03 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/8334/25
Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:.
-визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 253150005236 від 29.04.2025 щодо не зарахування в страховий стаж ОСОБА_1 періодів роботи на території російської федерації, в тому числі в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі : з 30.10.1989 по 19.04.1994 стволовим, гірноробочим, бункеровщиком, дорожньо-шляховим робочим в Норильському гірничо-металургійному комбінаті СРСР ; з 30.08.1995 по 30.11.1999 учнем кріпильщика, кріпильщиком в «Норильскшахтбуді», з 01.12.1999 по 04.09.2000 кріпильщиком у ВАТ «Норильська гірнича компанія» згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 31.05.1989; з 08.02.2007 по 08.05.2007 різником холодного металу у ТОВ «Міжнародна алюмінієва компанія»; з 18.01.2008 по 03.07.2008 слюсарем монтажником в ЗАТ «Інвестиційно-будівельна компанія» «Нове будівництво»; з 01.02.2009 по 07.08.2009 гірноробочим в ТОВ «Інжбуд-Сіті Моноліт»; з 26.01.2011 по 15.03.2011 у ТОВ «Топфлортрансбуд»; з 16.12.2011 по 19.05.2013 формовщиком залізобетонних виробів у ВАТ «Бетнар 22»; з 20.08.2014 по 18.02.2016 стропольщиком, підсобним робітником у ТОВ «ЛСР Будівництво-М»; з 19.02.2016 по 24.10.2016 в АТ «Пік-Індустрія»; з 19.06.2019 по 22.11.2019 охоронником у ТОВ «Приватна охоронна організація «Агрест» згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 08.02.2007;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території російської федерації, в тому числі в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі: з 30.10.1989 по 19.04.1994 стволовим, гірноробочим, бункеровщиком, дорожньо-шляховим робочим в Норильському гірничо-металургійному комбінаті СРСР; з 30.08.1995 по 30.11.1999 учнем кріпильщика, кріпильщиком в «Норильскшахтбуді», з 01.12.1999 по 04.09.2000 кріпильщиком у ВАТ «Норильська гірнича компанія» згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 31.05.1989; з 08.02.2007 по 08.05.2007 різником холодного металу у ТОВ «Міжнародна алюмінієва компанія» ; з 18.01.2008 по 03.07.2008 слюсарем монтажником в ЗАТ «Інвестиційно-будівельна компанія» «Нове будівництво»; з 01.02.2009 по 07.08.2009 гірноробочим в ТОВ «Інжбуд-Сіті Моноліт»; з 26.01.2011 по 15.03.2011 у ТОВ «Топфлортрансбуд»; з 16.12.2011 по 19.05.2013 формовщиком залізобетонних виробів у ВАТ «Бетнар 22» ; з 20.08.2014 по 18.02.2016 стропольщиком, підсобним робітником у ТОВ «ЛСР Будівництво-М»; з 19.02.2016 по 24.10.2016 в АТ «Пік-Індустрія»; з 19.06.2019 по 22.11.2019 охоронником у ТОВ «Приватна охоронна організація «Агрест» згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 08.02.2007 та призначити пенсію за віком з 22.04.2025.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем в межах встановленого ухвалою суду строку відзив на позов до суду не подано.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся з заявою до ГУ ПФУ в Чернігівській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява позивача про призначення пенсії за віком була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та рішенням від 29.04.2025 № 253150005236 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки у нього відсутній необхідний пільговий стаж. Додатково зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період, періоди роботи з 01.01.1992 по 29.11.1992; з 19.08.1993 по 19.04.1994; з 30.08.1995 по 30.11.1999; з 01.12.1999 по 04.09.2000 на території російської федерації згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 31.05.1983 та з 08.02.2007 по 08.05.2007; з 18.01.2008 по 03.07.2008; з 01.02.2009 по 07.08.2009 ; з 26.01.2011 по 15.03.2011; з 16.12.2011 по 19.05.2013; з 20.08.2014 по 18.02.2016; з 19.02.2016 по 24.10.2016; з 19.06.2019 по 22.11.2019 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 08.02.2007, оскільки росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Не зараховано до пільгового стажу періоди роботи, оскільки відсутня пільгова довідка.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу спірних періодів трудової діяльності, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Так у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За статтею 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Таким чином до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Як вбачається з предмету спору дослідженню підлягає правомірність дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача період роботи, з 01.01.1992 по 29.11.1992; з 19.08.1993 по 19.04.1994; з 30.08.1995 по 30.11.1999; з 01.12.1999 по 04.09.2000 на території російської федерації згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 31.05.1983 та з 08.02.2007 по 08.05.2007; з 18.01.2008 по 03.07.2008; з 01.02.2009 по 07.08.2009 ; з 26.01.2011 по 15.03.2011; з 16.12.2011 по 19.05.2013; з 20.08.2014 по 18.02.2016; з 19.02.2016 по 24.10.2016; з 19.06.2019 по 22.11.2019 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 08.02.2007, оскільки росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд зауважує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (підпункт 2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (підпункт 2.4. Інструкції).
