Справа № 560/16192/25
іменем України
06 жовтня 2025 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Тарновецький І.І., розглянувши позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому просить:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Секрети Олега Миколайовича Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 78955692 від 29.08.2025 з Військової частини НОМЕР_1 в розмірі 32000,00 гривень;
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Секрети Олега Миколайовича Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 78955692 від 29.08.2025 з Військової частини НОМЕР_1 в розмірі 32000,00 гривень.
Ухвалою від 22.09.2025 суд залишив позовну заяву без руху з підстав невідповідності вимогам статті 160, 161 КАС України, а саме: несплати судового збору та відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Позивач на виконання ухвали від 22.09.2025 надав до суду заяву, проте вказані недоліки позовної заяви не усунув.
В заяві зазначив, що просить суд звільнити позивача від сплати судового збору.
Дослідивши вказане клопотання та перевіривши матеріали адміністративного позову, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 8 КАС України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Вказаним законом передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя‚ від 14 травня 1981 року № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Безпідставне продовження строків на усунення недоліків позовної заяви на доволі великий строк може призвести до надання незаконної переваги одній зі сторін судового процесу - позивачу у справі.
В заяві на усунення недоліків позивач зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 10.09.2025 на адресу відповідного забезпечувального фінансового органу МОУ направлена основна заявка-розрахунок на вересень 2025 року, до якої включено також і заявку на потребу в коштах для сплати судового збору за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» яка до цього часу не задоволена. Звертає увагу суду на той факт, що неможливість сплати судового збору військовою частиною має процедурні перешкоди, які не можуть бути самостійно вирішені позивачем, а формальний підхід суду у цьому питанні ставить військову частину, як учасника судового процесу, в завідомо уразливе становище порівняно з іншими учасниками, що порушує принцип рівності перед судом та законом. Про відсутність фінансування такої статті розходу, як витрати зі сплати судового збору Департаментом соціального забезпечення Міністерства Оборони України, свідчить також виписка з рахунку Військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2025.
При цьому, суд зауважує, що особа, яка має намір подати позов, має вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позову, в тому числі щодо оплати судового збору.
Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що …у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб….
Тобто, виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб.
Відтак, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною відстрочення сплати судового збору, та як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності.
Позивач, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення позовної заяви, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які позивач вступає в інших сферах його діяльності, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.
Відтак, суд не приймає до уваги доводи заяви щодо відсутності відповідного фінансування, необхідного для сплати судового збору, оскільки обмежене фінансування установи не може бути підставою для її звільнення від сплати судового збору чи відстрочення від сплати.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору.
Інших заяв чи квитанції про сплату судового збору на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачем не подано до суду.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України).
З урахуванням наведеного вище, беручи до уваги, що недоліки позовної заяви станом на сьогодні позивачем не усунені, вбачається необхідним позовну заяву повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддяІ.І. Тарновецький