06 жовтня 2025 року справа №810/2522/15
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ромпас» (попереднє найменування ТОВ “Фоззі-Фуд») до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень,
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - ТОВ «Фоззі-Фуд»; позивач; платник), яке в подальшому було перейменоване на ТОВ “Ромпас» звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 березня 2015 року № 0000623901, від 27 березня 2015 року № 0000633901 та від 27 березня 2015 року № 0000643901.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 13 серпня 2015 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 жовтня 2015 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Постановою Верховного Суду від 19.02.2021 постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Вказана справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду 05 березня 2021 року, та після автоматизованого розподілу вказана справа була передана для розгляду судді Панченко Н.Д.
Ухвалою від 10 березня 2021 року було відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо завищення позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком» та відсутності господарських відносин з ними за період з 01.01.2013 по 30.04.2014 років, оскільки реальність господарських операцій з вказаними суб'єктами господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які були надані до перевірки, а чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства постачальником. Позивач зазначив, що до перевірки ТОВ «Фоззі-Фуд» було надано всі первинні документи, які засвідчують реальність господарських операцій.
26 квітня 2021 року надійшло клопотання представника відповідача про заміну сторони та відзив на адміністративний позов.
Відповідач заперечуючи проти позову, вказує на відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком», у зв'язку з тим, що первинні документи, які були надані до перевірки, містять недоліки. Також, відповідачем було зазначено, що ТОВ «Фоззі-Фуд» не було надано до перевірки контролюючому органу товарно-транспортні накладні, якими підтверджується транспортування, зберігання товарів, що в свою чергу, унеможливлює передачу відповідного товару позивачу та його подальшу реалізацію останнім. Крім того, відповідач звертає увагу на той факт, що під час податкової перевірки було використано постанову про призначення перевірки від 18.11.2014 слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ у Житомирській області лейтенанта податкової міліції Корніцького Д.Ю., яка винесена в рамка кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №32014060000000089 від 16.09.2014 року, за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України і якою підтверджується, що ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком» мають ознаки фіктивності та незаконно формують податковий кредит.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року замінений відповідач Міжрегіональне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків (код ЄДРПОУ 39440996) на належного відповідача у даній справі Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків(код ЄДРПОУ 44082145). Закрите підготовче провадження. Призначене судове засідання для розгляду справи по суті.
У судових засіданнях сторони підтримували свої позиції.
В подальшому представники сторін звернулися із заявою про продовження розгляду справи за правилами письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що у період з 30.01.2015 по 17.02.2015 року Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Лінея.» (Код ЄДРПОУ 38909886), ТОВ «Чайком» (Код ЄДРПОУ 37568971) за період з 01.01.2013 по 30.04.2014 років, за результатом якої було складено акт від 24.02.2015 року №226/28-10-39-10/32294926.
Як вбачається з акта, податковим органом під час здійснення перевірки, були виявлені порушення позивачем вимог:
- пп. 14.1.228 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ «Фоззі-Фуд» було завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 7 389 676, 00 грн. та занижено податок на прибуток на суму 4 096 391, 00 грн.;
- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України , у зв'язку з заниженням ТОВ «Фоззі-Фуд» суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 5387378,00 грн., в тому числі: за січень 2013 року - 459 948, 00 грн., за лютий 2013 року - 393354, 00 грн.; за березень 2013 року - 414 966, 00 грн.; за квітень 2013 року - 622 735, 00 грн.; за травень 2013 року - 193 387, 00 грн.; за червень 2013 року - 155 535, 00 грн.; за липень 2013 року - 231 110, 00 грн.; за серпень 2013 року - 232 523, 00 грн.; за листопад 2013 року - 262 622, 00 грн.; за грудень 2013 року - 1 001 443, 00 грн.; за січень 2014 року - 397 774, 00 грн.; за лютий 2014 року - 430 369, 00 грн.; за березень 2014 року - 253 957, 00 грн.
Як вбачається з акта від 24.02.2015 №226/28-10-39-10/32294926, відповідачем було отримано постанову слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ у Житомирській області лейтенанта податкової міліції Корніцького Д.Ю. про призначення перевірки від 18.11.2014, яка була винесена в рамках проведення досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №32014060000000089 від 16.09.2014 року, за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України.
Відповідно до постанови слідчого від 18.11.2014, СУ ФР ГУ у Житомирській області здійснювалося досудове розслідування по кримінальному провадженню, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, внесеному до ЄРДР 16 вересня 2014 року. Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Київської, Житомирської та інших областей діє група осіб, яка здійснює реєстрацію підприємств, які містять ознаки фіктивності, серед яких значаться ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком». Вказані підприємства, шляхом відображення в реєстрах бухгалтерського та податкового обліку псевдо господарських (безтоварних) операцій, без реальної можливості їх виконання, незаконно формують схемний податковий кредит з ПДВ, який по ланцюгу передають до підприємств реального сектору економіки.
Податковим органом в акті перевірки було вказано, що надані позивачем до перевірки документи, зокрема, декларації ТОВ «Фоззі-Фуд» з податку на додану вартість за період січень 2013 - квітень 2014 років, декларації ТОВ «Фоззі-Фуд» з податку на прибуток за період 2013 рік, 1 квартал та півріччя 2014 року, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, оригінали договору поставки від 04.11.2013 № 3249 укладеного із ТОВ «Лінея.», договору поставки від 10.05.2011 № 1039 укладеного з ТОВ «Чайком», договору про надання маркетингових послуг від 01.12.2013 №194-Р/13 укладеного з ТОВ «Лінея.», договору про надання послуг мерчандайзингу від 10.05.20111 №162-Р/11 укладеного з ТОВ «Чайком», податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, акти здачі-прийняття робіт, банківські виписки, книги реєстрації довіреностей за період з 01.01.2013 по 30.04.2014 років, книги реєстрації постачальників за період з 01.01.2013 по 30.04.2014 років, акти звірок з ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком» за період з 01.01.2013 по 30.04.2014 років, декларації виробника на товар - чай в асортиментів, висновки державної санітарно-епідеміологічної-експертизи, не свідчать про реальне здійснення господарських операцій, оскільки деякі документи містять недоліки.
