Справа № 560/2480/25
іменем України
06 жовтня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 13.01.2025 № 221350006281 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 06 березня 1985 року по 10 грудня 1985 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період з 23 червня 2005 року по 16 лютого 2009 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію по інвалідності ОСОБА_1 з 07.11.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), але отримав протиправну відмову.
До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії є правомірним, оскільки в останнього недостатній страховий стаж.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом подати відзив не скористалося.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.02.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №937468 від 07.11.2024 позивачу з 28.10.2024 встановлена 3 група інвалідності.
Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 від 05.03.1985 позивач працював, зокрема, в період з 06.03.1985 по 10.12.1985.
У довідці Управління праці і соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області від 24.02.2009 №329 зазначено, що позивач одержував компенсаційну виплату по догляду за 80-річною з 23.06.2005 по 16.02.2009 (включно).
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 06.01.2025 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (який розглянув заяву позивача за принципом екстериторіальності) від 13.01.2025 №221350006281 позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (15 року). Зазначено, що вік позивача 63 роки 08 місяців 07 днів. Страховий стаж позивача становить 14 років 06 місяців 26 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05.03.1985, а саме з 06.03.1985 по 10.12.1985, оскільки дата наказу на прийняття на роботу потребує уточнення, відтиск печатки при звільненні не придатний для сприйняття. У трудовій книжці прізвище позивача на російській мові не відповідає паспортним даним на російській мові « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_3 ». Довідку №329 від 24.02.2009, видану Старокостянтинівським районним УПСЗН про періоди отримання допомоги з 23.06.2005 по 16.02.2009 враховано частково, оскільки відомості про сплату внесків УСЗН за 2005-2008 відсутні.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.
Приписами частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону, не менше 15 років.
Спірним є наявність в позивача 15 років страхового стажу.
В оскарженому рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 14 років 06 місяців 26 днів.
Підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 06.03.1985 по 10.12.1985 слугували висновки відповідача, що дата наказу на прийняття на роботу потребує уточнення, відтиск печатки при звільненні не придатний для сприйняття, а також прізвище позивача на російській мові не відповідає паспортним даним на російській мові « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_3 ».
Щодо цих висновків суд зазначає та враховує таке.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637).
Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція №162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Як встановив суд, у трудовій книжці НОМЕР_1 від 05.03.1985 містяться відомості про роботу позивача в період з 06.03.1985 по 10.12.1985.
Суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Суд також бере до уваги те, що обставини, які слід встановити у цій справі, значно віддалені у часі, а також враховує відсутність вини позивача, оскільки обов'язок належного оформлення підтверджуючих стаж документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Крім того, суд враховує, що в трудовій книжці НОМЕР_1 від 05.03.1985 період роботи позивача з 06.03.1985 по 10.12.1985 є неперервним.
При цьому відповідачі не надали суду жодних доказів, що відомості, які містяться в трудовій книжці НОМЕР_1 від 05.03.1985, містять неправдиві або недостовірні дані. В судовому порядку трудова книжка позивача недійсною також не визнавалась.
Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 прізвище позивача - « ОСОБА_4 » (українською мовою) та « ОСОБА_3 » (російською мовою), а в трудовій книжці НОМЕР_1 від 05.03.1985 - «Комислыва» (російською мовою).
При цьому, з досліджених доказів слідує, що здійснення у трудовій книжці запису прізвища позивача російською мовою « ОСОБА_2 », а не « ОСОБА_3 », тобто, написання прізвища позивача через букву «и» а не через букву «ы», не заперечує її належність позивачу, оскільки факт роботи позивача з 06.03.1985 по 10.12.1985 відповідає записам його трудової книжки, а формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Такий підхід відповідача є надмірним формалізмом, внаслідок чого порушується право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Отже, період з 06.03.1985 по 10.12.1985 слід зарахувати до страхового стажу позивача.
Щодо доводів відповідача, що період з 23.06.2005 по 16.02.2009 враховано частково, оскільки відомості про сплату внесків УСЗН за 2005-2008 відсутні, то суд зазначає та враховує таке.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №480/12392/16-а, від 31.10.2019 у справі №226/1994/17), відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому вона працює.
Тому наведені доводи про відсутність відомостей щодо сплати страхових внесків, як підстава у відмові призначити пенсію, є також протиправними, оскільки покладають на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар.
Згідно з відомостями, які містяться в формі РС-право, до страхового стажу позивача в межах спірного періоду з 23.06.2005 по 16.02.2009 зараховано такі періоди та дати, як 01.10.2005, з 01.09.2006 по 02.09.2006, з 01.01.2009 по 16.02.2009.
Таким чином, періоди з 23.06.2005 по 30.09.2005, з 02.10.2005 по 31.08.2006, з 03.09.2006 по 31.12.2008 слід зарахувати до страхового стажу позивача.
Як встановив суд, страховий стаж позивача, вказаний в рішенні 13.01.2025 №221350006281, становить 14 років 06 місяців 26 днів. З урахуванням періодів роботи з 06.03.1985 по 10.12.1985, з 23.06.2005 по 30.09.2005, з 02.10.2005 по 31.08.2006, з 03.09.2006 по 31.12.2008 страховий стаж позивача становить більше 15 років, що є достатнім для призначення йому пенсії по інвалідності.
При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб'єктом владних повноважень рішення про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав для її призначення.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З огляду на наведені обставини, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 13.01.2025 №221350006281, а також, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату йому пенсії по інвалідності згідно з Законом №1058-ІV.
Частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Оскільки звернення позивача (06.01.2025) за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності (28.10.2024), то пенсія має бути призначена з 28.10.2024.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, звільнення позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 13.01.2025 №221350006281.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 06.03.1985 по 10.12.1985, з 23.06.2005 по 30.09.2005, з 02.10.2005 по 31.08.2006, з 03.09.2006 по 31.12.2008.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 28.10.2024.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 )
Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна 4, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88000 , код ЄДРПОУ - 20453063)
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк