зобов'язань, визначених у податкових повідомлення - рішення від 18.02.2025: №3159/Ж10/25-01-24-05, №3162/Ж10/25-01-24-05, №3151/Ж10/25-01-24-05, №3157/Ж10/25-01-24-05, №3160/Ж10/25-01-24-05, №3153/Ж10/25-01-24-05 суд зазначає таке.
Так, податковий орган під час перевірки прийшов до висновку, що позивачем завищено задекларовані витрати на загальну суму 884355,30грн та внаслідок цього занижений оподатковуваний дохід.
Згідно з пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб, серед іншого, є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно із п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням п.164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Підпунктом 164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Пункт 164.2 ст.164 ПК України встановлює перелік видів доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Так, серед іншого до такого доходу віднесені інші доходи, крім зазначених у ст.165 цього Кодексу (пп.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України). При цьому у ст.165 ПК України наведено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, у ст.166 ПК України передбачені випадки, за яких платник податків може зменшити загальний оподатковуваний дохід на розмір податкової знижки.
Відповідно до п.164.3 ст.164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах. За загальним правилом, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п.67.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п.167.1 ст.167 ПК України).
Пункти 167.2-167.5 ст.167 ПК України встановлюють випадки, за яких до бази оподаткування застосовується ставка податку, відмінна від загальної.
Згідно з пп."в" п.176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим. Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (пп.179.1 ст.179 ПК України).
Абзацом першим п.16-1 підр.10 роз. ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, запроваджено військовий збір.
За змістом п.1.2 та 1.3 п.16-1 підр.10 роз. ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу. Отже, відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п.177.2 ст.177 та п.178.3 ст.178 цього Кодексу.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Положеннями пп. 177.1, 177.2, 177.4 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п 44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених п.44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше: 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги пп. 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту.
В акті перевірки зазначено, що відповідно до декларацій про майновий стан та доходи платником задекларовано суми доходів за 2018 рік - 758674,42 грн, за 2019 рік - 1479665,00 грн, за 2020 рік - 130034,32 грн. Витрати відповідно до декларацій про майновий стан та доходи складають за 2018 рік - 710998,42 грн, за 2019 рік - 1427865,00 грн, за 2020 рік - 130034,32 грн. За даними перевірки встановлено різницю (документально не підтверджені витрати) за 2018 на суму - 207026,90 грн, за 2019 на - 677328,40 грн (20 зворот - 40 т.1)
Разом з тим, 04.02.2025 позивачем була подана уточнююча декларація за 2019 рік, у якій сума одержаного доходу становить 903715,63 грн, сума витрат - 851915,63 грн, сума чистого доходу, з якої сплачено податки та збори,- 51800,00 грн (а.с.42 зворот - 45 т.1). Уточнююча декларація не була врахована відповідачем при прийнятті рішення про заниження оподаткованого доходу та завищення витрат.
Відповідно до пунктів 50.1 та 50.2 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім п.50.1 ст.50 цього Кодексу.
Пункт 50.3 ст.50 ПК України передбачає, що у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
Відповідно до п.44.7 ст.44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків. Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань поданий у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок є складовою податкової звітності.
Разом з тим, платник податків, у випадках отримання акта перевірки щодо певної податкової декларації, не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку, з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №360/3701/19, №808/537/16, №640/15334/19, №808/2156/17, №820/6771/16, № 805/2408/16-а, №815/4013/14, № 805/3164/17-а.
Уточнюючі декларації подаються до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки.
Як вже зазначалось судом, позивачем 04.02.2025 була подана уточнююча декларація за 2019 рік, у якій сума одержаного доходу становить 903715,63 грн, сума витрат - 851915,63 грн, сума чистого доходу, з якої сплачено податки та збори, - 51800,00 грн (а.с.42 зворот - 45 т.1).
Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пп.177.4.5 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: -витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; -витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; -витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим пп.177.4.6 цього пункту; - документально не підтверджені витрати.
Відповідно до ст.14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За приписами пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, фізичної особи-підприємця належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Позивач зазначає, що витрати за 2018 рік становлять 710998,42 грн., складаються з витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату в розмірі 137934,00 грн., вартості придбаних ТМЦ в розмірі 512583,97 грн. (постачальники: ТОВ “Тедіс Україна», ПП “Галактика», ВКП ТОВ “Торгсервіс», ТОВ “Баядера Логістик»), інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт та наданих послуг (сплачений єдиний внесок, витрати на утримання приміщення магазину, витрати на обслуговування РРО, інші витрати пов'язані з проведенням господарської діяльності) в розмірі 60480,45 грн. та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами: видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями, актами звірки, чеками, тощо, копії яких надані суду.
