12 вересня 2025 року справа № 580/1069/23
09 годин 41 хвилина м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Олійник розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу №580/1069/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) [представник позивача - адвокат Заболотна Ганна Василівна, діє на підставі ордеру серії АА №1552260] до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) [представник відповідача - Пінтак Андрій Іванович, діє на підставі довіреності від 09.09.2025], Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) [представник відповідача - Браун Анастасія Андріївна, діє на підставі довіреності від 13.04.2022], третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Військова частина НОМЕР_6 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) [представник не прибув] про визнання протиправними і скасування індивідуальних актів (у частині), ухвалив рішення.
І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
14.02.2023 вх. №5470/23 представник позивача - адвокат Федина О.В. за ордером серії СА №1047856 відповідно до доручення від 08.02.2023 №33 для надання безоплатної вторинної правової допомоги), звернувшись до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , просив: визнати протиправними та скасувати накази відповідача від 11.02.2022 №306, від 01.12.2022 №316, від 01.12.2022 №317 та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію і додаткову винагороду за листопад 2022 року.
17.02.2023 суд залишив позовну заяву без руху для усунення недоліків.
24.07.2023 вх.№30499/23 представник позивача надав доказ сплати судового збору і 2 примірники позовної заяви, проте усупереч вимог с.44, ч.2 ст.162 КАС України адвокат не направив адміністративний позов з використанням електронного кабінету в ЄСІТС.
25.08.2023 вх.№35997/23 представник позивача у заяві про усунення недоліків повідомив, що додатки надіслані до суду поштою раніше, проте адміністративний позов не направлений з використанням ЄСІТС, що наявний у адвоката.
З 20 лютого 2024 року представник позивача - адвокат зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет та вказати на виконання п.2 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві відповідні відомості, проте усупереч вимог такі відомості представник не вказав і позовну заяву з використанням ЄСІТС не направив.
Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23).
14.09.2023 суд продовжив строк для усунення недоліків.
29.02.2024 вх.№11075/24 (документ сформований в системі Електронний суд ЄСІТС) представник позивача - адвокат Федина Олександр Васильович (ордер серії СА №1047856) направив заяву про продовження процесуального строку для усунення недоліків та надав копію адвокатського запиту до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 щодо інформації про відповідача та отримання документів у зв'язку із оскарженням індивідуальних актів.
04.03.2024 суд задовольнив клопотання адвоката, продовжив строк усунення недоліків позовної заяви.
ОСОБА_2 процесуальні документи отримав 06.04.2024 ідентифікатор 0600257460956/0690230823410; 21.09.2024 ідентифікатор 0600288163330/0690254757787, проте документів до суду не направлено.
26.09.2024 суд повернув позовну заяву, Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив - ухвалу скасував і справу направив для продовження розгляду.
07.02.2025 суд прийняв до провадження адміністративну справу.
13.02.2025 вх.№7670/25 адвокат надав відомості (документи сформовані в системі ЄСІТС) про наявність у відповідача електронного кабінету та заяву про поновлення строку звернення до суду, позовну заяву в новій редакції з вимогами до військової частини НОМЕР_4 .
18.02.2025 суд продовжив процесуальний строк для усунення недоліків.
25.02.2025 вх.№9504/25 (документ сформований в системі ЄСІТС 24.02.2025) ОСОБА_2 у заяві просив надати додатковий час для усунення недоліків з поважних причин - проходження військової служби та формуванням вимог до різних військових частин та надання доказів в умовах дії режиму воєнного стану.
04.03.2024 суд (за клопотанням позивача) продовжив строк для усунення недоліків за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 та/або військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправними і скасування індивідуальних актів та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали позивач за вказаною адресою не отримав з підстави: за закінченням терміну зберіганя (ідентифікатор 0610231855575/0690290927443).
Якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, що була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернутий підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду. Аналогічний правовий висновок відображений у постановах Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17.
14.03.2025 суд залишив позовну заяву без розгляду, проте 17.03.2025 вх.№13411/25 позивач надав до канцелярії без використання електронного кабінету ЄСІТС, що використовував у цій справі під час направлення попередньої заяви.
Добросовісною вважається поведінка, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (висновки Верховного Суду у справі № 357/11125/22).
Відповідно до ч. 7 ст. 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 8 ст. 44 КАС України).
