про залишення позовної заяви без розгляду
Справа №500/4841/25
06 жовтня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області до Державної служби геології та надр України , Державної комісії України по запасах корисних копалин , Тернопільської обласної ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КОБ БУДКАМІНЬ" провизнання протиправними та скасування рішень
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася Теребовлянська окружна прокуратура Тернопільської області з позовом до Державної служби геології та надр України , Державної комісії України по запасах корисних копалин , Тернопільської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КОБ БУДКАМІНЬ" про визнання протиправними та скасування рішень, в якому просить суд:
визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію робіт Державною службою геології та надр України за формою 3-гр із присвоєнням державного реєстраційного номера об'єкта РДГВН У-15-56/1 від 02.03.2015;
визнати протиправним та скасувати протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин №3365 від 21.05.2015;
визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології і надр України №339 від 23.10.2015 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "КОБ БУДКАМІНЬ" згідно з п. 1 Додатку 1 Перелік спеціальних дозволів, які надаються згідно з підпунктом першим пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615;
визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами №6088 від 16.11.2015, виданий ТОВ "КОБ БУДКАМІНЬ";
визнати протиправним та скасувати рішення сесії Тернопільської обласної ради від 09.04.2015 №1910 "Про погодження товариству з обмеженою відповідальністю "КОБ БУДКАМІНЬ" (с. Доброводи Збаразького району надання спеціального дозволу на користування надрами".
В обґрунтування позовних вимог вказано на порушення вимог законодавства у сфері надрокористування, яке регулює порядок видачі спеціальних дозволів, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОБ БУДКАМІНЬ" безпідставно, поза аукціоном набуло право на видобування корисних копалин, вапняків, придатних для виробництва каменю стінового; назва об'єкту - Доброводське родовище площею 8,1 га, східна околиця с. Доброводи на 20 років
Так на підставі протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України №3365 від 21.05.2015 Державною службою геології та надр України видано наказ №339 від 23.10.2015, яким вирішено, без проведення аукціону, керуючись підпунктом 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, надати ТОВ "КОБ БУДКАМІНЬ" спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування вапняків, придатних для виробництва каменю стінового; назва об'єкту - Доброводське родовище площею 8,1 га, східна околиця села Доброводи, на 20 років.
Станом на 02.03.2015 на час реєстрації робіт форми 3-гр та на дату подання 20.01.2015 матеріалів з геологічного вивчення родовища до ДКЗ спеціальним дозволом на користування товариство не володіло.
Оскільки ТОВ "КОБ БУДКАМІНЬ" на час звернення до Геоінформ, Держгеонадр і ДКЗ не мало чинного спеціального дозволу на користування надрами, який би давав йому право проводити геологічне вивчення Доброводського родовища, тобто не було надрокористувачем, воно не могло подавати заяву про державну реєстрацію робіт за формою №3-гр у 2015 році та бути виконавцем робіт і досліджень, пов'язаних із геологічним вивченням надр, не мало права подавати до ДКЗ матеріали попередньої геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин, проведених до реєстрації таких робіт і надалі заяву для отримання спеціального дозволу на видобування пісковику.
При цьому Геоінформ, Держгеонадра та ДКЗ не могли реєструвати зазначені роботи і приймати на державну експертизу подані цим підприємством матеріали, а також Держгеонадра за відсутності законних підстав не мали права приймати рішення про надання ТОВ "КОБ БУДКАМІНЬ" спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону та надавати відповідний дозвіл №6088 від 16.11.2015.
Вищенаведені обставини свідчать про порушення вимог природоохоронного законодавства Державною комісією України по запасах корисних копалин під час розгляду матеріалів геолого-економічної оцінки Доброводського родовища пісковиків та подальшої видачі Держгеонадрами на підставі цього протоколу спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону.
Враховуючи викладене, протокол засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України №3365, а також наказ Державної служби геології та надр України №339 від 23.10.2015 в частині щодо надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "КОБ БУДКАМІНЬ" є протиправними
Необхідність пред'явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки громадян та охорони надр як національного багатства, а державні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання протиправними та скасування спеціальних дозволів на користування надрами.
Щодо строку звернення до суду в позовній заяві зазначено, що підстави для звернення прокурора з цим позовом до суду виникли після надходження на адресу Офісу Генерального прокурора листа Держгеонадр, а саме 15.05.2025 №3704/03-4/2-25.
Таким чином, протиправність дій ДКЗ та Держгеонадр, незаконність протоколу ДКЗ від 21.05.2015 №3365, наказу від 23.10.2015 №339 та спеціального дозволу на користування надрами від 16.11.2015 №6088 встановлена прокурором лише після 15.05.2025, а тому процесуальний строк для звернення до суду пропущений з поважних причин та підлягає поновленню судом.
В поданій заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду вказано, що після оформлення Державною комісією України по запасах корисних копалин оскаржуваного протоколу №3365 від 21.05.2015 Теребовлянська окружна прокуратура не володіла інформацією про недотримання відповідачами вимог законодавства, які порушують інтереси держави.
Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку звернення до суду, прокурор покликався на те, що такі підстави виникли лише після ознайомлення з усіма необхідними матеріалами справи Держгеонадр та у даному спорі має місце триваюче правопорушення.
Ухвалою суду від 19.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
03.09.2025 від відповідача Державної комісії України по запасах корисних копалин надійшов до суду відзив в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Одночасно подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на пропущення строку звернення до суду та відсутність поважних причин для поновлення такого строку.
Вказує, що наказ Держгеонадра від 23.10.2015 №339 "Про надання спеціальних дозволів на користування надрами" оприлюднений на офіційному сайті суб'єкта владних повноважень у розділі архів наказів за 2015 рік, доступ до якого є і нині.
Відомості щодо наявності та чинності спеціальних дозволів на користування надрами розміщувались у відкритому доступі на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, протокол засідання колегії ДКЗ № 3365, що оскаржується в цій справі, оформлено ще 21.05.2015, а спеціальний дозвіл на користування видано 16.11.2015.
Вважає, що у прокуратури була реальна можливість дізнатись про наявність чи відсутність у ТОВ "КОБ БУДКАМІНЬ" спеціальних дозволів на користування надрами, підстави отримання спеціального дозволу на користування надрами, отримати відомості щодо оскаржуваного протоколу, ознайомитись з його змістом, а також звернутись до Держгеонадр з вимогою надати документи, що стали підставою для надання, зокрема, оскаржуваного спеціального дозволу.
Аналогічне клопотання поступило до суду 12.09.2025 від Державної служби геології та надр України, оскільки звернення прокуратури з цим позовом 14.08.2025, тобто зі значним спливом строку (10 років) свідчить про зволікання з боку органів прокуратури.
Так 23.10.2015 прийнято наказ №339 про надання спеціальних дозволів на користування надрами, відповідно до п.8 Порядку №615, зокрема ТОВ "КОБ БУДКАМІНЬ".
Наказ Держгеонадр №339 від 23.10.2015 було опубліковано на офіційному сайті Держгеонадр України на протязі 5 днів з моменту прийняття, на виконання п.25 Порядку №615 у роздiлi "Архiв наказів за 2015 рік" (https://www.geo.gov.ua/diyalnist/nakazy/arhiv-nakaziv/).
Спеціальний дозвіл №6088 виданого Державною службою геології та надр України 16.11.2015 ТОВ "КОБ БУДКАМІНЬ" та опубліковано на офіційному сайті Держгеонадр, також всі протоколи ДКЗ оприлюднюються на сайті ДНВП "Геоінформ України".
Таким чином, оскаржувані документи на отримання яких посилався позивач як на підставу для поновлення строку для звернення до суду з позовом, перебували в загальному доступі.
Ухвалою суду від 19.09.2025 позовну заяву Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Тернопільської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КОБ БУДКАМІНЬ" про визнання протиправними та скасування рішень залишено без руху та встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання необхідних документів на адресу суду.
22.09.2025 третя особа ТОВ "КОБ БУДКАМІНЬ" подала до суду клопотання про залишення про залишення позовної заяви без розгляду з посиланням на практику Вкрховного Суду в аналогічних справа.
25.09.2025 від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 19.09.2025 про залишення позовної заяви без руху, в якій просить врахувати доводи прокурора щодо відсутності у відкритому доступі повного пакету документів, що витребувані Офісом Генерального прокурора та додані до позовної заяви та стали підставою для обґрунтування позовних вимог та поновлення строків у самій позовній заяві та поданій одночасно з позовом та вважати вимоги ухвали від 19.09.2025 виконаними.
При постановленні цієї ухвали суд виходив з такого.