За 2019 рік становлять 851915,63 грн., складаються з витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату в розмірі 183118,64 грн., вартості придбаних ТМЦ в розмірі 481128,98 грн. (постачальники: ТОВ “Тедіс Україна», ПП “Галактика», ВКП ТОВ “Торгсервіс», ТОВ “Баядера Логістик», ТОВ “СТ-АРТ»), інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт та наданих послуг (сплачений єдиний внесок, витрати на утримання приміщення магазину, витрати на обслуговування РРО, витрати на придбання тари, транспортування товару, інші витрати пов'язані з проведенням господарської діяльності) в розмірі 187668,01 грн. та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами: видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями, актами звірки, чеками, тощо, копії яких надані суду.
Разом з тим, позивачем відповідно до поданих до контролюючого органу декларацій самостійно визначена сума чистого доходу, з якої сплачено податки та збори, склала за 2018 рік 47676,00 грн., за 2019 рік - 51800,00 грн., за результатами господарської діяльності у 2020 році податкові зобов'язання не визначались.
З огляду на встановлене, суд погоджується із позицією позивача, що обсяг досліджених відповідачем документів під час проведення перевірки не дає підстав достовірно стверджувати, що у спірному періоді позивач дійсно завищив витрати та занизив дохід в тих розмірах, що описані в акті перевірки. Незрозумілою видається як методика визначення контролюючим органом понесених позивачем витрат непрямими методами, так і обрахунок сум, що підлягають сплаті до бюджету.
За спірний період 2018-2019 роки наданими первинними документами підтверджується, що позивачем укладалися господарські договори, зокрема, договори купівлі-продажу, договори постачання товарно-матеріальних цінностей, тощо. Податкова перевірка, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, стосувалася періоду з 01.01.2018 року по 24.04.2020 року. Разом з тим, відповідач досліджував первинні документи лише фрагментарно в обсязі, який визначив на власний розсуд.
Таким чином, податковий орган не забезпечив всебічного та повного з'ясування обставин господарської діяльності позивача, які мають істотне значення у межах спірних правовідносин. Проведений відповідачем аналіз зазначених вище первинних документів не є достатнім для висновку про наявність порушень з боку позивача.
У постанові Великої Палати ВС від 14.11.2024р. у справі №990/139/24, зазначено, що вимога щодо “обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень» означає, що таке рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так й інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього суб'єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 зазначила, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, висновки контролюючого органу про завищення позивачем витрат та заниження доходу на суму 884355,30 грн., в тому числі в 2018 році - 207026,90 грн., в 2019 році - 677328,40грн. не підтверджено належними та допустимими доказами.
Оскільки висновки відповідача про заниження суми військового збору на 13265,33 грн у тому числі, за 2018 рік - на 3105,40 грн, за 2019 рік - на 10159,93 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій, про заниження суми податку на додану вартість на 22477,00 грн, у т.ч., за січень 2020 року - на 4526 грн; за лютий 2020 року - на 6176 грн; за березень 2020 року - на 6931 грн; за квітень 2020 року - на 4844 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій, є похідними від висновків про завищення позивачем витрат та заниження доходу, тому вони також є безпідставними.
Щодо висновків відповідача про порушення позивачем п.181.1 ст.181, п.183.2 п.183.3 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 ПК України суд зазначає, що відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України в редакції, чинній у період виникнення спірних правовідносин, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст.183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для виникнення в суб'єкта господарювання обов'язку зареєструватися як платник ПДВ є перевищення її сукупного доходу за останні 12 календарних місяців 1 000 000,00 грн.
При цьому, при розрахунку вказаного показника мають бути відраховані відповідні суми, зокрема ПДВ.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.06.2020р. у справ №825/1361/17
Оскільки контролюючим органом при прийнятті рішення щодо заниження оподатковуваного доходу та завищення витрат не враховано уточнюючу декларацію за 2019 рік, яка подана та прийнята 04.02.2025р, він прийшов до необґрунтованих висновків про перевищення законодавчо визначеної межі у 1 000 000,00 грн., що зумовлює виникнення у позивача обов'язку з реєстрації платником ПДВ з 11.01.2020р.та призвело до висновків про порушення норм податкового законодавства та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість з відповідним донарахуванням штрафних (фінансових) санкцій.
Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства в перевіряємому періоді, суд зазначає, що згідно з п.52-1 підр.10 роз. ХХ Перехідні положення ПК України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 було внесено до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режимі надзвичайної ситуації із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 року №1336 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 100, ст. 6606) та від 19 серпня 2022 року №928 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 68, ст. 4123), і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 1, ст. 14, № 100, ст. 6606; 2022 р., № 45, ст. 2461, № 68, ст. 4123) зміни, а саме продовжено дію карантину до 30.04.2023 року, в подальшому також був продовжений та завершився з 01.07.2023 року.
Отже, в перевіряємий період одночасно діяли положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, яким встановлено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, в тому числі штрафні санкції за не подання на перевірку книги обліку доходів та витрат чи облік ведення доходів і витрат ні в паперовому ні в електронному вигляді; за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку (форми 1 ДФ).
З урахуванням зазначених норм, суд також погоджується з позицією позивача, що відповідач, приймаючи спірні рішення, діяв з порушенням презумпції правомірності рішення платника податків, встановленої в пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 та п.56.21 ст.56 ПК України, який повинен був бути застосований беручи до уваги наявність правової колізії між нормами ПК України.
Згідно приписів ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Крім цього, відповідно до п.109.1 ст.109 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України
Разом із тим, вказані вище обставини свідчать про відсутність у діях позивача такої складової податкового правопорушення як вина. Норми ПК України не передбачають можливості притягнення платників податків за податкові правопорушення до юридичної відповідальності за відсутності вини.
Щодо податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2025 №Ф-3142/Ж10/25-01-24-05 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування не нарахованого єдиного внеску.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464- VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску визначає: роботодавців; фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування; осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; осіб, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.
Як встановлено матеріалами справи ОСОБА_1 згідно пенсійного посвідчення від 10.10.2011 була інвалідом ІІІ групи, а тому відповідно до ч.4 ст.4 Закону України №2464 не зобов'язана сплачувати єдиний соціальний внесок.
Зазначене підтверджується, такими доказами: пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 ; довідкою про доходи №0223112905909206, виданої пенсіонеру ОСОБА_1 в тому, що вона перебуває на обліку в Ніжинському об'єднаному управлінні ПФУ в Чернігівській обл. і отримує пенсію по інвалідності з 07.09.2010 року; пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , вид пенсії по інвалідності ІІ група, дата видачі - 16.08.2024 року, термін дії - довічно, довідка акта огляду МСЕК серія 12 ААГ №795116 від 25.07.2024, огляд повторно, група ІІ, безстроково. (а.с.18-19 т.1)
Заява з відповідними додатками надавалась контролюючому органу 23.01.2025р., що не спростовано відповідачем, проте не враховано під час перевірки.
Положеннями ч. 4 ст.4 Закону №2464-VI було передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З 01 січня 2018 року норма ч.4 ст.4 Закону №2464-VI викладена у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, за якою особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз наведених норм у редакціях, що діяли протягом 2018-2019 років, свідчить про те, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а з врахуванням змін, внесених Законом №2148-VIII, також члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, та за наявності двох обов'язкових умов: - є пенсіонерами за віком або інвалідами; після законодавчих змін - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Таким чином, Законом №2464-VI встановлені дві чітко сформульовані обов'язкові вимоги, за яких особа звільняється від сплати єдиного внеску: особа є пенсіонером за віком або інвалідом; особа отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 у справі №160/8859/18, від 30 червня 2019 у справі №825/1747/17.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2025 №Ф-3142/Ж10/25-01-24-05 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування не нарахованого єдиного внеску.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю, оскільки відповідач не довів правомірність своїх рішень.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 18.02.2025 №3162/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1020,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 18.02.2025 №3151/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі1020,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 18.02.2025 №3160/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов'язання по акцизному податку у сумі 105,00 грн. (з них, основного платежу - 84,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 21,00 грн.).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 18.02.2025 №3153/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 198 979,94 грн. (з них, основного платежу - 159 183,95 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 39 795,99 грн.).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 18.02.2025 №3157/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 16 581,66 грн. (з них, основного платежу - 13 265,33 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 3316,33 грн.).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 18.02.2025 №3159/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 28 096,25 грн. (з них, основного платежу - 22 477,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 5619,25 грн.).
Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 18.02.2025р. №Ф-3142/Ж10/25-01-24-05 на суму 194 558,09 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області №9697/Ж10/25-01-24-05 від 03.06.2025 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 82 377,83 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 06 жовтня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000).
Суддя С.В. Бородавкіна