Згідно із ч.9 ст.18 КАС України суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до п. 122 розділу VI Перехідні положення Положення № 1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно із абз. 21 п. 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Процесуальне законодавство передбачає формування справи у змішаній формі (паперовій та електронній) за рішенням судді, у провадженні якого перебуває судова справа, тому представник позивача-адвокат має подавати до суду документи з використанням підсистеми Електронний суд ЄСІТС.
15.05.2025 Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалу суду першої інстанції від 14.03.2025 у справі №580/1069/23 скасував і направив справу для продовження розгляду.
30.05.2025 суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, проте зобов'язав позивача повідомити про обставини відповідно до п.1 ч.6 ст.12 КАС України щодо статусу особи, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище.
05.06.2025 вх.28796/25 представник позивача - адвокат Заболотна Ганна Василівна без використання електронного кабінету в ЄСІТС надала до суду письмові пояснення, що капітан ОСОБА_1 не підпадає під категорію особи, яка має відповідальне та особливо відповідальне становище. У позовній заяві у паперовій формі без використання ЄСІТС адвокат клопоче долучити до електронної справи як представника позивача - адвоката Заболотну Ганну Василівну та просить (а.с.71 т.2):
- визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2022 №306 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;
- визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу Військової частини НОМЕР_2 від 01.12.2022 №316 «Про виплату премії та надбавки за особливості проходження служби за листопад 2022 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 » щодо не виплати ОСОБА_1 фіксованої щомісячної премії за листопад 2022 року;
- визнати протиправним та скасувати п.3 наказу Військової частини НОМЕР_2 від 01.12.2022 №317 «Про виплату додаткових винагород за листопад 2022 року» щодо не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у сумі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби в період з 01.11.2022 до 30.11.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо не нарахування щомісячної премії за листопад 2022 року та додаткової винагороди за період з 01.11.2022 до 30.11.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування щомісячної премії за листопад 2022 року та додаткової винагороди за період з 01.11.2022 до 30.11.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 та Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 фіксовану щомісячну премію за листопад 2022 року і додаткову винагороду з 01.11 до 30.11.2022.
10.07.2025 суд здійснив перехід із спрощеного провадження до загального, призначив підготовче судове засідання для вирішення завдань ст.180 КАС України.
29.08.2025 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Військову частину НОМЕР_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_5 ) та запропонував третій особі надати до суду пояснення щодо обставин участі у спірних правовідносинах з наданням доказів на підтвердження та повідомленням про реєстрацію в Електронному кабінеті ЄСІТС з наданням відомостей щодо засобів зв'язку, а також запропонував представникам Військової частини НОМЕР_4 та Військової частини НОМЕР_2 надати відомості на підставі яких нормативно-правових і розпорядчих актів здійснюється нарахування і виплата грошового забезпечення позивачу у спірний період.
29.08.2025 суд закрив підготовче провадження і призначив розгляд справи по суті.
09.09.2025 вх.№45352/25 (лист від 04.09.2025 №1816/184/1/59/386/пс/) командир Військової частини НОМЕР_2 повідомив, що на виконання ухвали суду надані: копія рапорту від 03.11.2022, копія медичного висновку від 02.11.2022 №236, копії наказів та квитанції про направлення позивачу.
11.09.2025 вх.№45880/25 командир Військової частини НОМЕР_6 просить розглядати справу без участі представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обгрунтуванні позовної заяви зазначено: усі вимоги мають спільну фактичну та правову основу, тому розгляд в одному провадженні сприятиме об'єктивному вирішенню справи; Військова частина НОМЕР_2 приймала оскаржені накази, а Військова частина НОМЕР_4 нараховувала грошове забезпечення позивачеві у спірний період. На початку грудня 2022 позивач виявив, що на картковий рахунок надішла менша сума грошового забезпечення, ознайомлення з наказами відбулось після їх отримання 24.01.2023 згідно з листом від 19.12.2022 №350/57/921. Порушене право позивача полягає у безпідставному позбавленні позивача належних виплат - премії і додаткової винагороди за листопад 2022 року, як складових грошового забезпечення. Факт перебування Позивача у нетверезому стані у позаслужбовий час поза територією військової частини не може бути кваліфікований ні як адміністративне, ні як дисциплінарне правопорушення, позаяк Миргородський місьрайонний суд Полтавської області у справі №541/2859/22 (набрала