Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 жовтня 2025 року Справа№640/23009/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кенон Україна» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2-А, поверх 3) до Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Кенон Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0574180710 від 30.07.2021 та податкове повідомлення-рішення №0574250710 від 30.07.2021.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2021 відкрито провадження в адміністративній справі №640/23009/21, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
На підставі ст. 1 Закону № 2825 Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
П. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-ІХ Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон № 3863), який набрав чинності 26 вересня 2024 року), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абз. 4 цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом № 3863, розглядаються та вирішуються Київським
окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом № 3863, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у справах, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, здійснює Київський окружний адміністративний суд.
На підставі п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, ця справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Абдукадировій К.Е.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/23009/21. Вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Розгляд справи розпочато спочатку.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.06.2025 клопотання представника Головного управління ДПС у м. Києві про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено - адміністративну справу №640/23009/21 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 07 липня 2025 року о 13 год. 00 хв.
Враховуючи, що суддя перебувала у відпустці, судове засідання перенесено на 22 серпня 2025 року о 09 год. 10 хв.
22 серпня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд по суті на 15 вересня 2025 року о 09 год. 10 хв.
До судового засідання, яке було призначено на 15 вересня 2025 року у приміщенні суду за адресою: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Незалежності, буд. 1 представники сторін не з'явились.
Водночас, 15 вересня 2025 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в якому останній просив відкласти судове засідання у справі № 640/23009/21, що призначене на 15 вересня 2025 о 09:10, на іншу дату із врахуванням можливості забезпечення судом проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Клопотання про відкладення розгляду справи було задоволено судом. Розгляд справи відкладено на 26 вересня 2025 року о 09 год. 10 хвил. за адресою:84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Незалежності, буд. 1.
До судового засідання, яке призначене на 26 вересня 2025 року сторони не з"явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, а тому суд вважає за можливе провести судове засідання без участі сторін.
Відповідно до частини 4 ст. 229 КАС Украіни у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутністю учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кенон Україна» належить до групи компаній Canon, яка здійснює діяльність із виробництва та реалізації споживчих та професійних виробів для роботи з зображенням, а також рішень для друку та ведення документації для малого та середнього бізнесу, великих корпорацій та урядів.
Позивач здійснював контрольовані операції із пов'язаною особою-нерезидентом CANON CEE GmbH (Австрія), які включають у себе імпорт товарів та ключів активації від CANON CEE GmbH та надання (експорт) послуг на замовлення CANON CEE GmbH.
Відповідно до п. 39.2. ст. 39 Податкового кодексу України (далі - «ПК України»), операції, які здійснювались між Позивачем та пов'язаними особами, є контрольованими, а тому в Позивача виник обов'язок подавати звіти про контрольовані операції та надавати документації з трансфертного ціноутворення. Відтак, у порядку та в строки, визначені ПК України, Позивач подав до Головного управління ДСП у м. Києві звіти про контрольовані операції за 2015-2016 роки, а також на запит Головного управління ДСП у м. Києві надав Документації з трансфертного ціноутворення (Додатки № 1-4).
Головне управління ДПС у м. Києві (далі - «Відповідач») провело документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» під час здійснення контрольованих операцій за компанією “CANON CEE GMBH» (Австрія) за звітні періоди з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. (далі - «Період перевірки»).
Як наслідок, 07.05.2021 р. Відповідач склав Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кенон Україна» № 37591/Ж5/26-15-07-10-02 (далі - «Акт перевірки», Додаток № 5). Відповідно до розділу ІV «Висновок» Акту перевірки (стор. 80), Відповідач, нібито, встановив порушення наступних норм податкового законодавства:
1) пп. 39.1.3 п. 39.1 ст. 39, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого в періоді, що перевірявся, встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у загальній сумі 41 476 753 грн, в тому числі:
за 2015 рік 40 206 429 грн;
за 2016 рік 1 270 324 грн.
2) пп. 39.1.3 п. 39.1 ст. 39, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 4 048 566 грн, у т.ч. за 2016 рік на суму 4 048 566 грн.
Позивач не погодився із виявленими Відповідачем порушеннями та звернувся до нього із запереченнями за вих. № 09062021 від 09.06.2021. р. до Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кенон Україна» № 37591/Ж5/26-15-07-10-02 від 07.05.2021 р. (далі - «Заперечення»). За результатами розгляду Заперечень Позивач отримав Лист про розгляд заперечення» № 20065/І/26-15-07-10-02-14 від 23.07.2020 р. (далі - «Рішення про розгляд Заперечення», Додаток № 6), в якому Відповідач вирішив Заперечення залишити без задоволення, а висновки Акту перевірки викласти в такій редакції: «Перевіркою встановлено порушення:
1) пп. 39.1.3 п. 39.1 ст. 39, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого в періоді, що перевірявся, встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2016 рік на суму 32 762 383 грн
3) пп. 39.1.3 п. 39.1 ст. 39, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 4 048 566 грн, у т.ч. за 2016 рік на суму 4 048 566 грн.»