Як встановлено судом, для призначення пенсії за віком, позивачем надано відповідачу трудову книжку колгоспника від 31.05.1989 серії НОМЕР_1 , трудову книжку від 08.02.2007 серії НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що трудові книжки позивача містять усі необхідні записи та підтверджують роботу позивача у оскаржений період, а також суд не встановив жодних виправлень, підчищень тощо у трудових книжках позивача. Тобто позивач має належним чином оформлені трудові книжки, в яких містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Крім того необхідно зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Окрім того суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Також суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція підтримана і Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
13 березня 1992 України стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода).
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації від 14 січня 1993 року «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн», трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Таким чином наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України від 29.06.2004 № 1906-IV «Про міжнародні договори України» (далі - Закон № 1906-IV) припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються, зокрема, щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 1906-IV припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у місті Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Крім того закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Інших підстав для неврахування вказаного періоду роботи поза межами України до страхового стажу позивача, відповідачем у рішенні не зазначено.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача, що подані ним документи в сукупності підтверджують стаж роботи, згідно записів у трудовій книжці колгоспника від 31.05.1989 серії НОМЕР_1 , трудовій книжці від 08.02.2007 серії НОМЕР_2 .
Незважаючи на подані позивачем документи, на підтвердження роботи у спірний період, відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу такі періоди, згідно записів у трудовій книжці колгоспника від 31.05.1989 серії НОМЕР_1 , трудовій книжці від 08.02.2007 серії НОМЕР_2 .
Відповідно до пункту 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.
Згідно з пунктом 3постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 зараховувати за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Отже, з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №302/662/17-а, від 18.12.2018 у справі №263/13671/16-а, від 10.01.2019 у справі №352/1612/15а (2а/352/70/15), від 10.09.2019 у справі №348/2208/16-а, від 07.11.2019 у справі №341/1327/17, висновки якого, в силу вимог частини 5статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.
Водночас суд зазначає, що не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991 нормами Законів України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин, підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991 у районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.
Водночас, що стосується позовної вимоги у частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити пенсію, оскільки відповідачем ще не вирішено питання щодо зарахування стажу.
З урахуванням викладеного, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням висновків суду.
Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком задоволенню не підлягають.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову частково, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь позивача судовий збір у сумі 484,48 грн.
Керуючись статтями 9, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 253150005236 від 29.04.2025 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території російської федерації, в тому числі в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі: з 30.10.1989 - 31.12.1990 включно (як роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі) по 19.04.1994 стволовим, гірноробочим, бункеровщиком, дорожньо-шляховим робочим в Норильському гірничо-металургійному комбінаті СРСР; з 30.08.1995 по 30.11.1999 учнем кріпильщика, кріпильщиком в «Норильскшахтбуді», з 01.12.1999 по 04.09.2000 кріпильщиком у ВАТ «Норильська гірнича компанія» згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 31.05.1989; з 08.02.2007 по 08.05.2007 різником холодного металу у ТОВ «Міжнародна алюмінієва компанія»; з 18.01.2008 по 03.07.2008 слюсарем монтажником в ЗАТ «Інвестиційно-будівельна компанія» «Нове будівництво»; з 01.02.2009 по 07.08.2009 гірноробочим в ТОВ «Інжбуд-Сіті Моноліт»; з 26.01.2011 по 15.03.2011 у ТОВ «Топфлортрансбуд»; з 16.12.2011 по 19.05.2013 формовщиком залізобетонних виробів у ВАТ «Бетнар 22»; з 20.08.2014 по 18.02.2016 стропольщиком, підсобним робітником у ТОВ «ЛСР Будівництво-М»; з 19.02.2016 по 24.10.2016 в АТ «Пік-Індустрія»; з 19.06.2019 по 22.11.2019 охоронником у ТОВ «Приватна охоронна організація «Агрест» згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 08.02.2007 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22.04.2025, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позивних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ - 21084076).
Суддя В.В. Падій