03 жовтня 2025 року Справа № 280/6484/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІТРЕЙДГРУПП» (69083, м.Запоріжжя, вул. Жасмінна, буд.5, код ЄДРПОУ 42519856)
до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 8)
про визнання протиправною та скасування постанови,-
28.07.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІТРЕЙДГРУПП» (далі по тексту - позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно господарського штрафу №ОПШ 020049 від 10.06.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки у водія були в наявності всі необхідні документи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що під час зчитування картки водія, інспектором було встановлено: брак даних водія ОСОБА_1 з дати та години - 24.04.2025 06:13 по 25.04.2025 07:11; час - 1 д 00:58, тип - вилучена картка, а також порушення часу та відпочинку, а саме з 18.04.2025 23:54 по 19.4.2025 9:48, денний час відпочинку розпочато з запізненням на 01:06 (скриншот надано в додатках). Про порушення зазначено в акті перевірки від 06.05.2025 №АР117166, , відповідальність за які передбачено статтею 60 ч.1 абз. 6, та ч.1 абз. 8. Інших документів, які б підтверджували діяльність водія за період з 24.04.2025 по 25.04.2025 в момент проведення рейдової перевірки, водієм надано не було, про що зазначив в Акті № АР 117166 сам водій: «Під час відкриття зміни 25.04.2025 не зробив ручний ввід». Відсутність необхідних документів - роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 за період з 24.04.2025 по 25.04.2025, є порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тому спірна постанова прийнята правомірно.
Ухвалою суду від 04.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня .отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
06.05.2025 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Укртрансбезпеки проводилася рейдова перевірка на 539 км а/д М-19 де був зупинений транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп марки KRONE, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
У відповідності до ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 (далі - Порядок № 422), водій транспортного засобу ОСОБА_1 пред'явив для перевірки посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Укртрансбезпеки:
- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу MAN, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 ; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу напівпричіп марки KRONE, номерний знак НОМЕР_2 , серії НОМЕР_4 ; посвідчення водія серії НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_1 ;
- витяг даних цифрового тахографу в якій відсутні дані з 24.04.2025 по 25.04.2025;
- міжнародна SMR № 1292644 від 06.05.2025;
- сертифікат відповідності транспортного засобу №UA/MAN/0658.
Під час перевірки Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Укртрансбезпеки, встановлено, що під час здійснення міжнародних перевезень вантажів, перевізник не забезпечив виконання водієм вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня роздруківка з цифрового тахографа на паперовому носії, інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 в період з 24.04.2025 по 25.04.2025, відсутній бланк підтвердження діяльності за вказаний період, чим порушено вимоги ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність з яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яке було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.05.2025 №АР117166.
Водій ОСОБА_1 з актом перевірки № АР117166 був ознайомлений, в поясненнях зазначив, що під час відкриття зміни 25.04.2025 не зробив ручний ввід, акт засвідчив своїм підписом.
Позивачу було направлено запрошення №45717/28/24-25 від 22.05.2025, на розгляд справи про порушення транспортного законодавства яке відбудеться 10.06.2025 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Домаха, 8, о 10 годині яке зафіксоване актом перевірки від 06.05.2025 №АР117166 з долученням копії Акту. Факт направлення запрошення підтверджується реєстром на відправлення рекомендованих листів з фіскальним чеком від 23.05.2024 (відправлення №0601150214703), та печаткою Укрпошти від 23.05.2025.
10.06.2025 на підставі акту Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області винесено постанову № ОПШ020049 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.
Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Пунктами 1, пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорт. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", «Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень (стаття 2 Закону №2344-III).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до положень статті 6 Закону №2344-III загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який відповідно до пункту 1 Порядку №1567 визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).
Відповідно до пунктів 14, 15, 21 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно з пунктами 25 - 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як свідчать матеріали справи, за результатами розгляду справи про порушення на підставі акту перевірки та наданих водієм документів винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 10.06.2025 № ОПШ020049, якою накладено на ТОВ «Лакітрейдгрупп» адміністративно-господарський штраф у сумі 34 000 грн. за порушення вимог ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Надаючи правову оцінку цій постанові, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Тож відповідно до вказаних норм контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися автомобільним перевізником та такий контроль не залежить ані від протяжності маршрутів, ані від виду перевезення: внутрішнього чи міжнародного.
Статтею 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.
Зміст статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.
Статтею 53 Закону № 2344-III встановлено, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.
У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.
Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Отже, положеннями статей 48, 53 Закону № 2344-ІІІ при виконанні перевезень покладено на автомобільного перевізника обов'язок з забезпечення, а на водія пред'явлення для перевірки документів, безпосередньо зазначених у ст. 48, 53 Закону № 2344-ІІІ.
Абзацом 6 частини першої статі 60 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому за визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2344-III, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Таким чином, статтею 60 Закону № 2344-III встановлена відповідальність автомобільного перевізника за відсутність на момент проведення перевірки документів, що перелічені у статті 53 Закону № 2344-ІІІ, а також інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та надати особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, під час здійснення самої перевірки.
Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Лакітрейдгрупп» є автомобільним перевізником, що не заперечується позивачем.
Відтак, саме ТОВ «Лакітрейдгрупп» як автомобільний перевізник є суб'єктом відповідальності, передбаченої ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Згідно матеріалів справи підставою притягнення позивача до відповідальності стала відсутність роздруківки з цифрового тахографа на паперовому носії, інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 в період з 24.04.2025 по 25.04.2025, відсутній бланк підтвердження діяльності за вказаний період
Як встановлено судом та не заперечується сторонами транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 обладнаний цифровим тахографом.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція № 385, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначеннями, наведеними у пункті 1.4 Інструкції № 385, адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР), - "калібрування"; картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб'єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції "майстерні або механіка" та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб'єктів господарювання (далі - Перелік); тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Положеннями пунктів 3.1 та 3.2 Інструкції № 385 визначено, що виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
Мінінфраструктури забезпечує відповідно до вимог ЄУТР обіг (облік, видачу, скасування, призупинення дії, поновлення, перевірку чинності) карток чотирьох типів для цифрових тахографів: водія (картка водія); ПСТ (картка майстерні); особи, уповноваженої здійснювати контроль (картка контролера); перевізника (картка підприємства).
Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Пунктом 3.5 Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Згідно із пунктом 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Відповідно до пункту 6.1 розділу VІ Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106 (далі - Положення № 340, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Згідно із пунктом 6.4 розділу VІ Положення № 340 (у редакції, чинній на час вчинення позивачем порушення) графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
З наведеного правового регулювання слідує, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема записи щодо режиму праці та відпочинку та/або бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Згідно висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 17.07.2019 у справі № 816/179/17, «під час перевірки водії зобов'язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм, або бланк підтвердження діяльності».
Залишаючи без змін судові рішення про відмову у задоволенні позову, що постановлені у справі при вирішенні спору у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 01.02.2024 у справі № 600/3906/22-а зазначив: «під час перевірки у водія були відсутні належним чином заповнені щоденні реєстраційні листи обліку робочого часу, бланк підтвердження діяльності водія, які, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 6.1 Положення №340 та п. 3.3. Інструкції №385 повинні знаходитись у водія».
Судовим розглядом встановлено, що під час перевірки 06.05.2025 року транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп марки KRONE, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що належать ТОВ «Лакітрейдгрупп», водієм не надано роздруківку з цифрового тахографа на паперовому носії, інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 в період з 24.04.2025 по 25.04.2025, відсутній бланк підтвердження діяльності за вказаний період, чим порушено вимогу статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Щодо доводів позивача, що у водія в наявності були всі необхідні документи, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем ані під час проведення рейдової перевірки, ані під час розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності не було надано зазначених документів.
Суд зазначає, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.
Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.
У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортних засобів матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази). Приєднання до матеріалів адміністративного позову документів не свідчить про пред'явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки та на момент розгляду справи. Надані до позову матеріали не є юридично значимими документами для цілей з'ясування правомірності винесеної постанови, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання їх згодом, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин. Надання до суду інших матеріалів, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин.
Отже, оскільки на момент проведення рейдової перевірки у водія транспортного засобу позивача в порушення норм статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» була відсутня роздруківка з цифрового тахографа на паперовому носії, інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 в період з 24.04.2025 по 25.04.2025, відсутній бланк підтвердження діяльності за вказаний період, у суду відсутні підстави вважати, що позивач не вчиняв порушення, яке зафіксовано в акті перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної постанови про застосування до позивача штрафу в розмірі 34000 грн. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак вказана постанова відповідає критеріям правомірності і підстави для її скасування у суду відсутні. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІТРЕЙДГРУПП» (69083, м.Запоріжжя, вул. Жасмінна, буд.5, код ЄДРПОУ 42519856) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 8, код ЄДРПОУ 39816845)-відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 03.10.2025.
Суддя О.В. Конишева