На підставі вищенаведеного Відповідач прийняв:
- податкове повідомлення-рішення № 0574180710 від 30.07.2021 р., яким зменшив суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на суму 32 762 383 грн. (далі - «ППР № 1»).
- податкове повідомлення-рішення № 0574250710 від 30.07.2021 р., яким збільшив суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток підприємств на суму 4 453 422,60 грн, які включають у суму 4 048 566 грн податкових зобов'язань та 404 856,60 грн штрафних санкцій (далі - «ППР № 2»).
Зазначає, що податкова перевірка Позивача здійснена із порушенням Конституції України та ПК України у зв'язку із встановленням Верховною Радою України мораторію на проведення податкових перевірок, відтак ППР, прийняті внаслідок такої перевірки, є незаконними. Вказана обставина є самостійною підставою для скасування ППР.
Дослідження реальності господарських операцій не входить в предмет дослідження перевірки з питань трансфертного ціноутворення. Відповідач вийшов за межі повноважень, поставивши питання реальності господарських операцій Позивача з надання внутрішньогрупових послуг.
Не погоджуючись із вищенаведеними ППР, Позивач на підставі п. 56.10 ст. 56 ПК України та ст.ст. 19, 22 КАС України, звернувся до адміністративного суду за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів і просить суд скасувати ППР у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, що відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п.п. 61.1, п.п. 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 39.5.2.1 п.п. 39.5.2 п. 39.5 ст. 39 та п.п. 78.1.14, п.п. 78.1.16 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, із змінами та доповненнями (далі - ПК України), на підставі наказів від 19.12.2019 №5113 та від 09.02.2021 №1220-п, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві, «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кенон Україна» (код за ЄДРПОУ 32955832)» з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» під час здійснення контрольованих операцій (далі по тексту - КО або контрольовані операції) з компанією «CANON CEE GMBH» (Австрія) за звітні періоди з 01.01.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Пунктом 52 - 2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено установлення мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: - документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; - документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України; - фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: - обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; - цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; - обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками; - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Дію карантину введено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом». Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №104 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.04.2021, постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 №405 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.06.2021.
Водночас, у пункті 4 розділу II Закону України від 17.09.2020 №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» Верховна Рада України постановила у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, надати право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
На підставі вимог пункту 4 розділу II Закону України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» уряд прийняв Постанову від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52 2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення, зокрема, документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
Відтак, з урахуванням викладених обставин, ГУ ДПС у м. Києві вважає правомірними дії щодо проведення перевірки та оформлення результатів перевірки.
Враховуючи вищевказане, дії контролюючого органу щодо поновлення на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 89 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КЕНОН УКРАЇНА» є правомірними.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кенон Україна» належить до групи компаній Canon, яка здійснює діяльність із виробництва та реалізації споживчих та професійних виробів для роботи з зображенням, а також рішень для друку та ведення документації для малого та середнього бізнесу, великих корпорацій та урядів.
Позивач здійснював контрольовані операції із пов'язаною особою-нерезидентом CANON CEE GmbH (Австрія), які включають у себе імпорт товарів та ключів активації від CANON CEE GmbH та надання (експорт) послуг на замовлення CANON CEE GmbH.
Відповідно до п. 39.2. ст. 39 Податкового кодексу України (далі - «ПК України»), операції, які здійснювались між Позивачем та пов'язаними особами, є контрольованими, а тому в Позивача виник обов'язок подавати звіти про контрольовані операції та надавати документації з трансфертного ціноутворення. Відтак, у порядку та в строки, визначені ПК України, Позивач подав до Головного управління ДПС у м. Києві звіти про контрольовані операції за 2015-2016 роки, а також на запит Головного управління ДПС у м. Києві надав Документації з трансфертного ціноутворення (Додатки № 1-4).
Головне управління ДПС у м. Києві (далі - «Відповідач») провело документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» під час здійснення контрольованих операцій за компанією “CANON CEE GMBH» (Австрія) за звітні періоди з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. (далі - «Період перевірки»).
