06 жовтня 2025 р. № 400/5225/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, ,
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2024 № 0758685-2412-1415-UA48040050000011284,
21 травня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2024 № 0758685-2412-1415-UA48040050000011284.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві спільної часткової власності належить 182/1000 частки нерухомого майна: нежитлова будівля зерноскладу, що розташована в с. Староолексіївка Вознесенського району Миколаївської області. На думку позивача, це свідчить, що він є сільськогосподарським товаровиробником, а саме: особою, яка веде особисте селянське господарство, і зерносклад використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Тому вказана будівля не є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Проходження позивачем військової служби за призовом під час мобілізації не змінює того, що зерносклад використовується позивачем за її призначенням. Тому відповідач протиправно виніс податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) щодо визначення (нарахування) позивачу суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по цьому об'єкту нерухомості.
У відзиві на позовну заяву від 21.07.2025 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити повністю. Відзив умотивовано тим, що до фізичних осіб - сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відносять фізичних осіб - підприємців, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини умовах, та здійснюють операції з її постачання. Однак, позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець, а відтак відсутня сукупність умов, за яких належну позивачу нежитлову будівлю, можливо звільнити від оподаткування відповідно до положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Відповідач звернув також увагу на те, що жодна норма чинного законодавства не звільняє позивача від обов'язку виконання податкових зобов'язань із сплати податку на нерухоме майно (саме нежитлової форми), відмінне від земельної ділянки, навіть за умови перебування в лавах Збройних Сил України.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
22.05.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та про надання позивачу десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Миколаївського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у справі № 400/5225/25, а також документа, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 968,96 грн або документів, які підтверджують підстави його звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
01.06.2025 представник позивача подав клопотання про продовження строку для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі № 400/5225/25, яке обґрунтував тим, що позивач на сьогодні проходить військову службу за мобілізацією, а тому не проживає за адресою місця проживання. І проходження військової служби ускладнює йому можливість вчасно отримати відповідні підтвердні документи.
20.06.2025 через канцелярію суду надійшла заява представника позивача про визнання поважними причини пропуску строку на подання позову і про поновлення пропущеного строку на подання позову. Поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач вмотивував тим, що з 25.02.2022 він проходить військову службу за мобілізацією.
До цієї заяви він також додав квитанцію від 20.06.2025 № 8598-9462-3190-4325 про сплату судового збору в розмірі 968,96 гривні.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 визнано поважними підстави пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за матеріалами в електронній формі.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно, з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Згідно з військовим квитком позивача, довідок військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2023 № 2070 і від 04.06.2025 № 1965 він з 25.02.2022 проходить з 25.02.2022 військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 18.07.2025 № 436020443 позивачу на праві приватної власності належать, зокрема:
земельні ділянки для введення товарного сільськогосподарського виробництва, рілля площею 5,8054 га з кадастровим номером 4821785000:05:000:0814 і площею 6,1223 га з кадастровим номером 4821785000:05:000:0776;
182/1000 частки у спільній частковій власності будівлі зерноскладу за адресою: АДРЕСА_1 .
Технічний паспорт на вищевказану будівлі виготовлений 16.11.2024.
08.07.2024 відповідач прийняв ППР (форма «Ф) № 0758685-2412-1415-UA48040050000011284 щодо визначення позивачу грошового зобов'язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік на суму 48398,79 грн щодо нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважаючи зазначене ППР протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ключовим питанням, яке постало перед судом при вирішенні спірних правовідносин, є те, чи звільняються від виконання податкових зобов'язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо сільськогосподарських нежитлових будівель, споруд особи, які ведуть особисте селянське господарство, і які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, в особливий період.
Згідно з частиною п'ятою статті 17 Основного Закону України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України (частина перша статті 65 Основного Закону України).
Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією (стаття 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років»).
Абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» встановлено, що виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про особисте селянське господарство» до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.
Згідно з пунктом 5.3 статті 5 ПК України закріплено, що інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпунктів 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції, чинній до 23.02.2024, тобто у спірний період) не є об'єктами оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення податку з об'єкта/об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (абзац другий підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).
Відповідно до абзацу першого підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно з підпунктом 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 392, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення податку з об'єкта/об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (абзац другий підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).
Таким чином, розрахунок сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, здійснюється контролюючим органом, який направляє такий розрахунок разом із ППР про сплату суми податку платнику податку.
Відповідно до абзацу першого підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно з підпунктом 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 392, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Як наслідок, контролюючий орган мав повноваження складати та надсилати (вручати) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку, за 2023 звітний рік у 2024 році.
