Справа № 500/5375/25
06 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Грицюк Р.П., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 19.09.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення.
На виконання ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року про залишення без руху справи №500/5375/25 за позовом приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення №UA205030/2025/000034/2 від 12 березня 2025 року, позивачем подано заяву про усунення недоліків, у якій викладено прохання про долучення копії митної декларації країни відправлення.
Однак суд приходить до переконання, що у встановлений судом строк позивач недоліки позовної заяви не усунув та з клопотанням про продовження процесуального строку до суду не звертався.
Так, згідно із вимогами статей 94 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України письмові докази мають подаватися в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії мають бути завірені підписом з зазначенням дати, що підтверджує відповідність оригіналу. Водночас копії документів, долучені до позовної заяви, не засвідчені у встановленому законом порядку, тому не можуть бути визнані належними письмовими доказами у справі.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, яка згідно ст. 1 Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» є єдиною державною (офіційною) мовою в Україні.
Статтею 15 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Також відповідно до ч. 1, 3 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін, суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами). Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.
Згідно ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
У рішенні Конституційного Суду України № 10-рп/99 від 14.12.1999 зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).
Суд також вважає необхідним зазначити, що у рішенні «Менцен проти Латвії» (заява №71074/01) Європейський суд з прав людини зазначив: «… що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених ст. 5 § 2 та 6 § 3 (a), (e), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов'язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача на необхідності складення документів під час звернення до суду державною мовою. У випадку, коли документ складений іноземною мовою, до суду подається переклад документа на державну мову України.
Наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019 з метою вдосконалення порядку ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України затверджено Інструкцію з діловодства в місцевих та апеляційних судах України. Так, ст. 1 вказаної Інструкції визначено, що вхідна кореспонденція це документи, а також судові справи й матеріали, що надходять до суду. Статтею 8 Інструкції передбачено, що у діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.
Засвідчення правильності перекладу документів з однієї мови на іншу здійснюється нотаріально, у порядку, передбаченому ст. 79 Закону України «Про нотаріат».
Великою Палатою Верховного Суду теж неодноразово наголошувалося, що процесуальні документи мають подаватися до суду лише державною мовою, зокрема у справі № 9901/12/20, провадження № 11-56заі20, справі № 826/7329/17 (9901/346/20), провадження № 11-28заі21.
Разом з тим, суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними у судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов'язок суду приймати такі документи до розгляду.
Окремо суд вважає необхідним наголосити, що не аналізує долучені до позовної заяви додатки та не надає їм оцінку, проте перевіряє такі на відповідність дотримання вимог чинного законодавства, так з матеріалів справи вбачається, що заява складена українською мовою, водночас додаток - митна декларація країни відправлення, яка за формою є документом правового характеру та засвідчує обставини виникнення правовідносин, складена іноземною мовою та подана у перекладі українською мовою, проте перекладений доказ не містить відомостей про особу перекладача, а до заяви про усунення недолків не долучено доказів на підтвердження відповідної квалафікації перекладача литовської мови.
Разом з тим, документи складені іноземною мовою мають бути перекладені уповноваженими особами українською мовою, їх відповідність засвідчена нотаріально. Засвідчити правильність перекладу документа з однієї мови на іншу має право будь-який нотаріус України - як державний, так і приватний. Також, відповідно до ст. 38 Закону «Про нотаріат», засвідчити правильність перекладу можуть консульські установи України. Нотаріус засвідчує правильність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Для перекладу надаються оригінали документів або їх нотаріально засвідчені копії. Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, що подаються для засвідчення вірності перекладу або засвідчення справжності підпису перекладача, повинні бути з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, пронумеровані і скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ.
Згідно пункту 2.3. Порядку ведення Державною міграційною службою України Довідково-інформаційного реєстру перекладачів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 березня 2013 року №228, до Реєстру перекладачів вносяться такі відомості:
- прізвище, ім'я, по батькові перекладача;
- номер свідоцтва (диплома) про кваліфікацію перекладача або інший документ, що підтверджує володіння іноземною мовою;
- місцезнаходження перекладача;
- номери контактних телефонів, адреса електронної пошти, інші засоби зв'язку перекладача;
- іноземні мови, якими володіє перекладач, форма перекладу (усний чи письмовий);
- дата внесення відомостей до Реєстру перекладачів.