За положеннями частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень. (абзац другий частини другої статті 122 КАС України)
Таким чином, законодавством регламентовано тримісячний строк звернення суб'єкта владних повноважень до суду, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 у справі №640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
В цій адміністративній справі предметом оскарження є визнання протиправною та скасування державної реєстрації робіт Державною службою геології та надр України за формою 3-гр із присвоєнням державного реєстраційного номера об'єкта РДГВН У-15-56/1 від 02.03.2015;
визнання протиправним та скасування протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин №3365 від 21.05.2015;
визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології і надр України №339 від 23.10.2015 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "КОБ БУДКАМІНЬ" згідно з п. 1 Додатку 1 Перелік спеціальних дозволів, які надаються згідно з підпунктом першим пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615;
визнання протиправним та скасування спеціального дозволу на користування надрами №6088 від 16.11.2015, виданий ТОВ "КОБ БУДКАМІНЬ";
визнання протиправним та скасування рішення сесії Тернопільської обласної ради від 09.04.2015 №1910 "Про погодження товариству з обмеженою відповідальністю "КОБ БУДКАМІНЬ" (с. Доброводи Збаразького району надання спеціального дозволу на користування надрами".
Разом з тим позов подано до суду 13.08.2025 (згідно з інформацією сформування документа в системі "Електронний суд" - 14.08.2025), тобто із пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Як слідує з матеріалів справи - змісту позовної заяви, заяви про поновлення процесуального строку підстави для звернення прокурора з цим позовом до суду виникли після надходження на адресу Офісу Генерального прокурора листа Держгеонадр, а саме 15.05.2025 №3704/03-4/2-25.
У заявах про залишення позову без розгляду відповідачі, третя особа стверджують, що оскаржувані документи на отримання яких посилався позивач як на підставу для поновлення строку для звернення до суду з позовом, перебували в загальному доступі.
Так, на виконання приписів "Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" №615 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), наказ Держгеонадр про надання спеціальних дозволів на користування надрами від 23.10.2015 №339 (оскаржуваний наказ) було опубліковано на офіційному сайті Держгеонадр України на протязі 5 днів з моменту прийняття, на виконання п.25 Порядку №615 у роздiлi "Архiв наказів за 2015 рік" (https://www.geo.gov.ua/diyalnist/nakazy/arhiv-nakaziv/).
Щодо початку перебігу строку звернення до адміністративного суду з цим позовом з часу надходження на адресу Офісу Генерального прокурора листа Держгеонадр, а саме 15.05.2025, то судом враховано наступне.
Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання дотримання прокурором строку звернення до суду з позовом в інтересах держави, у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 дійшла висновків, що за своєю правовою природою повідомлення прокурором відповідного суб'єкта владних повноважень про майбутнє звернення прокурора до суду, витребування ним документів для підтвердження підстав представництва в суді не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій. Направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом шестимісячного строку звернення до суду.
Тому доводи позивача про те, що початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід визначати з часу надходження на адресу Офісу Генерального прокурора листа Держгеонадр, а саме 15.05.2025, є необґрунтованими, оскільки витребування прокурором документів для підтвердження підстав представництва в суді не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом.
Дата отримання прокурором необхідних документів та результати опрацювання належних матеріалів (15.05.2025) не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави і ця подія не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.
Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 23.08.2023 у справі №380/7024/22, від 21.09.2023 у справі №380/7550/22, від 13.02.2024 у справі №340/3868/23, від 18.02.2025 у справі №320/10110/24, від 24.02.2025 у справі №380/20376/23, у справі №320/43928/24 від 13.05.2025.
Стосовно посилання прокурора на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.12.2024 у справі №420/14551/23, то суд вважає за необхідне зазначити, що за сталою судовою практикою, яка склалась, особливо при вирішенні питань процесуального характеру, у кожній конкретній справі необхідно враховувати фактичні обставини справи для прийняття законного і обґрунтованого рішення щодо поновлення або відмови у поновленні строку на звернення до суду.
У справі №420/14551/23 Верховний Суд визнав обґрунтованим поновлення строку звернення до суду з огляду на те, що прокурор набув правових підстав для реалізації представницьких повноважень лише після отримання документів, які були недоступними раніше та становили юридичну основу для подання позову. Натомість у цій справі інформація про надання спірного дозволу, а також зміст відповідного наказу Держгеонадра, перебували у відкритому доступі з моменту їх ухвалення, і прокурор мав реальну можливість своєчасно діяти, зокрема, з огляду на обов'язки, покладені на органи прокуратури Рішенням РНБО від 19.03.2021 та наказами Генерального прокурора.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що доступ до необхідної інформації був обмежений, або що набуття прокуратурою фактичної обізнаності відбулося пізніше з об'єктивних причин.