законної сили 06.12.2022) закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП стосовно ОСОБА_1 за відсутності події та складу правопорушення. Суд установив, що матеріали справи не містять будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження перебування ОСОБА_1 на території військової частини, військового об'єкту, або поява на території військової частини у нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння. Незважаючи на судове рішення командир Військової частини НОМЕР_2 не переглянув наказів (не відібрані пояснення і службового розслідування не було, що є грубим порушенням процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності) і протиправно не поновив виплати, чим порушив, на думку представника позивача - адвоката Заболотної Ганни Василівни право Позивача на соціальне забезпечення. Адвокат стверджує: командир Військової частини НОМЕР_2 під час прийняття наказів не врахував, що Позивач не перебував насправді у стані алкогольного спяніння, що було встановлено судом, позаяк не надано достатніх доказів перебування ОСОБА_1 у стані сп'яніння. Як слідує зі спірних наказів ВЧ НОМЕР_2 до їх прийняття Позивача було включено до списків військовослужбовців, які мали отримати виплати за листопад, однак ОСОБА_1 був протиправно зі списків виключений. Адвокат повідомила у позовній заяві, що у Позивача і у Відповідачів є зареєстровані кабінети в ЄСІТС (а.с.70 т.2), проте адміністративний позов у новій редакції (а.с.59-72 т.2) не направлений усупереч вимог КАС України через електронний кабінет адвоката.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧІВ та ТРЕТЬОЇ ОСОБИ
У відзиві від 12.06.2025 вх.№30140/25 представник Військової частини НОМЕР_4 зазначає, що позовні вимоги не належать до задоволення - належить відмовити у задоволенні позовних вимог, позаяк виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів військових частин - особовому складу військової частини. Відповідно до Директив Командувача Повітряних Сил ЗСУ від 15.02.2022 та від 04.03.2022 Військову частину НОМЕР_2 перепідпорядковано Військовій частині НОМЕР_4 з 01.04.2022. Оскільки ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , то усі рішення щодо виплати грошового забезпечення прийняті командиром ВЧ НОМЕР_2 , а Військова частина НОМЕР_4 є лише розпорядником коштів - здійснює фінансові операції на підставі документів, наданих командиром ВЧ НОМЕР_2 .
У відзиві від 11.07.2025 вх.№35487/25 представник Військової частини НОМЕР_2 зазначає, що позовні вимоги не належать до задоволення - належить відмовити у задоволенні позовних вимог, позаяк капітан ОСОБА_1 01.11.2022 перебував у відрядженні (визнається у позовній заяві) - виконував обов'язки військової служби під час режиму воєнного стану цілодобово, тому за перебування у стані алкогольного сп'яніння 11.11.2022 командиром Військової частини НОМЕР_2 притягнутий до дисциплінарної відповідальності та правомірно позбавлений премії та додаткової винагороди за листопад 2022 року відповідно до вимог законодавства. Службове розслідування не призначається якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правлпорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення не потребують додаткового встановлення. Позивач був повідомлений листом від 19.12.2022 №350/57/921, висновок медичного закладу є чинним і позивачем не оскаржений. Постанова Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.11.2022 не містить фактів та інформації щодо законності чи незаконності дій командира Військової частини НОМЕР_2 у спірних правовідносинах, позаяк стосується притягнення ОСОБА_1 до іншого виду юридичної відповідальності за рішенням Військової служби правопорядку Збройних Сил України, яка не є учасником цієї справи. 01.09.2025 вх.№44132/25 (лист від 26.08.2025 №1816/184/1/59/354/пс/) командир Військової частини НОМЕР_2 повідомив, що позовні вимоги не визнають, вважають необгрунтованими і такими, що не належать задоволенню.
У заяві від 09.09.2025 вх.№45502/25 командир Військової частини НОМЕР_6 - представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів просить прийняти рішення на розсуд суду та повідомляє: з 01.11.2022 до 16.02.2023 ОСОБА_1 був прикомандирований у складі групи військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 до Військової частини НОМЕР_6 для виконання бойових (спеціальних) завдань. У стройовій частині ВЧ НОМЕР_6 відсутній зареєстрований рапорт ОСОБА_1 щодо отримання дозволу на відлучення або розміщення поза межами основного розташування.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Відповідно до довідки від 27.02.2025 №1691 капітан ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_8 (а.с.58 т.2).
02.11.2022 ОСОБА_1 - військовослужбовець НОМЕР_9 , перебуваючи у відрядженні в м.Миргород Полтавської області, був доставлений співробітниками Військової служби правопорядку Збройних Сил України для освідчення на предмет вживання алкогольних напоїв до КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» (складені документи за ч.3 ст.172-20 КУпАП).