Так, зокрема, контролюючий органом було зазначено на таких недоліках в документації: у видаткових накладних не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; із наданого витягу із книги реєстрації постачальників не можливо ідентифікувати автомобілі, оскільки реєстраційні номери зазначені не у повному обсязі; в податкових накладних зазначається код УКТЗЕД товарів, що свідчить про те, що товар імпортований, проте ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком» не декларували в податковій звітності ПД, що був сплачений митним органам під час розмитнення товару.
Також, працівниками податкового органу вказано на те, що позивачем не були надані до перевірки товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт транспортування товарів та відповідали Правилам оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ від 06.04.1998 № 457 та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Крім того, як вбачається зі змісту акта перевірки, під час її проведення податковою інспекцією було використано відповідну податкову інформацію, яка також підтверджує фіктивність діяльності ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком», що в свою чергу, унеможливлює виникнення реальних господарських відносин позивача з вищевказаними контрагентами. Такою податковою інформацією є:
- акт ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.11.2013 року №2508/26-58-22-08-11/37982958 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Чайна-Сіті» (код ЄДР 37982958) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.08.2013 років та податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.08.2013 років при взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Орфей» (код ЄДР 38104696), ТОВ «Галард Сервіс Груп» (код ЄДР 38005712), ПП «ПКТ» (код ЄДР 37864462), ПП «ТАРХ» (код ЄДР 38693506), ТОВ «Пауер-Трейд» (код ЄДР 38148721), ТОВ «Конкорд-Ексім» (код ЄДР 36857538)».
- акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.05.2014 року № 1295/26-55-22-07/38980320 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лайт-Кофф», код за ЄДРПОУ 38980320, щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.12.2013 по 31.03.2014 років».
Також відповідачем було зазначено, що згідно інформації, яка міститься в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України (підсистеми «Дані митниці», АІС «Податковий блок»), ТОВ «Чайком» та ТОВ «Лінея.» та їх постачальники (в ланцюгу постачання) не декларували у звітності з податку на додану вартість суми ПДВ, сплачені митним органом.
За результатами перевірки, контролюючим органом було зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість, вартість товару, який був придбаний в результаті здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, та до складу податкового кредиту - суми ПДВ за такими операціями.
На підставі акта перевірки Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 27.03.2015 № 0000623901, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 387 378, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 693 689, 00 грн.
- податкове повідомлення-рішення від 27.03.2015 № 0000633901, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 4 096 391, 00 грн. та нарахована суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 048 196, 00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 27.03.2013 № 0000643901, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток в сумі 7 389 676, 00 грн.
Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом із вимогою визнати їх протиправними та скасувати, з приводу чого суд зазначає наступне.
10.05.2011 між ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) та ТОВ «Чайком» (постачальник) було укладено договір поставки № 1039, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору.
Пунктами 2.1. та 2.2. договору встановлено, що асортимент та ціна товару, що поставляється за договором відображається сторонами в Специфікації. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при поставці товару. Ціна товару, що вказана в накладних, які надаються постачальником покупцю разом із партією товару, повинна відповідати Специфікації. Зміна ціни без попереднього узгодження сторонами шляхом складання та підписання нової специфікації, до виконання всіх діючих і не виконаних на момент такої зміни замовлень, не допускається.
Відповідно до п.2.5. договору обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця оформлених у встановлених чинним законодавством України та п.п. 4.2 цього договору порядку відповідної накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені Розділом 4 договору, а також відповідність цін в накладній діючій специфікації.
Згідно з п.3.2. договору постачальник зобов'язується здійснювати поставку партій товару виключно автотранспортом на умовах DDP Інкотермс 2010 за адресою с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1-в та в строк, вказаний у замовлені, згідно «Графіку замовлень, доставки та прийняття товару».
Пункт 3.8. договору передбачено, що передача товару постачальником та його приймання покупцем по найменуванню, кількості (вазі), якості і ціні проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної відповідно до погодженого сторонами замовлення.
Відповідно до п. 11.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менше, ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомляють один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовжений терміном на один рік.
Також, 10.05.2011 між сторонами було підписано Додаток № 8 до Договору поставки, яким встановлено порядок та умови доставку товару
З метою виконання умов договору, ТОВ «Чайком» було передано, а ТОВ «Фоззі-Фуд» прийнято за період з 01.01.2013 по 30.04.2014 товар, що підтверджується видатковими накладними від 03.01.2013 № 10, від 09.01.2013 № 26, 16.01.2013 № 169, від 23.01.2013 № 397, від 30.01.2013 № 596, від 06.02.2013 № 832, від 13.02.2013 № 1080, від 20.02.2013 № 1299, від 27.02.2013 № 1528, від 06.03.2013 № 1735, від 13.03.2013 № 1940, від 20.03.2013 № 2111, від 30.03.2013 № 2311, від 03.04.2013 № 2511, від 10.04.2013 № 2766, від 10.04.2013 № 2754, від 17.04.2013 № 2976, від 24.04.2013 № 3147, від 30.04.2013 № 3435, від 30.04.2013 № 3353, від 08.05.2013 № 3413, від 14.05.2013 № 3504, від 22.05.2013 № 3679, від 29.05.2013 № 3871, від 05.06.2013 № 4058, від 12.06.2013 № 4236, від 19.06.2013 № 4409, від 26.06.2013 № 4582, від 03.07.2013 № 4733, від 10.07.2013 № 4888, від 17.07.2013 № 5055, від 24.07.2013 № 5195, від 24.07.2013 № 5268, від 31.07.2013 № 5434, від 31.07.2013 № 5378, від 07.08.2013 № 5552, від 14.08.2013 № 5710, від 21.08.2013 № 5954, від 21.08.2013 № 5911, від 28.08.2013 № 6109, від 04.09.2013 № 6324, від 04.09.2013 № 6272, від 11.09.2013 № 6471, від 18.09.2013 № 6680, від 25.09.2013 № 6907, від 25.09.2013 № 6894, від 02.10.2013 № 7081, від 09.10.2013№ 7300, від 09.10.2013 № 7437, від 16.10.2013 № 7514, від 23.10.2013 № 7747, від 30.10.2013 № 7951, від 06.11.2013 № 8170, від 13.11.2013 № 8361, від 20.11.2013 № 8499, від 27.11.2013 № 8671, від 04.12.2013 № 8806, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Загальна сума отриманого товару по вказаних документах становить 23 882 682, 71 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 3 955 852, 05 грн.).