Відповідно до підпунктів 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції, чинній до 23.02.2024, тобто у спірний період) не є об'єктами оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, споруда (будівля) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності сукупності умов:
така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;
така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 540/2206/19 і від 21.05.2024 у справі № 600/5153/23.
Відповідно до коду 1271.3 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (ДК 018-2000), затвердженого і введеного в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» належать будівлі для зберігання зерна.
Суд встановив, що ППР від 08.07.2024 № 0758685-2412-1415-UA48040050000011284 (форма «Ф») відповідач визначив грошове зобов'язання позивачу за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 202у рік щодо нежитлової будівлі, яка належать йому на праві спільної часткової власності, та яка віднесена до будівель для зберігання зерна. Вказане підтверджується Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 18.07.2025 № 436020443 і Технічним паспортом на вищевказану будівлі.
Крім цього, у вищенаведених державних реєстрах відсутні відомості про перебування цього зерноскладу в оренді, лізингу, позичці.
У постанові від 12.12.2024 у справі № 340/1913/24 Верховний Суд прийшов до висновку, що встановлення законодавцем певних додаткових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення.
Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Пунктом 5.3 статті 5 ПК України закріплено, що інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» встановлено, що виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Наведені вище поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Тому для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПК України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 340/1913/24.
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про особисте селянське господарство» до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.
У відзиві на позовну заяву відповідачем стверджував, що позивач не є фізичною особою-підприємцем.
Водночас у позовній заяві позивач вказав на те, що будівлю для зберігання зерна він використовує при введені особистого селянського господарства.
У приватній власності позивача перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,8054 га з кадастровим номером 4821785000:05:000:0814 і площею 6,1223 га з кадастровим номером 4821785000:05:000:0776.
Вищевикладене свідчить, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а саме як особа, яка веде особисте селянське господарство.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що нежитлова будівля для зберігання зерна, щодо якої відповідач склав оскаржуване ППР, фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника (особи, яка веде особисте селянське господарство), а тому вона не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Однак, позивач у 2023 році не ввів особисте селянське господарство, оскільки весь 2023 рік він проходив військову службу за призовом під час мобілізації, в особливий період, що підтверджується його військовим квитком і довідками військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2023 № 2070 і від 04.06.2025 № 1965.
ПК України, Законом України «Про особисте селянське господарство» та іншими законодавчими актами безпосередньо не встановлено особливостей правового статусу, зокрема у податкових правовідносинах, стосовно осіб, які ведуть особисте селянське господарство, і які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з частиною п'ятою статті 17 Основного Закону України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України (частина перша статті 65 Основного Закону України).
У мотивувальній частині рішення від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі про посилення соціального захисту військовослужбовців Конституційний Суд України прийшов до висновку, що військовослужбовці, інші громадяни, які залучені до виконання обов'язків оборони держави, виконують обов'язок щодо захисту Вітчизни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях не заради отримання спеціальних статусів, зокрема привілеїв, пільг чи компенсацій. Водночас припис частини п'ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов'язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей, що поширюється не тільки на спеціальні пенсії та допомогу для них, а й підтримку у сфері охорони здоров'я, освіти, а також наданні житла та спеціальних підтримчих заходів під час їх переходу до цивільного життя.
Виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов'язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.
Підтримання високого рівня обороноздатності є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України. Захист суверенітету та територіальної цілісності України є «найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу» (частина перша статті 17 Основного Закону України).
В умовах воєнного стану держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України є одним із засобів розширення оборонних можливостей держави.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що особа, яка припинила вести особисте селянське господарство у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період та з проходженням військової служби у період дії в Україні воєнного стану, не може перебувати в гіршому правовому становищі, ніж особа, яка веде особисте селянське господарство.
Відтак особа, яка припинила ведення особистого селянського господарства у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на період проходження нею військової служби звільняється від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо будівель, споруд, віднесених до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що нездані їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тому оскаржуване ППР є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки:
будівля, щодо якої позивачу визначено контролюючим органом грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік відноситься до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, і вона нездана в оренду, лізинг, позичку;
позивач не вів у 2023 році особисте селянське господарство у зв'язку з тим, що він у 2023 році проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією про сплату від 20.06.2025 № 8598-9462-3190-4325 підтверджується понесення позивач судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн, а тому вказана сума підлягає відшкодуванню позивачу шляхом стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У матеріалах справи відсутні докази щодо понесення сторонами інших судових витрат.
Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2024 № 0758685-2412-1415-UA48040050000011284 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 08.07.2024 № 0758685-2412-1415-UA48040050000011284.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (Дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
7. Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );
відповідач - Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005; код ЄДРПОУ 44104027).
8. Повний текст рішення суду складений 06.10.2025.
Суддя В.Г.Ярощук