03.11.2022 у рапорті на ім'я командира НОМЕР_9 старший оперативної групи повідомив, що ОСОБА_1 , порушивши вимоги наказу камандира Військової частини НОМЕР_2 від 24.02.2022 №41 по стройовій частині без дозволу залишив розташування оперативної групи та був затриманий працівниками національної поліції з ознаками алкогольного сп'яніння.
11.11.2022 до НОМЕР_9 надійшов висновок КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» від 02.11.2022 №236 (а.с.148,а.с.210 т.2) щодо огляду - стан алкогольного сп'яніння.
11.11.2025 командиром Військової частини НОМЕР_2 з метою виховання у підлеглого особового складу відповідальності щодо виконання посадових обов'язків та додержання вимог статутів Збройних Сил України, відповідно до рапорту від 03.11.2022 за вих.№1694 за перебування ОСОБА_1 в службовий час у стані алкогольного спяніння, перебуваючи у відрядженні у Військовій частині НОМЕР_6 з 02.11.2022, особисту недисциплінованість, порушення вимог ст.1 та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.11, 13, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України відповідно до п.48 та п.54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України оголошено сувору догануз доведенням до особового складу частини, а до капітана ОСОБА_1 під особистий підпис (копія наказу від 11.11.2022 №306 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» - а.с.211 т.2).
Згідно з п.2 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 01.12.2022 №316 «Про виплату премії та надбавки за особливості проходження служби за листопад місяць 2022 військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 » відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», рішення Міністра оборони України від 04 березня 2022 року №248/1210, наказів командира Військової частини НОМЕР_2 «Про встановлення щомісячної премії», «Про встановлення надбавки за особливості проходження служби» з метою підвищення рівня виконання завдань особовим складом передбачено: не виплачувати фіксовану щомісячну премію за листопад 2022 року капітану ОСОБА_1 за перебування в службовий час (під час відрядження) на території Військової частини НОМЕР_6 в стані алкогольного сп'яніння 02.11.2022 (копія висновку №236 вх.314/зн від 11.11.2022), наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 11.11.2022 №306 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (а.с.212-213 т.2).
Згідно з п.3 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 01.12.2022 №317 «Про виплату додаткових винагород за листопад 2022 року» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 обгото 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» зі змінами та на підставі окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 передбачено: не виплачувати додаткову винагороду у сумі 30000 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби з 01 листопада до 30 листопада 2022 року капітану ОСОБА_1 за перебування в службовий час (під час відрядження) на території Військової частини НОМЕР_6 в стані алкогольного сп'яніння 02.11.2022 (копія висновку №236 вх.314/зн від 11.11.2022), наказ командира ВЧ НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 11.11.2022 №306 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (а.с.80 т.2).
Відповідно до посвідчення про відрядження від 31.10.2022 №350/24/709 ОСОБА_1 відряджений до Військової частини НОМЕР_6 у АДРЕСА_4 з 01.11.2022 до окремого розпорядження для виконання службових (бойових) завдань, підстава: наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 31.10.2022 №293 (а.с.107 т.2).
Відповідно до протоколу №223 (а.с.77-79 т.2) про військове адміністративне правопорушення за ч.3 ст.172-30 КУпАП від 03.11.2022 капітан ОСОБА_1 в умовах дії режиму воєнного стану (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022), перебуваючи поза межами військової частини без підтвердних документів про припинення виконання службових обов'язків вживав алкогольні напої під час військової служби в особливий період із зовнійніми ознаками алкогольного спяніння та своєю відмовою від проходження медичного огляду, вчинив правопорушення.
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у постанові у справі №541/2859/22 ЄДРСР 107498738, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді справу про притягнення до адміністративної відповідальності, встановив: відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії КИП/М №223 від 03.11.2022, капітан ОСОБА_1 02.11.2022 о 21-00, в умовах воєнного стану, затвердженого Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, перебуваючи поза межами військової частини, не маючи підтверджуючих документів про припинення виконання своїх службових обов'язків вживав алкогольні напої під час дії обов'язків військової служби в особливий період, знаходячись по АДРЕСА_2 із зовнішніми ознаками алкогольного сп'яніння. ІНФОРМАЦІЯ_1 під час спілкування з ОСОБА_1 у нього було виявлено зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння, після чого направлений на освідчення, але від проходження медичного огляду той відмовився, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що після служби у свій вільний час, приблизно о 21-00 годині, 02.11.2022 вийшов до продуктового магазину в м. Миргороді, де був затриманий патрулем поліції начебто за перебування в стані алкогольного сп'яніння, хоча спиртне він не вживав. У цей час, він не перебував на службі, не виконував будь-яких завдань, пов'язаних з військовою службою. Захисник адвокат Федина О.В. просив суд на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП стосовно ОСОБА_1 за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження перебування ОСОБА_1 на території військової частини, військового об'єкту, або поява на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння. У ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 172-20 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про військове адміністративне правопорушення серії КИП/М №223 від 03.11.2022, унаслідок чого провадження у справі підлягає закриттю, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши повідомлені доводи, аргументи учасників щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю з огляду на таке.
