Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
06 жовтня 2025 р. № 520/20731/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення виплати ОСОБА_2 недоотриманої пенсії за життя батька, ОСОБА_3 .
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_2 недоотриманої суми пенсії в розмірі 252319,00 грн, що підлягала виплаті його батьку, ОСОБА_3 , на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і залишилась недоодержаною у зв'язку з його смертю.
3. Стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача є незаконними, оскільки вони порушують право позивача.
Ухвалою суду від 06.08.2025 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача 25.08.2025 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по втраті годувальника батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Батько позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , яке міститься в матеріалах справи.
Крім того судом встановлено, що ОСОБА_3 , був зареєстрований спільно з сином за адресою: АДРЕСА_2 , перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 68% відповідних сум грошового забезпечення (пенсійна справа №2003001408).
Також судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 року по справі № 520/14764/21 зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з 01.12.2019 року в розмірі 68% всіх складових грошового забезпечення зазначеного в довідці ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» № 33/41-1318 від 30.06.2021 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та здійснити виплату недоплаченої частини пенсії з 01.12.2019 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 року № 520/10838/22 зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 з 01.07.2021 щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідачем, на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 по справі №520/14764/21 та від 21 березня 2023 по справі №520/10838/22, нараховано доплату пенсії (заборгованість) на суму 252319,00 грн., що підтверджується розрахунками за пенсійною справою № 2003001408, які містяться в матеріалах справи, однак вказана сума пенсії залишилася недоодержаною ОСОБА_3 , у зв'язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 .
06 червня 2025 року законний представник позивача - ОСОБА_1 (мати позивача) особисто письмово звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою щодо виплати позивачу, як сину померлого військового пенсіонера ОСОБА_3 недоодержаних виплат в загальному розмірі 252319,00 грн.
Відповідач листом від 19.06.2025 № 16340-16919/Д-02/8-2000/25 відмовив позивачу зазначивши, що оскільки ОСОБА_2 06.06.2025 звернувся через законного представника до відділу обробки звернень громадян головного управління з заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 , то таке звернення розглядається відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та не тягне правових наслідків у вигляді винесення рішення про відмову в призначенні недоотриманої пенсії за дня життя. Також надані документи, в яких відсутня довідка щодо підтвердження сумісного проживання з пенсіонером на день його смерті.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 (далі по тексту - Закон № 2262-XII).
Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника (ч. 3 ст. 1 Закону № 2262-XII).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 61 Закону № 2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Порядок №3- 1), який станом на день виникнення спірних правовідносин діє в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02 березня 2023 року № 10-1.
Пунктом 3 Розділу І Порядку №3-1 передбачено, зокрема, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4 до цього Порядку) подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Пунктом 9 Розділу ІІ Порядку №3-1 визначено, що до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подаються такі документи:
1) свідоцтво про смерть пенсіонера;
2) документи, що підтверджують належність членів сім'ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, які передбачені пунктом 3 цього розділу;
3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, які передбачені пунктом 12 цього розділу, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім'ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника).
З матеріалів справи судом встановлено, що із заявою уповноважена представниця позивача звернулася до відповідача 06.06.2025, тобто в межах 6 місяців з моменту смерті померлого годувальника, за змістом вона є заявою про виплату недоотриманої за життя пенсії померлого ОСОБА_4 , що нарахована на виконання рішень суду, але не виплачена на час смерті останнього.
Суд зазначає, що положення пункту 3 Розділу І Порядку №3-1 не визначають обов'язковості особистого подання заяви та не забороняє заявнику діяти через представника.
Як вбачається зі змісту заяви представниці позивача від 06.01.2022, вказана заява містить відповідні дані, необхідну інформацію, яка дає змогу оцінити намір заявника та які достатні для розгляду її по суті та прийняття рішення в порядку, встановленому чинним законодавством України щодо виплати недоотриманої пенсії.
Отже, неподання заяви встановленого зразку не спростовує обов'язку пенсійного органу прийняти рішення за результатами розгляду відповідної заяви.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 11.05.2022 по справі № 520/4803/19, зазначивши, що «посилаючись на недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, суди попередніх інстанцій припустилися формалізму, наслідком якого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій)».
З огляду на зазначене, усі документи, що підтверджують належність позивача до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, які передбачені пунктом 3 цього розділу, були в розпорядженні відповідача з 06.06.2025.
Відтак, суд вважає що позивачем було дотримано умов звернення до відповідача з приводу виплати сум пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові - батьку позивача - ОСОБА_4 і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Відповідно до ст. 61 Закону № 2262 такі суми не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, у випадку якщо така особа звернулася за ними протягом 6 місяців з дня смерті пенсіонера.
Позивачем та його законною представницею дотримано строк звернення за отриманням вказаних сум.
Проте, ст. 61 Закону № 2262, встановлюючи вказане право на отримання сум недоотриманої пенсії, не визначає в якості підстави для їх отримання заміну сторони в судовому процесі та зміни в реєстр судових рішень, який використовується в роботі органами Пенсійного фонду України з метою систематизації та упорядкування їх виконання.
Відтак, доводи відмови у виплаті спірних сум пенсії, не отриманих за життя батьком позивача, не ґрунтуються на нормах законодавства, зокрема, суперечать приписам Закону № 2262, з огляду на що права позивачки є порушеними.
Судом встановлено, що сума недоотриманої пенсії відповідно до розрахунків на доплату до пенсії складає разом 252319,00 грн., що не заперечується відповідачем.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення виплати ОСОБА_2 недоотриманої пенсії за життя батька, ОСОБА_3 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_2 недоотриманої суми пенсії в розмірі 252319,00 грн, що підлягала виплаті його батьку, ОСОБА_3 , на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і залишилась недоодержаною у зв'язку з його смертю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.