Також, між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Чайком» було складено під час приймання товару акти псування, бою, надлишку товару, а саме: від 03.03.2013 до видаткової накладної від 03.03.2013 № 1940, від 03.07.2013 до видаткової накладної від 03.07.2013 № 4733, від 31.07.2013 до видаткової накладної від 31.07.2013 № 5378.Загальна сума неприйнятого та повернутого товару становить 122 975,39 грн.
Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Чайкон» було виписано позивачу податкові накладні за період з 01.01.2013 по 30.12.2013 року, відповідно до яких загальна сума ПДВ становить 3 955 852, 05 грн. Належним чином засвідчені копії видаткових та податкових накладних містяться в матеріалах справи.
Товар від ТОВ «Чайком» приймали працівники складу позивача за адресою с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1-в, що підтверджується витягом із книги реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, копія якого міститься в матеріалах справи. Із цього витягу вбачається, що для отримання товару від постачальника ТОВ «Чайком», позивач виписував довіреності на працівників складу. В реєстрі зазначається найменування постачальника «ТОВ «Чайком», номер довіреності, прізвище працівника, номер видаткової накладної за якою отримувався товар.
Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Чайком» були складені акти звірки взаєморозрахунків із відображенням поточної кредиторської заборгованості. ТОВ «Фоззі-Фуд» здійснювало оплату товару в безготівковій формі, а взаємовідносини із ТОВ «Чайком» були відображені у бухгалтерському обліку позивача, що зазначений в акті перевірки.
Між ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) та ТОВ «Лінея.» (постачальник) було укладено договір поставки від 04.11.2013 року № 3249, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору.
Пунктами 2.1 та 2.2 договору передбачено, що асортимент та ціна товару, що поставляється за договором відображається сторонами в Специфікації. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при поставці товару. Ціна товару, що вказана в накладних, які надаються постачальником покупцю разом із партією товару, повинна відповідати Специфікації. Зміна ціни без попереднього узгодження сторонами шляхом складання та підписання нової специфікації, до виконання всіх діючих і не виконаних на момент такої зміни замовлень, не допускається.
Відповідно до п. 2.5 договору, обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця оформлених у встановлених чинним законодавством України та п.п. 4.2 цього договору порядку відповідної накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені Розділом 4 договору, а також відповідність цін в накладній діючій специфікації.
Згідно з п.3.2. договору, постачальник зобов'язується здійснювати поставку партій товару виключно автотранспортом на умовах DDP Інкотермс 2010 за адресою с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1-в та в строк, вказаний у замовлені, згідно «Графіку замовлень, доставки та прийняття товару».
Пункт 3.8. договору передбачено, що передача товару постачальником та його приймання покупцем по найменуванню, кількості (вазі), якості і ціні проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної відповідно до погодженого сторонами замовлення.
Відповідно до п. 11.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менше, ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомляють один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовжений терміном на один рік.
04.11.2013 між сторонами було укладено Додаток № 8 до договору поставки, яким встановлено порядок та умови доставку товару
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.01.2013 по 30.04.2014, ТОВ «Фоззі-Фуд» було отримано від ТОВ «Лінея.» товар на загальну суму 11 413 678, 96 грн., що підтверджується видатковими накладними від 11.12.2013 № 321, від 13.12.2013 № 435, від 18.12.2013 №477, від 18.12.2013 № 434, від 25.12.2013 № 571, від 25.12.2013 № 561, від 02.01.2014 №1, від 09.01.2014 №4, від 15.01.2014 № 26, від 22.01.2014 № 154, від 29.01.2014 № 342, від 05.02.2014 № 496, від 12.02.2014 № 683, від 19.02.2014 № 884, від 26.02.2014 №1029, від 05.03.2014 № 1168, від 12.03.2014 № 1322, від 19.03.2014 № 1488, від 26.03.2014 № 1683, від 02.04.2014 № 1875, від 09.04.2014 № 2048, від 16.04.2014 № 2216, від 23.04.2014 № 2420, від 30.04.2014 № 2585, які були підписані та скріплені печатками підприємств.
Відповідно до зазначених видаткових накладних ТОВ «Лінея.» поставляло ТОВ «Фоззі-Фуд» чай в асортименті, каву. Разом із товаром постачальником також було передано позивачу документи, які підтверджують якість товару, а саме декларації виробника ТОВ «Продовольча компанія «Екопродукт» та висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Наявність цих документів не заперечується відповідачем, оскільки вони досліджувалися під час перевірки.
Також, між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Лінея.» були складені акти псування, бою, надлишку товару, а саме: від 02.01.2014 до видаткової накладної від 02.01.2014 №1, від 05.02.2014 до видаткової накладної від 05.02.2014 №496, від 12.02.2014 до видаткової накладної від 12.02.2014 № 683, відповідно до яких загальна сума товару, який був повернутий становить 15 144, 00 грн.
Також, ТОВ «Чайкон» було виписано позивачу податкові накладні, відповідно до яких загальна сума ПДВ становить 1431 525, 68 грн. Належним чином засвідчені копії видаткових та податкових накладних долучені містяться в матеріалах справи.
Товар від ТОВ «Лінея.» приймали працівники складу за адресою с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1-в, що також підтверджується витягом із книги реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, копія якого міститься в матеріалах справи, з якого вбачається, що для отримання товару від постачальника ТОВ «Лінея.» позивач виписував довіреності на працівників складу. В реєстрі зазначається найменування постачальника «ТОВ «Лінея.», номер довіреності, прізвище працівника, номер видаткової накладної за якою отримувався товар.
Між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Лінея.» були складені акти звірки взаєморозрахунків із відображенням поточної кредиторської заборгованості. ТОВ «Фоззі-Фуд» здійснювало оплату товару в безготівковій формі, а взаємовідносини із ТОВ «Лінея.» було відображено в бухгалтерському обліку позивача.
