про залишення позовної заяви без руху
Справа № 500/5648/25
06 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Грицюк Р.П., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Пунктами 1, 2 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження
Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог позивача до відповідача, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).
Отже, звернення позивача до суду із заявою про відкриття провадження у справі по суті є реалізацією права на судовий захист власних прав за відсутності належного виконання зобов'язання відповідачем. У зв'язку з цим, позивач повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
При цьому, на суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог позивача та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження відповідачем із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки відповідача у вигляді неподання ним відзиву на позов.
Однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі, визначають те, що вимоги позивача свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Відсутність спору про право полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо існування обов'язку відповідача, суті (предмету) такого обов'язку, підстав його виникнення.
Наявність спору про право підялягає доказуванню. Водночас, відсутність будь-яких заперечень відповідача з приводу права позивача може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі № 910/4658/20 та від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20).
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною адміністративних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Верховний Суд у постанові від 02.02.2022 у справі № 910/4918/21 зауважив, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога позивача про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Якщо на стадії відкриття провадження можливо встановити суперечку з приводу прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу позивача, і її вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Правова категорія "спір про право", яку з'ясовує суд перед відкриттям провадження у справі, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать рішення, повідомлення, акти тощо, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність порушеного права позивача відповідачем чи незгоди відповідача з вимогами позивача.
Суд не може формально підходити до визначення наявності "спору про право", який зводиться лише до констатації позивачем існування тих чи інших правовідносин і тверджень про порушення права відповідачем. У кожному конкретному випадку судом досліджуються заперечення відповідача, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та чи підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях позивача.
Таким чином, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також запереченням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Встановлення наявності спору про право є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, адвоката Дарморіс О.М. в інтересах позивача подала до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву з проханням підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 23.06.2025 за відповідною посадою, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025. Відповідач листом від 19.08.2025 відмовив у такому праві позивачу.
Проте, із змісту позовних вимог слідує, що позивач просить суд зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, не зазначаючи станом на яку дату така довідка повинна, на думку позивача, містити оспорювані відомості, що перешкоджає суду встановити наявність спору про право у цій справі.
Крім того, відповідно до п. 7 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008 особам із числа військовослужбовців довідки видаються державними органами за відповідними посадами на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Враховуючи наведене позивачу необхідно уточнити зміст і предмет позовних вимог, вказавши момент з якого у позивача виникло право на перерахунок пенсії, яке, на думку позивача, порушено відповідачем, надавши докази на підтвердження спору про право (невизнання/заперечення відповідачем) з урахуванням такої дати.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, процесуального законодавства, тому її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання необхідних документів на адресу суду:46021 м.Тернопіль, вул. Грушевського, 6.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява буде повернута останньому.
Копію ухвали направити позивачу.
Роз'яснити учасникам справи, що адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Грицюк Р.П.