V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Військова служба правопорядку у Збройних Силах України спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України.
У постанові Верховного Суду у справі № 405/3360/17 (ЄДРСР 100918809) зазначено, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. У разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.
Зміна предмету позову можлива у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову одночасно не допускається. Якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це варто розглядати як нові позовні вимоги, що мають бути оформлені письмовою заявою відповідно до процесуального законодавства. Подібну позицію сформував Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі № 570/5639/16-ц.
У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування (ч.6 ст.7 КАС України).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до такої відповідальності ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, у тому числі закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до ст.12 Кодексу суддівської етики суддя не може робити публічних заяв та/або коментарів, що компрометують звання судді або підривають авторитет правосуддя. Суддя має уникати публічних заяв і коментарів щодо справ, які перебувають у його / її провадженні та інших суддів, не піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили.
Відповідно до ст.32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до приписів частини третьої статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБО вводяться в дію указами Президента.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року до теперішнього часу введений/триває воєнний стан.
В ухвалі ВС від 05.01.2023 у справі № 991/5572/22 про застосування санкції сформульовані такі висновки: 1) «національна безпека» охоплює стан мирного та стабільного існування держави, а також стан відсутності реальних загроз у сфері суспільно-управлінських і міждержавних відносин; 2) «загроза національній безпеці» означає «наявність ризиків державному суверенітету, конституційному устрою та територіальній цілісності країни, що може зумовити припинення існування країни або її частини»; 3) рішення, які держава приймає в разі наявності реальних загроз національній безпеці, є юридичною підставою для втручання та/або обмеження, зокрема, права власності, права на приватність, права на доступ до інформації та свободи слова; 4) наявність реальних загроз національній безпеці може бути критерієм правомірності певного відступу держави від загальних правил (підходів) щодо дії закону в часі, дотримання принципу законності, принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, обов'язковості виконання судового рішення, а також може обмежувати свободу суддівського розсуду (дискреції); 5) головними критеріями визначення правомірності застосування принципу національної безпеки для прийняття рішень суб'єктами владних повноважень є: справедливість (моральність), гуманність, пропорційність, наявність легітимної мети та безальтернативність (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1443681/).
Згідно зі статтею 21 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Конфіденційна інформація є інформацією з обмеженим доступом. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 11 вказаного Закону не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Згідно до п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що невідповідає обстановці (пункт3 розділу І Інструкції).
Згідно з ч.4 ст. 8 Закону України «Про національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Згідно із ст. 24 передбачені додаткові повноваження поліції, зокрема: забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Відповідно до п. 7 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» «в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати у межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: перевіряти документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба означає діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб?єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.
Верховний Суд 06.02.2024 № Пз/990/10/22 (№640/13029/22) вказав, що зміст поняття «військовослужбовець» на законодавчому рівні розкрито у Положенні № 1153/2008. Також Закон № 2232-XII визначає військовослужбовців як громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу. Військовослужбовцями є особи, які проходять державну службу особливого характеру (ч. 1 ст. 2), що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язану із захистом держави, її цілісності та суверенітету.
Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджений Статут внутрішньої служби Збройних Сил України: п. 11 необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема:свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно; п.13 -військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок; п.33 - старші за військовим званням військовослужбовці мають право вимагати від молодших за військовим званням військовослужбовців додержання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання; п.49 військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; п.241 - кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю). Кожний командир (начальник) зобов'язаний забезпечити у підпорядкованій йому частині (підрозділі) додержання військовослужбовцями правил особистої і громадської гігієни; п.12 - про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджений Дисциплінарний статут ЗСУ: п.45 - у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення; п.1 - військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України; п.2 - військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі; п.5 - за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення; п.83 - на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення; п.84 - прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування.
У постанові Деражнянського районного суду Хмельницької області у справі № 673/1700/19 ЄДРСР 85525169 вказано: згідно з диспозицією ч.3ст.172-20 КУпАП об'єктивну сторону складу адміністративного правопорушення становлять такі альтернативні діяння: 1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за дії, передбачені ч.1 та ч.2 ст. 172-20 КУпАП або в умовах особливого періоду; 2) поява військовослужбовців на території військової частини в нетверезому стані вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за дії, передбачені ч.1 та ч.2 ст. 172-20 КУпАП або в умовах особливого періоду; 3) виконання обов'язків військової служби в нетверезому стані вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за дії, передбачені ч.1 та ч.2 ст. 172-20 КУпАП або в умовах особливого періоду; 4) відмова військовослужбовців від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за дії, передбачені ч.1 та ч.2 ст. 172-20 КУпАП або вчинена особою в умовах особливого періоду.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року у справі № 6-1500св10 та роз'яснень, наданих в п. 25 постанови Пленуму Верхового Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» нетверезий стан працівника може бути підтверджений як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд повинен дати відповідну оцінку. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX).
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, що викладені у постановах Верховного Суду. Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про адміністративну процедуру» висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Верховний Суд у справі №816/1534/16 ЄДРСР 80317900 (за фактом відмови від проходження медичного огляду в установленому законом порядку стосовно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП; Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області, який розглядав справу про адміністративне правопорушення, закрив провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення) погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутність кримінального або адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції. Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку. Позивачем не спростовані встановлені відповідачем обставини допущення грубого порушення статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи, щодо неухильного дотримання ним законодавства України, Правил дорожнього руху України, що свідчить про підрив авторитету органів Національної поліції.
ВПВС 30.06.2022 у справі № 9901/159/19 (суд установив факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, що позивач не заперечував) вказує: висновки суд першої інстанції мотивував тим, що відмова позивача від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, надання неправдивих відомостей про місце роботи, нетактовна поведінка під час спілкування з працівниками правоохоронних органів сукупно свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарних проступків. ВПВС у п.57 висновує: адміністративна і дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності та у межах розгляду цієї справи суд не досліджує питання наявності або відсутності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що згідно з пунктом 2 Порядку № 111 саме факт відмови водія від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані, в даному випадку, є діями, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
За своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 постанови Кабміну від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення (постанова від 27 березня 2025 року Верховного Суду у справі № 240/2921/23).
В окремому дорученні від 23.06.2022 № 912/з/29 Міністр оборони визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», до складу якого, серед іншого, змістовно включено виконання військовослужбовцем бойових завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями. Згідно з п.3 окремого доручення установлено, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ, штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. Згідно з пп.9.8 п.9 передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн або 30000 грн не включати військовослужбовців, які вживали алкогольні напої на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, перебували на службі та/або виконували обов'язки військової служби в нетверезому стані / за місяць у якому здійснене таке правопорушення, оголошеного наказом командира.
Відповідно до Інструкції про службові відрядження у межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 №59 під «службовим відрядженням» розуміють поїздку працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постіної роботи. Для бюджетних установ п. 6 р. І Інструкції № 59 передбачено, що відрядженого працівника обов'язково ознайомлюють з кошторисом витрат (або з довідкою-розрахунком на виданий/перерахований аванс, складеною за довільною формою), а також з вимогами нормативно-правових актів за якими звітують про використання коштів, виданих на відрядження. Під «добовими витратами» розуміють витрати на відрядження, що не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб відрядженого працівника (пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ, п. 15 р. І Інструкції № 59). У бюджетних установах визначені суми добових для відряджень в додатку 1 до постанови КМУ від 02.02.2011 № 98 - із 01.01.2022 сума добових для відряджень за бюджетні кошти по Україні становить 300 грн. Без оподаткування пп. «а» пп. 170.9.1 п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України дозволяє компенсувати відрядженому працівникові витрати на проїзд (у т. ч. перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у т. ч. на орендованому транспорті). У пп. 170.9.1 п.170.9 ст.170 Кодексу №2755 наведений перелік витрат у відрядженні, які можна відшкодувати працівникам без оподаткування ПДФО та військовим збором. Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841 затверджена форма Звіту про використання коштів, виданих на відрядження чи під звіт (далі - авансовий звіт) та порядок його заповнення.