10.05.2011 між ТОВ «Фоззі-Фуд» (виконавець) та ТОВ «Чайком» (Замовник) було укладено договір про організацію послуг мерчандайзингу № 162-Р/11, відповідно до якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги мерчандайзингу, а замовник зобов'язався приймати та належним чином оплачувати їх.
Відповідно до п.2.2 надання послуг за цим договором здійснюється у відповідності до плану-схеми, на яких в обов'язковому порядку зазначається схема (зображення) місця, де буде розміщуватись продукція.
Згідно з п. 3.1 договору вартість послуг визначається сторонами в кінці кожного місяця (кварталу), в якому були надані такі послуги і фіксується актом виконаних робіт до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 3.4 договору встановлено, що оплата наданих послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Положеннями п. 7.3 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. В тому випадку, якщо сторони не с трок не менше, ніж за 20 днів до закінчення строку дії договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір або класти новий договір, то останній вважається подовженим в строк на один рік.
15.04.2013 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до п. 7.3 якої сторони погодили строк дії договору до 31.01.2014.
Окрім того, Додатковою угодою до договору від 15.01.2014 вищевказаними сторонами було погоджено визначити строк дії договору до 31.12.2014.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фоззі-Фуд» надало, а ТОВ «Чайком» прийняло послуги з мерчандайзингу на загальну суму 11 967 125, 85 грн., що підтверджується актами здачі прийняття робіт, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств (Т3, а.с.6-83).
Також, позивачем було виписано ТОВ «Чайком» податкові накладні, відповідно до яких загальна сума ПДВ становить 1 994 521, 00 грн.
01.12.2013 між ТОВ «Фоззі-Фуд» (Виконавець) та ТОВ «Лінея.» було укладено договір про надання маркетингових послуг № 194-Р/13, відповідно до якого виконавець зобов'язався надавати замовнику маркетингові послуги на умова визначених договором, які останній зобов'язався сплачувати. Відповідно до п. 6.2 договору строк договору починає свій перебіг у момент його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2014 року.
Додатком № 1 до договору віл 01.12.2013 сторонами було визначено найменування та вартість послуг, які надаються виконавцем замовнику.
З метою виконання умов договору, ТОВ «Фоззі-Фуд» надало, а ТОВ «Лінея.» прийняло послуги маркетингу на загальну суму 1 650, 88 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 275, 15 грн.), про що сторонами було складено належним чином оформлений акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № 0020054194 від 30.04.2014.
В свою чергу, позивачем було виписано вищевказаному контрагенту податкову накладну № 7003992 від 30.04.2014 на загальну суму 1 650, 88 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 275,15 грн.).
надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин) - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201. 8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Чайком» та ТОВ «Лінея.» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).
Відповідно до п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з ТОВ «Чайком» та ТОВ «Лінея» та підставою для відображення сум за угодою в податковому обліку.
Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про заниження податкового кредиту та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за результатом здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Чайком» та ТОВ «Лінея.» ґрунтується на фіктивності, на думку податкового органу, господарської операції між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Чайком» та ТОВ «Лінея.», реальність проведення яких не підтверджена первинною документацією, зокрема, товарно-транспортними накладними, довіреностями, документами, що засвідчують транспортування, зберігання товарів та іншими первинними документами бухгалтерського обліку, з приводу чого суд зазначає наступне.
Слід зазначити, що відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV (у редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Отже, договори, видаткові і податкові накладні, рахунки є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання.
Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Абзацом 4 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.
Відповідно сталої практики Верховного суду України та Верховного суду про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:
- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);
- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;
- «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);
- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, який діяв на дату виникнення спірних правовідносин, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Верховний Суд постановою від 19.02.2021, скасовуючи постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року та направляючи справу на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду, звертав увагу на те, що під час вирішення цієї справи, зокрема, потребує з'ясування той факт, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності отримано від указаних у первинних документах контрагентів.
Для цього необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагентів, задіяних у такому процесі) як свідків з метою з'ясування умов та характеру здійснених операцій, враховуючи доводи контролюючого органу про наявність у постачальників ТОВ «Фоззі-Фуд» ознак фіктивності. Необхідно перевірити й фактичний альтернативний рух активів у порівнянні із задекларованим.
Також суд касаційної інстанції вказував, що залишено поза увагою судовими інстанціями й обставини щодо форми закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №320140600000000089 від 16 вересня 2014 року, шляхом скерування відповідного запиту слідчому, в провадженні якого воно перебуває.
Усуваючи відповідні недоліки попередніх судових рішень, суд зазначає таке.
Так, між ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) та ТОВ «Чайком» (постачальник) було укладено договір поставки від 10.05.2011 №1039. Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору. В п.3.2. договору зазначено, що постачальник зобов'язується здійснювати поставку партій товару виключно автотранспортом на умовах DDP Інкотермс 2010 за адресою с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1-в та в строк, вказаний у замовлені, згідно «Графіку замовлень, доставки та прийняття товару».
Пункт 3.8. договору від 10.05.2011 року №1039 передбачає, що передача товару постачальником та його приймання покупцем по найменуванню, кількості (вазі), якості і ціні проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної відповідно до погодженого сторонами замовлення.
За період з 01.01.2013 по 30.04.2014 років ТОВ «Фоззі-Фуд» було отримано товар від ТОВ «Чайком» згідно видаткових накладних від 03.01.2013 № 10, від 09.01.2013 №26,16.01.2013 № 169, від 23.01.2013 № 397, від 30.01.2013 № 596, від 06.02.2013 № 832, від 13.02.2013 № 1080, від 20.02.2013 № 1299, від 27.02.2013 № 1528, від 06.03.2013 № 1735, від 13.03.2013 № 1940, від 20.03.2013 № 2111, від 30.03.2013 № 2311, від 03.04.2013 № 2511, від 10.04.2013 № 2766, від 10.04.2013 № 2754, від 17.04.2013 № 2976, від 24.04.2013 № 3147, від 30.04.2013 № 3435, від 30.04.2013 № 3353, від 08.05.2013 № 3413, від 14.05.2013 № 3504, від 22.05.2013 № 3679, від 29.05.2013 № 3871, від 05.06.2013 №4058, від 12.06.2013 №4236, від 19.06.2013 №4409, від 26.06.2013 №4582, від 03.07.2013 № 4733, від 10.07.2013 № 4888, від 17.07.2013 № 5055, від 24.07.2013 № 5195, від 24.07.2013 № 5268, від 31.07.2013 № 5434, від 31.07.2013 № 5378, від 07.08.2013 № 5552, від 14.08.2013 № 5710, від 21.08.2013 № 5954, від 21.08.2013 № 5911, від 28.08.2013 № 6109, від 04.09.2013 № 6324, від 04.09.2013 № 6272, від 11.09.2013 № 6471, від 18.09.2013 № 6680, від 25.09.2013 № 6907, від 25.09.2013 № 6894, від 02.10.2013 № 7081, від 09.10.2013№ 7300, від 09.10.2013 № 7437, від 16.10.2013 № 7514, від 23.10.2013 № 7747, від 30.10.2013 № 7951, від 06.11.2013 № 8170, від 13.11.2013 № 8361, від 20.11.2013 № 8499, від 27.Й.2013 № 8671, від 04.12.2013 № 8806, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Загальна сума отриманого товару по вищевказаних документах становить 23 882 682, 71 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 3 955 852, 05 грн.).
