Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
06 жовтня 2025 р. Справа № 520/17451/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:
1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 24.02.2022 по 30.06.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
2. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 24.02.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
3. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
4. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
5. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 року по 30.06.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
6. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексації грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.12.2022, та з 01.01.2024 по 30.06.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
7. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексацію грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.12.2022, та з 01.01.2024 по 30.06.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
8. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2024 року;
9. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2024 року.
В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення військовослужбовця за період з 24.02.2022 року по 30.06.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році; щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.12.2022, та з 01.01.2024 по 30.06.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2024 року - є протиправною. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 04.07.2025 поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з даним позовом та відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , надав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову. Вважає, що грошове забезпечення позивача було нараховано в повному обсязі на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій та неупереджено. Щодо індексації грошового забезпечення зазначив, що позивачу було виплачено індексацію в розмірі 10 980,56 грн за 2022 рік, та 905,35 грн. за 2024 рік, що відповідає Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому Постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078. Зазначив, що позивач не надав доказів, які б свідчили про невідповідність нарахованих сум офіційним даним Держстату чи неправильність розрахунків, та доказів, які б підтверджували неналежне нарахування чи невиплату індексації за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 р. та з 01.01.2024 по 30.06.2025, а також не звертався до Військової частини НОМЕР_1 з офіційними запитами чи скаргами щодо перерахунку індексації. Щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки зазначив, що всі виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2022- 2025 роки позивачу були здійснені в повному обсязі та своєчасно, що підтверджується витягом з розрахунково-платіжних відомостей з нарахування допомоги на оздоровлення за 2022 - 2025 рік. Позивач не звертався до військової частини з офіційними запитами чи скаргами щодо перевірки здійснення виплат до подання позову, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність підстав для визнання бездіяльності.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , у спірному періоді проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 .
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 .
Відповідно до довідки №104 від 09.01.2025 року позивач 20 листопада 2024 року одержав ВТ, ВОСП правого плеча з вогнепальним переломом плечової кістки. ВОНП правого передпліччя з вогнепальним багатоуламковим переломом с/3 діафіза променевої кістки зі зміщенням, масивним дефектом м'яких тканин та кісткової тканини. Акубаротравма. Гостра посттравматична правобічна приглухуватість за обставин виконання бойового завдання із захисту Батьківщини.
Вказане також підтверджується формою 100 від 20.11.2024 року.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №7959 позивач в період з 20.11.2024 по 24.11.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманим поранення 20.11.2024, та був переведений на подальший етап медичної евакуації.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого травматологічного відділення № 17593 позивач в період з 25.11.2024 по 03.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманим поранення 20.11.2024, та був виписаний для подальшого проходження лікування.
Відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №61 позивач в період з 03.01.2025 по 10.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманим поранення 20.11.2024.
Відповідно до довідки ВЛК № 1 від 10 січня 2025 року позивачу встановлено відповідний діагноз. Поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Відповідно до класифікатора розподілу травми за ступенем важкості, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 № 370, дана травма класифікується як важка. На підставі статті 81 Розкладу хвороб за станом здоров'я потребує відпустки на 30 календарних днів.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого травматичного відділення № 3054 позивач в період з 27.02.2025 по 13.03.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманим поранення 20.11.2024.
Відповідно до довідки ВЛК № 71 від 13 березня 2025 року поранення позивача Поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Відповідно до класифікатора розподілу травми за ступенем важкості, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 № 370, дана травма тяжкого ступеню. На підставі статті 81 Розкладу хвороб за станом здоров'я потребує відпустки на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки ВЛК № 2025-0508-0955-0944- 3 від 08.05.2025 травма позивача. ТАК, пов'язана з захистом Батьківщини. Відповідно до класифікатора розподілу травми за ступенем важкості, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370, дана травма тяжкого ступеню. Позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку оперативного забезпечення охорони.
За твердженням позивача відповідач не провів з ним розрахунків щодо:
- грошового забезпечення з 24.02.2022 по 30.06.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024, та на 01.01.2025. Грошове забезпечення позивача розраховано на підставі показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018р., а не на 01 січня кожного нового поточного календарного року;
- індексації за період з 24.02.2022 по 31.12.2022, та з 01.01.2024 по 30.06.2025 у належному розмірі із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2024 року.
Як стверджує позивач, він неодноразово усно та письмово, із рапортом, звертався до відповідача щодо проведення нарахування та виплати вказаних виплат, однак відповідачем відповіді не надано.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо непроведення вищевказаних виплат протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Стосовно позовних вимог в частині ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення військовослужбовця за період з 24.02.2022 року по 30.06.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, суд зазначає наступне.
Статтею 9 Закону України №2011-XII від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).
Приписами ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова №704).
Відповідно до пункту 10 Постанови №704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
Цією Постановою №704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103).
Згідно з пунктом 6 Постанови №103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Пункт 6 Постанови КМУ №103 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18.
Тобто, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.
Відтак, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 - виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2481 гривні, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2684 гривні, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року - 3028 гривень, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року - 3028 гривень.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 (далі - Постанова №481) змінено п. 4 Постанови №704, а саме встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Суд враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі №320/29450/24, було визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.
Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС, пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704 є протиправним й таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Вказана правова позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
За таких обставин, позивач має право на отримання грошового забезпечення в належному розмірі за період з 24.02.2022 по 30.06.2025 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.
Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення військовослужбовця за період з 24.02.2022 по 30.06.2025 включно із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, є протиправною.
Належним та достатнім способом відновлення порушеного права позивача є визнання вказаної бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 24.02.2022 по 30.06.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Стосовно позовних вимог в частині ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.12.2022, та з 01.01.2024 по 30.06.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом Про індексацію грошових доходів населення №1282-XII (далі Закон №1282-XII).
У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 (далі - Постанова №1294), якою було затверджено схеми посадових окладів.
Відповідно до пункту 13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів, а саме 01.03.2018.
Відповідно до наведених положень пункту 5 Порядку №1078 місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) (базовий місяць) є тим місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу.
Оскільки підвищення тарифних ставок (окладів) мало місце у січні 2008 року, то для розрахунку індексації з 01.12.2015 цей місяць і є базовим.
При цьому зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
З підвищенням у березні 2018 року посадових окладів, у тому числі і позивача, правила нарахування індексації не змінилися та березень 2018 року став базовим місяцем для нарахування індексації, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем підвищення тарифних ставок). Визначення березня 2018 року як базового місяця у межах цієї справи не є спірним.
При цьому для визначення правильності нарахування індексації грошового забезпечення необхідно керуватися положеннями абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати суми індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій пункту 5 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий пункту 5 Порядку №1078).
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий пункту 5 Порядку №1078).
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий пункту 5 Порядку №1078).
Таким чином, якщо у місяці підвищення посадового окладу розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення, індексація не нараховується. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, індексація у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Зростання заробітної плати за рахунок інших її складових (без підвищення тарифних ставок (окладів)) не зменшує суму індексації на розмір підвищення заробітної плати. Проте у разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно враховувати розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв'язку зі зміною посадових окладів, а також суму індексації у місяці підвищення грошового доходу (у березні 2018 року) з метою порівняння цих величин. Сума індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
У спірних правовідносинах, згідно з довідкою № 20 від 13.07.2025 про нарахування грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за 2022 рік проведено нарахування та виплату індексації в розмірі 10 980,56 грн. Виплати здійснено за такими місяцями: березень - 672,35 грн, квітень - 650,66 грн, травень - 913,01 грн, червень - 1017,21 грн, липень - 1066,00 грн, серпень - 1281,80 грн, вересень - 1281,80 грн, жовтень - 1199,10 грн, листопад - 1427,80 грн, грудень - 1470,83 грн.
У 2024 році виплата індексації ОСОБА_1 проведена за період з липня 2024 по грудень 2024 в сумі 905,35 грн. згідно довідки № 18 від 29.06.2025. Виплати здійснено за такими місяцями: липень - 130,20 грн, серпень - 130,20 грн, вересень - 130,20 грн, жовтень - 130,20 грн, листопад - 130,20 грн, грудень - 254,35 грн.
Отже, Військова частина НОМЕР_1 нарахувала та виплатила позивачу індексацію в розмірі 10 980,56 грн за 2022 рік, та 905,35 грн. за 2024 рік.
Водночас, доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 із застосуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не застосував норми абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу, не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв'язку з чим не провів розрахунок, нарахування та виплату індексації (визначеної суми індексації, індексації-різниці) за спірний період.
З урахуванням викладеного, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.12.2022, та з 01.01.2024 по 30.06.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Як наслідок, слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.12.2022, та з 01.01.2024 по 30.06.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Така ж позиція вказана у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №420/6982/21.
Стосовно ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2024 року, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
У відповідності до ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Абзацами 1, 2 ч. 4 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до частини 3 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктами 1 та 6 розділу XXIII Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Спірним у даній справі є питанням наявності підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022-2025 роки сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168.
Так, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ №168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року №754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
Суд зазначає, що положення четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є постанова КМУ №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок №260.
Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Разом з тим, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру грошової допомоги для оздоровлення, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Відповідно до витягу з розрахунково-платіжних відомостей по нарахуванню та виплаті допомоги дла оздоровлення, ОСОБА_1 в період із 2022 по 2025 роки було нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення, а саме: у 2022 році нараховано 14 613,45 грн, виплачено 14 394,25 грн; у 2023 році нараховано 21 934,35 грн, виплачено 21 605,18 грн; у 2024 році нараховано 21 598,20 грн, виплачено 21 274,23 грн; у 2025 році нараховано 22 457,25 грн, виплачено 22 120,39 грн.
Відповідно до довідки про нарахування додаткової винагороди позивачу від 13.07.2025 року №20, позивачу у період з березня 2022 по червень 2025 виплачувалась щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168.
Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, яка відповідно до довідки про нарахування додаткової винагороди позивачу від 13.07.2025 року №20 виплачувалась позивачу, починаючи з березня 2022 року по червень 2025 року, суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2025.
Відповідні висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, зокрема викладені у постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2024 року та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2024 року.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) грошового забезпечення військовослужбовця за період з 24.02.2022 по 30.06.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) грошове забезпечення військовослужбовця за період з 24.02.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 року по 30.06.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.12.2022, та з 01.01.2024 по 30.06.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.12.2022, та з 01.01.2024 по 30.06.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2024 року.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 06.10.2025, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко