про залишення позовної заяви без руху
06 жовтня 2025 року м. Київ № 320/20689/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
Державна судова адміністрація України (далі також - ДСА України, позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі також - орган ДВС, відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 03.04.2025 ВП № 76739339.
Ухвалою від 20.05.2025 позовну заяву залишив без руху з наданням позивачеві строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якій серед іншого покликався на обставини пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом та просив у зв'язку з цим розглянути питання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування доводів заявленого клопотання про залишення позову без розгляду відповідач подав до суду матеріали відповідного виконавчого провадження.
Ознайомившись зі змістом відзиву і позову та дослідивши долучені до них матеріали, суд при вирішенні питання про наявність підстав для залишення позову без розгляду виходив з такого.
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суддя звертає увагу, що початок перебігу строку звернення до суду у процесуальному законі визначено альтернативно це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в частині другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Також суд звертає увагу сторін на те, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі № 127/13736/16-а зазначив, що «незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатись не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.».
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач стверджує, що про існування оспорюваної постанови про накладення штрафу від 03.04.2025 ВП №76739339 ДСА України стало відомо зі змісту листа Державної казначейської служби України від 14.04.2025 вих. № 12-06-06/8160 з питання безспірного списання коштів, який надійшов на адресу електронної пошти позивача.
Разом з тим, з наданих представником відповідача разом з відзивом матеріалів виконавчого провадження № 76739339 судом встановлено, що документи виконавчого провадження надсилалися органом ДВС до електронного кабінету позивача в ЄСІТС, з них: постанова від 03.04.2025 про накладення штрафу була доставлена до електронного кабінету ДСА України 03.04.2025 о 08 год. 09 хв.
Водночас до суду позивач звернувся із вказаним позовом через свого представника Молчан О.В. засобами підсистеми «Електронний суд» лише 23.04.2025, тобто із пропуском десятиденного строку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи те, що про порушення своїх прав та інтересів позивач мав дізнатися з моменту отримання електронної копії згадуваної постанови державного виконавця (тобто, 03.04.2025).
При цьому суд констатує, що отримання представником позивача листа Держказначейства від 14.04.2025 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав. Оскільки у силу приписів частини другої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що документи виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами, надсилаються виключно в електронній формі.
Таким чином, враховуючи процитовану вище норму Закону та те, що відповідач надав документальні докази доставлення до електронного кабінету позивача в ЄСІТС оскаржуваної постанови про накладення штрафу, суд приходить до висновку про не наведення позивачем підстав та не надання ним документальних доказів, які б вказували на поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду із цим адміністративним позовом, що, у свою чергу, є порушенням вимог частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною тринадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних належних та допустимих доказів із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 171, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Державної судової адміністрації України залишити без руху.
Встановити позивачеві п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до частини п'ятнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити, що в разі, якщо наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом будуть визнані судом неповажними - позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.