Товар від ТОВ «Чайком» приймали працівники складу позивача за адресою с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1-в, що підтверджується витягом із книги реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, копія якого міститься в матеріалах справи. Із цього витягу вбачається, що для отримання товару від постачальника ТОВ «Чайком», позивач виписував довіреності на працівників складу. В реєстрі зазначається найменування постачальника ТОВ «Чайком», номер довіреності, ПІБ працівника, номер видаткової накладної за якою отримувався товар.
Відповідно до цих видаткових накладних, ТОВ «Чайком» поставляло ТОВ «Фоззі-Фуд» чай в асортименті. Разом із товаром постачальником також було передано позивачу документи, які підтверджують якість товару, а саме декларації виробника ТОВ «Продовольча компанія «Екопродукт» та висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Чайком» були складені акти звірки взаєморозрахунків із відображенням поточної кредиторської заборгованості. ТОВ , «Фоззі-Фуд» здійснювало оплату товару в безготівковій формі, а взаємовідносини із ТОВ «Чайком» було відображено в бухгалтерському обліку позивача, що зазначений в акті перевірки.
Також, між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Чайком» було складено під час приймання товару акти псування, бою, надлишку товару, а саме: від 03.03.2013 до видаткової накладної від 03.03.2013 № 1940, від 03.07.2013 до видаткової накладної від 03.07.2013 № 4733, від 31.07.2013 до видаткової накладної від 31.07.2013 № 5378. Загальна сума неприйнятого та повернутого товару становить 122 975, 39 грн.
Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Чайкон» було виписано позивачу податкові накладні за період з 01.01.2013 по 30.12.2013, відповідно до яких загальна сума ПДВ становить 3 955 852, 05 грн. Належним чином засвідчені копії видаткових та податкових накладних долучені та містяться в матеріалах справи.
Стосовно господарських зв'язків між позивачем ТОВ «Фоззі-Фуд», (покупець) та його задекларованими постачальником ТОВ «Лінея.» (постачальник), то між ними був укладений договір поставки від 04.11.2013 року № 3249, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору.
Пунктами 2.1 та 2.2 договору встановлено, що асортимент та ціна товару, що поставляється за договором відображається сторонами в Специфікації. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при поставці товару. Ціна товару, що вказана в накладних, які надаються постачальником покупцю разом із партією товару повинна відповідати Специфікації. Зміна ціни без попереднього узгодження сторонами шляхом складання та підписання нової специфікації, до виконання всіх діючих і не виконаних на момент такої зміни замовлень, не допускається.
Відповідно до ш 2.5 договору обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця оформлених у встановлених чинним законодавством України та п.п. 4.2 цього договору порядку відповідної накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені Розділом 4 договору, а також відповідність цін в накладній діючій специфікації.
Згідно п.3.2. договору постачальник зобов'язується здійснювати поставку партій товару виключно автотранспортом на умовах DDP Інкотермс.2010 за адресою с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1-в та в строк, вказаний у замовлені, згідно «Графіку замовлень, доставки та прийняття товару».
Пункт 3.8. договору передбачено, що передача товару постачальником та його приймання покупцем по найменуванню, кількості (вазі), якості і ціні проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної відповідно до погодженого сторонами замовлення.
Відповідно до п. 11.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менше, ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомляють один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовжений терміном на один рік.
04.11.2013 між сторонами було укладено Додаток № 8 до договору поставки, яким встановлено порядок та умови доставку товару.
За період з 01.01.2013 по 30.04.2014 ТОВ «Фоззі-Фуд» було отримано від ТОВ «Лінея.» товар на загальну суму 11 413 678, 96 грн, що підтверджується видатковими накладними від 11.12.2013 № 321, від 13.12.2013 № 435, від 18.12.2013 №477, від 18.12.2013 № 434, від 25.12.2013 № 571, від 25.12.2013 № 561, від 02.01.2014 №1, від 09.01.2014 №4, від 15.01.2014 № 26, від 22.01.2014 № 154, від 29.01.2014 № 342, від 05.02.2014 № 496, від 12.02.2014 № 683, від 19.02.2014 № 884, від 26.02.2014 №1029, від 05.03.2014 № 1168, від 12.03.2014 № 1322, від 19.03.2014 № 1488, від 26.03.2014 № 1683, від 02.04.2014 № 1875, від 09.04.2014 № 2048, від 16.04.2014 № 2216, від 23.04.2014 № 2420, від 30.04.2014 № 2585, які були підписані та скріплені печатками підприємств.
Товар від ТОВ «Лінея.» приймали працівники складу за адресою с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1-в, що підтверджується поясненнями представника позивача та витягом із книги реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, копія якого міститься в матеріалах справи. Із цього витягу вбачається, що для отримання товару від постачальника ТОВ «Лінея.» позивач виписував довіреності на працівників складу. В реєстрі зазначається найменування постачальника «ТОВ «Лінея.», номер довіреності, ПІБ працівника, номер видаткової накладної за якою отримувався товар.
Відповідно до цих видаткових накладних ТОВ «Лінея.» поставляло ТОВ «Фоззі-Фуд» чай в асортименті, каву. Разом із товаром постачальником також було передано позивачу документи, які підтверджують якість товару, а саме декларації виробника ТОВ «Продовольча компанія «Екопродукт» та висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Наявність цих документів не заперечується відповідачем, оскільки вони досліджувалися під час перевірки.
Також, між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Лінея.» було складено акти псування, бою, надлишку товару, а саме: від 02.01.2014 до видаткової накладної від 02.01.2014 №1, від 05.02.2014 до видаткової накладної від 05.02.2014 №496, від 12.02.2014 до видаткової накладної від 12.02.2014 № 683, відповідно до яких загальна сума товару, який був повернутий становить 15144,00 грн.
Між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Лінея.» складалися акти звірки взаєморозрахунків із відображенням поточної кредиторської заборгованості. ТОВ «Фоззі-Фуд» здійснювало оплату товару в безготівковій формі, а взаємовідносини із ТОВ «Лінея.» було відображено в бухгалтерському обліку позивача, що було досліджено під час перевірки та відображено в акті перевірки.
ТОВ «Фоззі-Фуд» за період з 01.01.2013 по 30.04.2014 було отримано від ТОВ «Лінея.» податкові накладні, які відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та включені до податкового кредиту з ПДВ на загальну суму ПДВ 1 899 251,03 грн.
Необхідно відмітити, що Верховний Суд у постановах від 16.04.2021 № П/811/3474/15 (2-кас/811/12/17) адміністративне провадження № К/9901/64030/18; від 12.04.2021 у справа №1.380.2019.005743 (адміністративне провадження № К/9901/23545/20) зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Твердження відповідача про те, що відсутність ТТН у позивача свідчить про нездійснення господарських операцій, є безпідставними, оскільки поставка товару від контрагентів відбувалася на умовах DDP Інкотермс 2010 на склад позивача на адресою с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1-в.
Відповідно до правил Інкотермс 2010 базис поставки DDP означає, що на продавця покладаються максимальні обов'язки, в тому числі доставити товар у визначене місце власним або найманим транспортом за свій рахунок.
Між позивачем та контрагентам укладений договір поставки товару та перехід права власності на товар підтверджується видатковими накладними. Позивач не контролював транспортування товару, оскільки це не входило в його обов'язки відповідно до укладених договорів. А тому і не отримувати екземпляр товарно- транспортних накладних.
Крім того, відповідачем під час перевірки досліджувався витяг із книги реєстрацій постачальників, в якій позивач реєструє факти пропуску/випуску машин постачальників через контрольно-пропускний пункт складу за адресою: с. Димитрове, вул. Гоголівська, l.-в на який здійснювалася доставка товару. Із журналу вбачається, що машини, які перевозили товар постачальників ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком» проїжджали через контрольно-пропускний пункт складу (в журналі крім цифрового номеру машини, вказано також номер мобільного телефону водія, який супроводжував товар).
Також, позивачем долучено до матеріалів справи копію договору №01/03 від 01.03.2013, укладеного між ТОВ «Чайком» та ТОВ «Технопарк Плюс», про надання послуг транспортно-експедиторського обслуговування та копію договору №01/11-тр від 01.11.2013 про перевезення вантажів автомобільним транспортом та транспортне експедирування, укладеного між ТОВ «Лінея.» та ФОП ОСОБА_1 . Ці докази підтверджують, що контрагенти позивача мали господарську можливість здійснювати транспортування товару.
У свою чергу, Верховний Суд, наприклад, у постановах від 06.05.2021 № 1170/2а-2075/11, від 28.04.2021 у справі № 804/7881/15 зазначив, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а тому, наявність недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних чи відчутність таких документів не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами.
Із висновків акту перевірки вбачається, що відповідач не ставить під сумнів реальність господарських операцій між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Лінея.», ТОВ «Чайком» за договорами про надання послуг з маркетингу та мечандайнзингу. Послуги мерчандайзингу, логістики є доходом ТОВ «Фоззі-Фуд» і надавалися вони щодо товару, який придбавало ТОВ «Фоззі-Фуд» в ТОВ «Лінея.», ТОВ «Чайком».
Так, позивач зазначає, що відповідачем під час перевірки фактично підтверджено, що господарські операції позивача з ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком» призвели до змін активів підприємства. Господарські операції відображені в бухгалтерському обліку ТОВ «Фоззі-Фуд», а станом 30.04.2015 року в ТОВ «Фоззі-Фуд» обліковувалися залишки товарів куплених в ТОВ «Чайком» та ТОВ «Лінея.». Крім цього, під час перевірки не перевірялися трудові ресурси, матеріальні ресурси постачальників ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком». Водночас позивачем під час проведення перевірки були надані докази про їх наявність (штатний розклад, договори оренди на склад та офіс, договори на транспортне обслуговування, тощо).
Жодних доказів на спростування цих тверджень, матеріали справи не містять.
Твердження відповідача про те, що діяльність підприємств ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком» є фіктивною, що встановлено слідчим з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Житомирській області лейтенантом податкової міліції Корніцьким Д. Ю. в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №32014060000000089 від 16.09.2014 року, за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, є необґрунтованим, оскільки в кримінальному провадженні відсутній вирок, зареєстроване провадження за фактом, підозра в кримінальному провадженню нікому не пред'явлена.
Водночас, згідно з листом Бюро економічної безпеки України від 25.08.2025 року, кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №32014060000000089 від 16.09.2014 року, закрите. Зазначене кримінальне провадження зберігається в архіві Територіального управління БЕБ у Київській області.
Також суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 по справі № 160/3364/19 вказано, що «… з урахуванням підходів ЄСПЛ, викладених у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15 тощо). Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та / або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.....
......У практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб'єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб'єкта приватного права).
Норми про застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням закріплені, зокрема, у частині сьомій статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якої у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків суб'єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб'єкта господарювання.
Наведеному принципу не відповідає ситуація, коли у вироку в межах кримінального провадження щодо директора ймовірно фіктивного підприємства суд, практично не досліджуючи господарську діяльність цього підприємства (оскільки склад злочину закінчується в момент придбання / перереєстрації фіктивного підприємства), робить висновки про те, що підприємство було створено з метою прикриття незаконної діяльності, ніколи не здійснювало жодної господарської діяльності, усі його господарські операції з контрагентами є фіктивними тощо.
