про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
06 жовтня 2025 р. № 400/10706/25
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Брагар В. С., ознайомившись з
адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІнгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вул. Миру, 54В, корп.4,м. Миколаїв,54059,
провизнання протиправною та скасування постанови від 02.09.2025,
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, з вимогами:
-поновити строк на звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження постанови державного виконавця від 02.09.2025р у виконавчому провадженні № 66079405 2; -визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 02.09.2025р про тимчасове обмеження мене у праві керування транспортними засобами;
- зупинити дію оскаржуваної постанови до набрання рішення суду законної сили (забезпечення позову).
За правилами п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 згаданої Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, необхідною умовою для реалізації позивачем права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби є відсутність іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження № 66079405 відкрито щодо стягнення з нього аліментів на користь дітей. При цьому, як вбачається із доданих до позовної заяви документів, стягувачем у ВП №66079405 є фізична особа ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За приписами статті 447 Цивільного процесуального кодексу України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Згідно зі статтею 447-1 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Таким чином, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі. Наведена позиція відповідає позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.04.2019 у справі № 757/53656/17-а та від 06.02.2019 у справі № 815/4232/17.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач як боржник у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення, ухваленого відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України, має право на звернення до суду, що видав виконавчий документ, в порядку цивільного судочинства зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, а відтак даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, обставини звернення до суду сторони виконавчого провадження, з метою оскарження дій, рішень або бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, навіть після завершення виконавчого провадження, не наділяє таку особу статусом іншого учасника виконавчого провадження, та не змінює статусу цього учасника у вказаному виконавчому провадженні. Такий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 14.05.2020 у справі №814/1727/16.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Відтак, в силу вищенаведених законодавчих приписів, судовий розгляд даного спору повинен здійснюватися місцевим судом, що видав виконавчий документ, за правилами цивільного судочинства, а тому у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити.
Враховуючи вищезазначене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170, ст.ст. 241, 248, 256 КАС України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 02.09.2025р про тимчасове обмеження мене у праві керування транспортними засобами.
2. Роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Роз'яснити позивачу, що даний спір має розглядатися згідно правил підсудності, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. С. Брагар