Згідно з наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 № 105 «Про затвердження Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України» затверджена Інструкція про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України: п.2 відрядження - направлення військовослужбовців Збройних Сил України (далі - військовослужбовці) за наказом командира (начальника, керівника) на певний строк в інший населений пункт для виконання службових завдань поза місцем постійної (тимчасової) дислокації військової частини (підрозділу); п.8 на військовослужбовця, який перебуває у відрядженні, поширюється розпорядок дня (режим робочого часу) того органу військового управління, військової частини, установи, організації, підприємства, до якого він відряджений; п.16 за рішенням командира (начальника, керівника) може братися до уваги вимушена затримка у відрядженні з незалежних від військовослужбовця причин за наявності підтвердних документів в оригіналі.
Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи набуто травму під час захисту Батьківщини, чи до несення військової служби за мобілізацією, виходить за межі судового розгляду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише у межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, а тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у від 13.06.2018 у справі №806/526/16.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Надаючи оцінку доводам представника позивача, що факт перебування ОСОБА_1 у нетверезому стані у позаслужбовий час поза територією військової частини не може бути кваліфікований ні як адміністративне, ні як дисциплінарне правопорушення, суд з урахуванням ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду у справі №816/1534/16 ЄДРСР 80317900: закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.
Оскільки за зміст довідок про участь у бойових діях несе відповідальність уповноважений командир (начальник), який видав відповідну довідку, то суд бере до уваги, що матеріали справи не містять відомостей про інформування ОСОБА_1 командира Військової частини НОМЕР_2 та/або НОМЕР_6 про отримання дозволу на відлучення чи розміщення поза межами основного розташування, у матеріалах справи немає довідок за листопад 2022 року за підписом командира Військової частини НОМЕР_6 .
Оскільки відповідно до посвідчення про відрядження від 31.10.2022 №350/24/709 ОСОБА_1 відряджений до Військової частини НОМЕР_6 у АДРЕСА_4 з 01.11.2022 до окремого розпорядження для виконання службових (бойових) завдань, підстава: наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 31.10.2022 №293 (а.с.107 т.2), то станом на 02.11.2022 згідно з п.8 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України позивач-військовослужбовець перебував у відрядженні та мав обов'язок дотримання розпорядку дня (режим робочого часу) військової частини НОМЕР_6 , до якої був відряджений. Протокол про адміністративне правопорушення був складений о 21:00 02.11.2022 (а.с.77-79).
Наказом Міністерство оборони України від 27.10.2021 № 332 затверджена Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України: організаційні причини нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії (Додаток 3):пп.18 п.2 - порушення режиму праці та відпочинку.
Під час воєнного стану розпорядок дня та час відпочинку військовослужбовців визначається відповідно до бойової обстановки та завдань, тому позивач покликаний дбати про здоров'я і виконання присяги та про все, що сталося з військовослужбовцем (прибуття патруля ВСП, направлення та відмова проходження медичного огляду на стан сп'яніння) і стосується виконання ним службових обов'язків (дотримання безпеки життєдіяльності та власного стану здоров'я шляхом дотримання режиму відпочинку і розпорядку дня) повідомити командира ВЧ НОМЕР_6 , ВЧ НОМЕР_2 .
Надаючи оцінку доводам представника позивача щодо протиправності індивідуального акта про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 (позивач у справі) суворою доганою командиром Військової частини НОМЕР_2 , суд враховує, що офіційний документ - висновок 236 КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування», складений лікарем, який проводив огляд, - є чинним, протиправність дій представників Військової служби правопорядку у Збройних Силах України під час складання офіційного документа у формі протоколу про адміністративне правопорушення не встановлена ні вищестоящим адміністративним органом, ні судом, зважаючи на відсутність у матеріалах справи повідомлення позивача на ім'я командира Військової частини НОМЕР_2 та/або Військової частини НОМЕР_6 щодо події та обставини відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на виконання п.12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, з огляду на доведеність Військовою частиною НОМЕР_2 обгрунтованості застосованого дисциплінарного стягнення за порушення дисципліни під час проходження військової служби в особливий період підстави для скасування логічного, об'єктивного, мотивованого наказу Військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2022 №306 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» відсутні, позаяк командир Військової частини НОМЕР_2 , дбаючи про здоров'я усіх військовослужбовців та, реалізуючи надані повноваження, діяв з метою з якою повноваження надані, правомірно, розсудливо, добросовісно, пропорційно щодо ймовірних наслідків, з урахуванням усіх обставин справи.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (висновки у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, у справі №910/7164/19).