.... Отже, факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, якщо іншими наданими доказами рух товару і зміни в активах / зобов'язаннях платника податків підтверджуються. Як наслідок, існує нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, установлених у вироках, які набрали законної сили.
Норми матеріального права не можуть пов'язувати визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов'язковою наявністю вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво. Матеріали кримінального провадження стосовно посадових осіб підприємств-контрагентів не є належними та допустимими доказами безтоварності операцій, якщо таким матеріалам не надана правова оцінка компетентним судом, що знаходить своє вираження, наприклад, у формі вироку у відповідному кримінальному провадженні……
….Велика Палата Верховного Суду відхиляє твердження відповідача, викладені в додаткових поясненнях до касаційної скарги, про те, що засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) свідчить про фактичну відсутність у такої юридичної особи цивільної дієздатності, тобто одного з обов'язкових критеріїв визнання юридичної особи учасником податкових правовідносин, з огляду на те, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов'язків пов'язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб'єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку…..
….Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв'язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Так вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності….»
З огляду на викладене суд вважає, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.
Таким чином, будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Також норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи, висновок податкового органу щодо безтоварності операції ґрунтується виключно на податковій інформації стосовно контрагентів позивача.
У висновках Верховного Суду, зокрема, в постановах від 23.12.2020 у справі №815/6018/16, від 23.12.2020 у справі № 813/45/14, від 10.12.2020 у справі № 826/15975/14 зазначається про неможливість похідної відповідальності платника за наслідками порушення податкового законодавства його контрагентом на підставі службової інформації податкового органу, яка є недопустимим джерелом доказу.
Верховний Суд також неодноразово наголошував на тому, що платник податку не має обов'язку щодо контролю податкової дисципліни свого контрагента і не може відповідати за порушення таким контрагентом податкового законодавства, про що вказано у постановах від 21.01.2021 у справі № 806/417/15, від 21.01.2021 у справі № 820/11465/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4938/17.
Водночас, відповідачем не надано до суду документального підтвердження обставин, що товариство та/або його контрагенти задіяні у проведенні ризикових операцій. Жодних доказів провадження позивачем господарської діяльності в умовах та обставинах, котрі характеризуються ознаками недодержання вимог чинного законодавства України, не подано.
Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними,
Відповідно до сталої практики Верховного Суду відсутність/дефектність документального підтвердження поставки товару та/або підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право, у даному випадку, ТОВ «Ромпас», як покупця на віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість при придбанні товару та визначення фінансового результату до оподаткування, оскільки податкове законодавство не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.
Крім того, адміністрування податку на додану вартість здійснюється в електронній формі під контролем державного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Правовідносини з відображення, реєстрації, підтвердження, надання та отримання податкових накладних регулюються статтею 201 Податкового кодексу України. Із законодавчо установленої процедури податкова накладна складається, реєструється в ЄРПН. При цьому, завершений факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН є єдиною та достатньою підставою для нарахування покупцем сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Зазначення опису (номенклатури) товарів/послуг та їх кількість, обсяг є обов'язковим реквізитом податкової накладної.
Відповідно до тверджень позивача, що не було спростовано відповідачем, усі податкові накладні, складені постачальником були належно прийняті та зареєстровані податковим органом, що і надавало позивачу законні підстави для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відтак, на переконання суду, кожен з постачальників, який раніше отримав підтвердження реєстрації податкових накладних, фактично пройшов перевірку законності формування ним податкового зобов'язання та законність формування податкового кредиту позивачем, який зазначений у зареєстрованій податковій накладній, а отже, неможливо припускати, що має місце незаконність дій у платника податків, якого контролюючий орган вже перевірив та підтвердив законність цієї дії. Зазначене узгоджується з позицією Верховною Суду яка викладена у постановах від 06.02.2018 року у справі №826/22154/15, від 26.06.2018 року у справі №826/13029/14.
Також суд приймає до уваги ту обставину, що позивач реалізував придбаний у постачальників товар, що не було спростовано відповідачем.
Щодо твердження відповідача про відсутність товарно-транспортної документації та необхідності прослідковувати ланцюги придбання товарів, а також наявності матеріальних та трудових ресурсів, суд звертає увагу на те, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин. Крім того, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документ обумовлений вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Щодо використання відповідачем в ході перевірки акта від 29.11.2013 року № 2508/26-58-22-08-11/37982958 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Чайна-Сіті» (код ЄДР 37982958) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.08.2013 років та податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 років при взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Орфей» (код ЄДР 38104696), ТОВ «Галард Сервіс Груп» (код ЄДР 38005712), ПП «ПКТ» (код ЄДР 37864462), ПП «ТАРХ» (код ЄДР 38693506), ТОВ «Пауер-Трейд» (код ЄДР 38148721), ТОВ «Конкорд-Ексім» (код ЄДР 36857538)», складеного ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, та акта від 08.05.2014 року №1295/26-55-22-07/38980320 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лайт-Кофф», код за ЄДРПОУ 38980320, щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.12.2013 по 31.03.2014 року», складеного ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту вищевказаних актів, ці документи складені не щодо безпосередніх контрагентів позивача - ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком», а тому їх використання в ході проведення перевірки ТОВ «Фоззі-Фуд» є сумнівним.
Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року у справі №820/401/14 був задоволений позов ТОВ «Чайна-Сіті» в частині визнання протиправними дій ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Чайна-Сіті» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.01.2012 по 31.08.2013 роки та податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року про взаємовідносинах ТОВ «ТД «Ортей», ТОВ «Галард Сервіс Груп», ПП «ПКТ», ПП «Тарх», ТОВ «Пауер-Трейд», ТОВ «Конкорд-Ексім», на підставі якої був складений акт перевірки № 2508/26-58-22-08-11/37982958 від 29.11.2013 р.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014 постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року у справі № 820/401/14 була залишена без змін.
