23 вересня 2025 року справа № 580/8471/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання незаконним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
24.07.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №14138/8 від 18.04.2024 про відмову у перерахунку пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, 2021-2023 роки;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок призначеної від 06.04.2023 пенсії за віком із урахуванням середньої заробітної плати за три календарні роки 2021-2023 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно не врахував вищевказані показники заробітної плати (доходу) в Україні при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України №1058, натомість здійснив її обрахунок за показниками, що були враховані під час призначення пенсії по втраті годувальника.
Ухвалою суду від 25.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що згідно з документами пенсійної справи пенсію за віком ОСОБА_1 отримувала з 25.11.2010 по 07.08.2019.
Із 07.08.2019 позивачу було призначено пенсію у разі втраті годувальника. Із 06.04.2023 ОСОБА_1 переведено з пенсії в разі втрати годувальника на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 29 років 2 місяці, заробітної плати з 01.01.1992 до 31.12.1996 та за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 до 31.01.2009 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 0,64520).
Законодавчі підстави для призначення пенсії за віком відповідно до Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2021-2023 роки відсутні.
Положеннями статті 45 вказаного Закону не передбачено право органів Пенсійного фонду застосувати її лише в разі переходу з виду на вид пенсій, які призначаються відповідно до Закону № 1058-ІV. Разом з тим, жодних норм, які б визначали порядок визначення показника середньої заробітної плати, що враховується при призначенні пенсії в разі переведення з одного виду пенсії на інший, якщо такі пенсії призначаються відповідно до інших законів, чинним законодавством України не передбачено.
Оскільки, чинним законодавством в разі переходу з одного виду пенсії на інший передбачено застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, вимоги позивача щодо застосування середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки є безпідставними та необґрунтованими.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
У період з 25.11.2010 по 07.08.2019 ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком.
Із 07.08.2019 позивачу було призначено пенсію у разі втраті годувальника.
З 06.04.2023 ОСОБА_1 переведено з пенсії в разі втрати годувальника на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На звернення позивача щодо обчислення пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, 2021-2023 роки, відповідач листом від 02.05.2024 повідомив позивачеві про відсутність підстав для перерахунку пенсії.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась в суд з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд врахував таке.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з положеннями ч.2 ст.40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з положеннями ч.3 ст.45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що ч.3 статті 45 Закону №1058-IV установлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Застосована правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року (справа № 577/2576/17), Верховного Суду у постанові від 31 липня 2019 року (справа № 720/208/17) та постанові від 18 серпня 2020 року (справа № 263/6611/17).
Як суд встановив, у період з 25.11.2010 по 07.08.2019 ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком.
Із 07.08.2019 позивачу було призначено пенсію у разі втраті годувальника.
З 06.04.2023 ОСОБА_1 переведено з пенсії в разі втрати годувальника на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, у спірному випадку має місце перехід на інший вид пенсії відповідно до Закону № 1058-IV, а саме: з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком на загальних підставах, - а не призначення пенсії, а тому підлягає врахуванню показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення пенсії, як того вимагає частина друга статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а судові витрати - розподілу.
Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