Адвокат стверджує, що відповідач порушив право позивача на соціальне забезпечення, проте у позовній заяві не йдеться про забезпечення Позивача у старості, у разі непрацездатності, щодо відносини батьківства/материнства та дитинства, надання державної допомоги сім'ї, пенсії, соціальної допомоги чи послуги та тісно пов'язаних з ними процедурних та процесуальних відносин у передбачених законом випадках (надання грошових виплат, послуг, пільг, що виникають між державними органами і фізичними особами, що мають на них право, зокрема за Законом України «Про пенсійне забезпечення», «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
У постанові від 30 травня 2024 року у справі № 229/7156/19 КЦС ВС роз'яснив, що принцип процесуальної доброї совісті навряд чи має толерувати непостійність учасників процесу, а навпаки - покликаний забезпечити послідовну поведінку учасників спору. Адже суд не є місцем для «безцеремонної процесуальної гри». Правопорядок не може допускати ситуації, за яких особа наполягає в різних судових процесах на правдивості протилежних одне одному тверджень задля просування власних інтересів. На матеріальний аспект доброї совісті КЦС ВС вказав ще у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності варто оцінювати саме ті правовідносини, що є спірними у порівнюваних ситуаціях.
Як відомо, право на соціальне забезпечення визнане світовим співтовариством (закріплено в Конституції України, Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, Європейській соціальній хартії). Юридичний механізм забезпечення цього суб'єктивного права здійснюється за допомогою самостійної галузі права - права соціального забезпечення.
Відповідно до ст. 121 КЗпП України працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку. Середньоденна заробітна плата за час відрядження обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, виходячи з виплат, нарахованих працівникові у розрахунковому періоді. Перелік виплат, що включаються до сукупного доходу для обчислення середньої заробітної плати, наведений у пунктах 3 та 4 Порядку № 100 (https://social.mil.gov.ua/zarobitna-plata/zarobitna-plata.html).
Відповідно до п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Суд доходить висновку, що за наявного правомірного наказу від 11.02.2022 №306 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» належить відмовити у задоволенні вимог похідного характеру щодо основної вимоги про визнання протиправним п. 2 наказу Військової частини НОМЕР_2 від 01.12.2022 №316 «Про виплату премії та надбавки за особливості проходження служби за листопад 2022 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 » щодо не виплати ОСОБА_1 фіксованої щомісячної премії за листопад 2022 року, про визнання протиправним та скасувати п.3 наказу Військової частини НОМЕР_2 від 01.12.2022 №317 «Про виплату додаткових винагород за листопад 2022 року» щодо не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у сумі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби в період з 01.11.2022 до 30.11.2022, про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_4 щодо не нарахування щомісячної премії за листопад 2022 року та додаткової винагороди за період з 01.11.2022 до 30.11.2022, про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування щомісячної премії за листопад 2022 року та додаткової винагороди за період з 01.11.2022 до 30.11.2022 за відсутності законних підстав для нарахування премії і додаткової винагороди у звязку із оголошенням ОСОБА_1 суворої догани у листопаді 2022 року.
Суд сукупно оцінив докази у справі, перевірив доводи і аргументи учасників провадження, враховуючи висновки Верховного Суду у справі №816/1534/16 (ЄДРСР 80317900) щодо дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, з огляду на дискреційні повноваження командира ВЧ НОМЕР_2 щодо службового розслідування під час дії режиму воєнного стану за наявної висновку медичного фахівця за результатом огляду у контексті пояснень командира ВЧ НОМЕР_10 («у стройовій частині відсутній зареєстрований рапорт капітана ОСОБА_1 щодо отримання дозволу на відлучення або розміщення поза межами основного розташування; не було відомо про адміністративне провадження на час його ініціювання; не здійснювали контроль за поведінкою ОСОБА_1 , який не перебував у прямому підпорядкуванні командування ВЧ НОМЕР_10 »), доходить висновку про правомірність наказів від 11.02.2022 №306 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», від 01.12.2022 №316 «Про виплату премії та надбавки за особливості проходження служби за листопад 2022 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 », від 01.12.2022 №317 «Про виплату додаткових винагород за листопад 2022 року», що не належать скасуванню, тому наявні підстави відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову повністю.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати не належать розподілу.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення суду направити учасникам справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];
відповідачі:
Військова частина НОМЕР_2 [ АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ],
Військова частина НОМЕР_4 [ АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ];
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Військова частина НОМЕР_6 [ АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ].
Рішення суду складене 03.10.2025 (з урахуванням тимчасової непрацездатноті судді протягом десяти робочих днів).
Суддя Лариса ТРОФІМОВА