Справа № 560/9267/25
іменем України
06 жовтня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (4 відділ), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у наданні відстрочки, зобов'язати повторно розглянути його заяву та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". В обґрунтування позову зазначає, що має право на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку на мобілізацію», проте відповідач протиправно відмовив у її наданні, не зважаючи на те, що позивачем були надані усі необхідні документи.
Відзив до суду не надходив.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за наявними доказами.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.
Судом зі змісту письмових доказів встановлено, що 14.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі абз. 3 ч. 1 статті 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" у зв'язку з наявністю на утриманні трьох неповнолітніх дітей. До заяви додав копію тимчасового посвідчення офіцера запасу та копію свого паспорта, довідки РНОКПП, витяги з реєстру територіальної громади, копію свідоцтва про шлюб від 05.03.2016, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, копію паспорта дружини - ОСОБА_2 , свідоцтв про народження ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , довідки РНОКПП ОСОБА_2 , оригінал довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів №302609/25.10-42/3 від 02.05.2025, копію рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 17.08.2023 у справі №677/381/23.
21.05.2025 відповідачем надане повідомлення № 1115 про те, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняте рішення, оформлене протоколом ІНФОРМАЦІЯ_1 №14 від 20.05.2025, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу. Причиною відмови зазначено те, що позивач позбавлений батьківських прав згідно з рішенням суду у справі №677/381/23.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII (далі - Закон України №3543-XII. Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Згідно зі ст. 22 Закону України №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Статтею 23 даного Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, та яким може бути надана відстрочка від військової служби.
Особами, що мають право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 3 ч. 1 статті 23 Закону України №3543-XII (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин) є, зокрема, військовозобов'язані, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджене Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154). Згідно із абзацом 9 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних. Відтак, оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та в особливий період, у тому числі в період дії воєнного стану, яка надається в установленому порядку, належить до повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування військовозобов'язаного на військовому обліку, а рішення про надання або відмову у наданні відстрочки оформляється протоколом.
18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560 з подальшими змінами).
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.
Згідно з додатком 5 до Порядку №560 жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації додають такі документи: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням, яке оформлене протоколом, було відмовлено в наданні відстрочки на тій підставі, що позивача позбавлено батьківських прав щодо одного із дітей.
Водночас, у Порядку №560 (додаток 5 Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію) визначений перелік документів, які повинні бути надані військовозобов'язаним для отримання ним відстрочки з цієї підстави, серед яких:
- свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:
- свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше);
- рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
- рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
- письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;
- свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
- інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) стягнення аліментів з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Ст. 180 Сімейного кодексу України, визначає, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання (п. 1 ч. 1 ст. 166 Сімейного кодексу України). Отже, на батьків покладається обов'язок спільно виховувати та утримувати свою дитину, і батьки/ один з батьків звільняються від такого обов'язку лише в разі позбавлення батьківських прав.
Водночас, рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 17.08.2023 у справі №677/381/23 встановлено, що без будь-якого примусу Капшук В.Г. не заперечував щодо задоволення позовних вимог щодо позбавлення його батьківських прав відносно старшого сина - ОСОБА_5 . Суд вважав необхідним позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо неповнолітнього сина, оскільки ОСОБА_1 з моменту припинення відносин з матір'ю дитини, тобто з кінця 2009 року, не брав участі в житті дитини, якій на той час вже було 13 років, не здійснював виховання хлопчика, не піклувався про його фізичний та моральний розвиток, не мав жодного зв'язку із дитиною, що в умовах сучасних можливостей для комунікації свідчить про його свідоме ухилення та небажання виконувати свої батьківські обов'язки по вихованню та розвитку дитини. З огляду на це, суд прийшов до висновку, що така поведінка ОСОБА_1 є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав, навіть за умови сплати ним аліментів.
Відповідно до ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. У той же час, згідно з ч. 2 статті 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав не звільняє від обов'язку утримувати дитину.
Водночас, сплата аліментів після позбавлення батьківських прав не є підтвердженням факту перебування дитини на утриманні у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, серед наданих відповідачу та суду документів відсутні ті, які прямо й безпосередньо вказують на утримання позивачем дитини, щодо якої його позбавлено батьківських прав.
Відтак, враховуючи у сукупності наведені вище норми законодавства та досліджені обставини, а також ті документи, які позивач надав відповідачу, суд не вбачає у діях останнього порушень вимог закону, адже дитина, щодо якої позивача було позбавлено батьківських прав, не може бути врахована при визначенні кількості дітей, що перебувають на його утриманні, для цілей отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з заявою про оформлення відстрочки від призову, не надав належних доказів, які підтверджують виконання/дотримання ним необхідних умов для надання відстрочки з підстави, на яку він покликається.
З огляду на це, позовні вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 06 жовтня 2025 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )
Головуючий суддя І.С. Козачок