Також, Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2014 року у справі № 826/8292/14 було частково задоволено позов ТОВ «Лайт-Кофф» , зокрема, судом було ухвалено визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт-Кофф» (ідентифікаційний код 38980320), за результатами якої складено акт від 08 травня 2014 року № 1295/26-55-22-07/38980320 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт-Кофф», код за ЄДРПОУ 38980320, щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.12.2013 по 31.03.2014 року» та зобов'язано ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві вилучити із діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року у справі № 826/8292/14 постанову Окружного адміністративного суду від 05.08.2014 було залишено без змін.
Відтак, висновки відповідача ґрунтуються виключно на відпрацьованій податковій інформації по контрагентам та його постачальників у ланцюгу товарообігу, а не на аналізі суті та наслідків господарської операції з позивачем, які мали місце у періоді, в якому проводилася перевірка. Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції позивача з контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.
Суд констатує, що позивачем були надані до перевірки належним чином складені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами, тобто фіксують дії, які викликають зміни у зобов'язаннях підприємства та структурі його активів та зобов'язань. Жодного доказу, який би спростовував достовірність складених у підтвердження операцій первинних документів, в Акті перевірки не наведено. Усі первинні документи заповнені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мають обов'язкові реквізити. Відтак, всі документи надані до перевірки та інформація з наданих позивачу послуг/ поставки товару фактично підтверджує реальність господарських операцій та їх економічний зміст, та доводить досягнення мети.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ «Чайком» та ТОВ «Лінея.», їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, які в своїй сукупності свідчать про вчинення господарських операцій, виникнення об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, понесення позивачем певних витрат, які підлягають врахуванню при визначенні об'єктів оподаткування зазначеними податками.
Суд критично ставиться до посилань контролюючого органу на те, що у видаткових накладних в графі «отримав» містяться прізвища та підписи невідомих осіб, без зазначення посад, оскільки згідно з вищевказаними вимогами чинного законодавства первинний документ має відображати факт здійснення господарської операції, при цьому відсутність деяких реквізитів, наприклад посади отримувача товару, не свідчить про фіктивність такої операції, якщо факт її вчинення вбачається в цілому. Більш того, під час розгляду справи відповідачем не доведено, що в ході проведення перевірки ним вчинялися якісь дії, направлені на з'ясування осіб, зазначених у видаткових накладних в якості отримувачів товару (направлення запитів платнику податків, дослідження штатних розписів, наказів про прийняття на роботу, посадових інструкцій, звітів 1-ДФ тощо).
Відповідно до сталої практики Верховного Суду сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Таким чином, наявність окремих недоліків в оформленні видаткових накладних не є свідченням того, що господарські операції не здійснювалися, оскільки іншими належними чином оформленими первинними документами, зокрема, відповідними договорами, актами-повернення товару, податковими накладними підтверджується рух активів ТОВ «Фоззі-Фуд» в процесі здійснення господарської діяльності. Крім того, судом було досліджено витяги із журналів реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ ТОВ «Фоззі-Фуд» за 2013 - 2014 роки, з якого вбачається, що позивач уповноважував своїх працівників отримувати товар від ТОВ «Лінея.» та «Чайком», прізвища яких вказані в журналі, а тому фактично встановити особу-учасника, що брав участь у здійснені господарської операції, є можливим.
Як зазначалося вище, відсутність товарно-транспортних накладних взагалі не спростовують факт придбання позивачем товару у контрагентів, ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком», та реальність відповідних господарських операцій. Так, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення.
Крім того суд наголошує, що відповідачем під час перевірки досліджувався витяг із книги реєстрацій постачальників, в якій позивач реєструє факти пропуску/випуску машин постачальників через контрольно-пропускний пункт складу за адресою с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1-в, на який здійснювалася доставка товару. Витяг із цього журналу також був досліджений судом першої інстанції під час судового засідання. Як встановлено у рішенні суду, "...із журналу вбачається, що машини, які перевозили товар постачальників ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком», проїжджали через контрольно-пропускний пункт складу (в журналі крім цифрового номеру машини, вказано також номер мобільного телефону водія, який супроводжував товар)".
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. («Булвес» АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.
З урахуванням змісту та обсягу наданих первинних документів по спірним господарським взаємовідносинам, суд констатує, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.
Жодних доказів того, що на момент вчинення спірних господарських операцій, державна реєстрація контрагентів позивача була проведена з порушенням норм чинного законодавства матеріали справи не містять як і доказів наявності записів про припинення юридичної особи (контрагентів-постачальників) до ЄДРПОУ.
Таким чином, підприємства (контрагенти-постачальники) володіли достатнім обсягом правоздатності та дієздатності для вчинення правочинів, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі і знаходилося на обліку платників податків в податкових органах, що свідчить про здатність цих суб'єктів господарювання здійснювати свої цивільні права і виконувати цивільні обов'язки через свої органи та діяти на підставі засновницьких документів.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та мати чіткі та логічні виклади обставин, встановлених в ході перевірки, що пов'язуються з встановленими порушеннями та передбаченою нормами ПК України відповідальністю за їх вчинення. На переконання суду, недостатньо для притягнення до відповідальності платника податків відобразити у акті перевірки лише зібрану інформацію про контрагента такого платника та контрагентів послідуючих ланцюгів.
Ураховуючи вищевикладене, суд констатує, що позивачем до матеріалів справи залучено первинні та інші документи, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, які у сукупності, не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством операцій .
Досліджені судом первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.
У свою чергу всі висновки податкового органу базуються та фактично стосуються не позивача, а його контрагентів, що, не може бути поставлено в провину позивачу, який надав до перевірки всі необхідні документи для підтвердження господарської операції, доцільності її здійснення.
Крім того, суд зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м'якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.
По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.
Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведена, а позивачем спростована, правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням змісту первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, що у сукупності, не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.
Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність правових підстав для їх задоволення.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 487,20 грн згідно з квитанцією від 12.06.2015 № 2899746, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 27 березня 2015 року № 0000623901, № 0000633901, № 0000643901.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМПАС" (Ідентифікаційний код юридичної особи 32294926, місцезнаходження юридичної особи Україна, 08129, Київська обл., Бучанський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул.Черкаська, будинок 26, офіс 1) судовий збір у розмірі 487,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 44082145, місцезнаходження Україна, 02068, місто Київ, вул.Кошиця, будинок 3).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.10.2025.
Суддя Панченко Н.Д.