З огляду на наведене, процедура посвідчення нотаріусом офіційного перекладу документів в межах якої перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію, що передбачено пунктом 2.2 глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012.
Документи для здійснення перекладу можуть надаватися як фізичними особами (це, до прикладу, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть, паспорт, трудова книжка тощо), так і юридичними особами (статут, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, ліцензія тощо).
Відповідно до статті 79 Закону України "Про нотаріат" нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо одночасно вчиняється й переклад на іншу мову, то переклад розміщується поруч із текстом документа на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою таким чином, щоб оригінальний текст розташовувався з лівого боку, а переклад - з правого. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу розмішується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. Перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію.
Якщо нотаріус засвідчує правильність перекладу документа з однієї мови на іншу, тексти перекладів викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів як на лицьовому, так і на зворотному боці цих бланків.
Відтак, при зверненні із позовною заявою позивач разом із документами, які виготовлені на іноземній мові, повинен надати належним чином засвідчені переклади вказаних документів на державну мову.
У той же час, відповідність оригіналу додатку у цій справі - копії перекладу митної декларації країни відправлення, долученої до заяви про усунення недолків позовної заяви, не засвідчені належним чином, адже не містить відомостей про особу перекладача і доказів відповідної кваліфікації перекладача литовської мови.
Так, відповідно до статті 71 КАС України перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу. Кваліфікація перекладача підтверджується відповідним документом, виданим у порядку, встановленому законодавством. Перекладач зобов'язаний здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють.
Отже, аналізуючи зазначені положення закону слід дійти висновку, що перекладачем у адміністративному судочинстві може бути особа за умови вільного володіння відповідною мовою, що підтверджується відповідним документом про кваліфікацію, а правильний переклад посвідчується підписом перекладача на процесуальних документах із зазначенням відомостей про особу.
Крім того, правила здійснення перекладу передбачені ДСТУ 4309:2004 "Інформація та документація. ОФОРМЛЕННЯ ПЕРЕКЛАДІВ (ISO 2384:1977, MOD)", пунктом 18 якого передбачено, що ім'я (імена) перекладача(-ів) завжди треба подавати як обов'язковий елемент для ідентифі кації перекладу (згідно з рекомендаціями Міжнародної федерації перекладачів та рекомендацією № 5, прийнятою ЮНЕСКО).
Приватне підприємство "Приватне мале підприємство "Лотос" долучило до позовної заяви копію митної декларації країни відправлення, яка виготовлена литовською мовою, та надало засвідчений її переклад. Однак, переклад не містить відомостей про особу перекладача, а до заяви про усунення недолків не долучено доказів на підтвердження вільного володіння ним зазначеною мовою і щодо його фахової кваліфікації.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 08 квітня 2024 року у справі №990/298/23.
Основні вимоги до доказів, на підставі яких адміністративний суд розглядає справи, визначені параграфом 1 глави 5 КАС України. Так, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).
Докази мають бути належними, допустимими, достатніми і достовірними.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 73 КАС України).
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 74 КАС України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).
Вирішуючи питання продовження процесуального строку, суд враховує таке.
Неналежне виконання позивачем ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 19.09.2025 свідчить про необхідність продовження строку залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частин другої, третьої, шостої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Отже, недоліки позовної заяви у повному обсязі не усунено.
Зважаючи на те, що позивачем вживалися заходи з метою усунення недоліків позовної заяви, однак недоліки позовної заяви не усунуто, суд вважає за можливе продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви.
З огляду на ці обставини слід продовжити позивачу процесуальний строк, встановлений для усунення недоліків позовної заяви, на п'ять днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання до суду перекладу на державну мову митної декларації країни відправлення із зазначенням відомостей про особу перекладача і надання доказів вільного володіння його литовською мовою і відповідної фахової кваліфікації.
Керуючись статтями 121, 248 КАС України, суд
Продовжити ПП «Приватне мале підприємство «Лотос» процесуальний строк на усунення недоліків згідно ухвали суду від 19.09.2025 на строк п'ять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог даної ухвали у встановлений цією ухвалою строк його позовна заява буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо від рішення суду не оскаржується.
Заперечення на ухвалу суду може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 06 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Грицюк Р.П.