Водночас, у постанові від 05.07.2023 у справі №380/15396/22 Верховний Суд виклав правовий висновок, згідно з яким у випадку звернення прокурора з позовом в інтересах держави положення частини другої статті 122 КАС України (для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення відповідних підстав) слід застосовувати з урахуванням вимог частини третьої та четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", які серед іншого, вимагають від прокурора перед зверненням до суду з позовом в інтересах держави довести, що відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, а також попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень; крім того лише у такій ситуації прокурор отримує право запитувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Отже, наведені висновки стосувалися правовідносин, в яких прокурор здійснює представництво інтересів держави у порядку визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі наявності державного органу, який не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних законних інтересів держави, що вимагає від прокурора попереднього звернення до такого органу.
З огляду на таке, до спірних правовідносин не є застосовними правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.07.2023 у справі №380/15396/22.
Суд вважає необґрунтованими наведені позивачем у заяві про поновлення процесуального строку пояснення та доводи в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки вони не містять переконливих доводів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, а також не містять обґрунтування поважності пропуску строку на оскарження рішень та спеціального дозволу на користування надрами, крім того, не надано доказів, які підтверджують існування об'єктивних обставин, які перешкоджали позивачу звернутись до Держгеонадр щодо протоколу ДКЗ та спеціального дозволу на користування надрами.
Враховуючи викладене, позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду не навів інших обставин, які б свідчили про об'єктивну неможливість вчасного звернення до суду.
При цьому суд зауважує, що спірні правовідносини виникли ще у 2015 році (виходячи з предмету позову - державна реєстрація робіт Державною службою геології та надр України за формою 3-гр із присвоєнням державного реєстраційного номера об'єкта РДГВН У-15-56/1 від 02.03.2015; протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ) №3365 від 21.05.2015; наказ Державної служби геології і надр України №339 від 23.10.2015 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "КОБ БУДКАМІНЬ"; спеціальний дозвіл на користування надрами №6088 від 16.11.2015, виданий ТОВ "КОБ БУДКАМІНЬ"; рішення сесії Тернопільської обласної ради від 09.04.2015 №1910 "Про погодження товариству з обмеженою відповідальністю "КОБ БУДКАМІНЬ"), проте позовну заяву позивачем до суду надано лише у серпні 2025 року, тобто з порушенням строку звернення до суду.
Щодо посилання прокурора на практику Верховного Суду, ЄСПЛ та інші рішення, суд зазначає, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд в залежності від доводів учасників справи щодо поважності причин пропуску строку та наданих на їх підтвердження доказів в кожному конкретному випадку, тому не можуть бути визнані обґрунтованими доводи позивача про врахування судом висновків вказаних ним у заявах судових рішеннях.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд звернув увагу, що заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду не містить жодних обґрунтувань, які б вказували на наявність обставин об'єктивного і непереборного характеру про неможливість прокурора отримати відомості, на підставі яких мало б бути подано позовну заяву раніше, у визначені законом терміни.
На переконання суду зважаючи на значний пропуск строку звернення до суду у цій справі (майже 10 років), поважність причин такого пропуску повинні бути настільки важливими, ґрунтовними та вагомими, що поновлення таких строків, повинно переважати над ставленням під сумнів багаторічних суспільних відносини, що склалися за ці роки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені прокурором обставини не можуть бути причиною для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки це матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності та порушення права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об'єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду, позивачем не наведено.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом питання пропуску строків звернення до суду, що розглядається, матеріали справи не містять.
Проаналізувавши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, судом встановлено, що наведені в ній обставини по суті не відрізняються від тих, які були вказані у заявах поданих раніше та оцінка яким вже було надана судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху. Отже, нових підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем наведено не було.
Суд зауважує, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частиною четвертою статті 123 КАС України ящо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строків звернення до суду, наслідком чого є наявність підстав для залишення цього адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду, які визначенні Кодексом адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 240, 241, 243 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення строків звернення до суду.
Позов Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Тернопільської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КОБ БУДКАМІНЬ" про визнання протиправними та скасування рішень залишити без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 06 жовтня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Теребовлянська окружна прокуратура Тернопільської області (місцезнаходження: вул. 22 Січня, 14, м. Теребовля, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 48101, код ЄДРПОУ: 0291009824);
відповідачі:
- Державна служба геології та надр України (місцезнаходження: вул. Антона Цедіка, 16, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ: 37536031);
- Державна комісія України по запасах корисних копалин (місцезнаходження: вул. Генерала Алмазова, 18/7, офіс 816, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ: 01432865);
- Тернопільська обласна рада (місцезнаходження: вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46021, код ЄДРПОУ: 24630220);
третя особа:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "КОБ БУДКАМІНЬ" (місцезнаходження: вул. Шкільна, 11, с. Доброводи, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47341, код ЄДРПОУ: 39594179) .
Головуючий суддя Мартиць О.І.