Як наслідок, 07.05.2021 р. Відповідач склав Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кенон Україна» № 37591/Ж5/26-15-07-10-02 (далі - «Акт перевірки», Додаток № 5). Відповідно до розділу ІV «Висновок» Акту перевірки (стор. 80), Відповідач, нібито, встановив порушення наступних норм податкового законодавства:
1) пп. 39.1.3 п. 39.1 ст. 39, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого в періоді, що перевірявся, встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у загальній сумі 41 476 753 грн, в тому числі:
за 2015 рік 40 206 429 грн;
за 2016 рік 1 270 324 грн.
2) пп. 39.1.3 п. 39.1 ст. 39, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 4 048 566 грн, у т.ч. за 2016 рік на суму 4 048 566 грн.
Позивач не погодився із виявленими Відповідачем порушеннями та звернувся до нього із запереченнями за вих. № 09062021 від 09.06.2021. р. до Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кенон Україна» № 37591/Ж5/26-15-07-10-02 від 07.05.2021 р. (далі - «Заперечення»). За результатами розгляду Заперечень Позивач отримав Лист про розгляд заперечення» № 20065/І/26-15-07-10-02-14 від 23.07.2020 р. (далі - «Рішення про розгляд Заперечення», Додаток № 6), в якому Відповідач вирішив Заперечення залишити без задоволення, а висновки Акту перевірки викласти в такій редакції: «Перевіркою встановлено порушення:
1) пп. 39.1.3 п. 39.1 ст. 39, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого в періоді, що перевірявся, встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2016 рік на суму 32 762 383 грн
3) пп. 39.1.3 п. 39.1 ст. 39, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 4 048 566 грн, у т.ч. за 2016 рік на суму 4 048 566 грн.»
На підставі вищенаведеного Відповідач прийняв:
- податкове повідомлення-рішення № 0574180710 від 30.07.2021 р., яким зменшив суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на суму 32 762 383 грн. (далі - «ППР № 1»).
- податкове повідомлення-рішення № 0574250710 від 30.07.2021 р., яким збільшив суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток підприємств на суму 4 453 422,60 грн, які включають у суму 4 048 566 грн податкових зобов'язань та 404 856,60 грн штрафних санкцій (далі - «ППР № 2»).
Зазначає, що податкова перевірка Позивача здійснена із порушенням Конституції України та ПК України у зв'язку із встановленням Верховною Радою України мораторію на проведення податкових перевірок, відтак ППР, прийняті внаслідок такої перевірки, є незаконними. Вказана обставина є самостійною підставою для скасування ППР.
Дослідження реальності господарських операцій не входить в предмет дослідження перевірки з питань трансфертного ціноутворення. Відповідач вийшов за межі повноважень, поставивши питання реальності господарських операцій Позивача з надання внутрішньо групових послуг.
Не погоджуючись із вищенаведеними ППР, Позивач на підставі п. 56.10 ст. 56 ПК України та ст.ст. 19, 22 КАС України, звернувся до адміністративного суду за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів і просить суд скасувати ППР у повному обсязі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
В силу приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Таким чином, звертаючись до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки та надіслання рішень за результатами перевірки, а суд зобов'язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.
В обґрунтування мотивів для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач, зокрема, посилається на відсутність підстав для проведення позапланової виїзної перевірки з огляду на приписи пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Судом встановлено (що не заперечувалось відповідачем), що при прийнятті наказу про проведення перевірки контролюючий орган керувався нормами постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок", якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Отже, насамперед для правильного вирішення справи необхідно встановити чи належить проведення позапланової виїзної документальної перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 89 до тих процедурних порушень, які об'єктивно можуть вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки і, відповідно, чи слугують такі порушення самостійною підставою для скасування податкових повідомлень рішень у відповідній частині, прийнятих згідно із такими висновками.
18.03.2020 набрав чинності Закон України від 17.03.2020 № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.
Зокрема, згідно з пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв'язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.
29.05.2020 набрав чинності Закон України від 13.05.2020 №591-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев'ятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами " 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Отже, законодавець шляхом внесення змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними.
Водночас, 04.10.2020 набрав чинності Закон України від 17.09.2020 №909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцевих положень" якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
Відповідно до зазначеного пункту 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.02.2021 № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок", якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема: документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.
Таким чином, виникла колізія між нормами Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України № 89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.
Суд зазначає, що Верховний Суд вже неодноразово вирішував наведену вище колізію. Так, у постанові від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21 Суд виклав правову позицію, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексі України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.
У постанові від 27.04.2022 у справі № 140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування постанови Кабінету Міністрів України № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що постанова Кабінету Міністрів України № 89 прийнята не на підставі та не на виконання Податкового кодексу України та законів з питань митної справи, у зв'язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов'язаних з оподаткуванням.
Питання щодо впливу таких процедурних порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення відповідної податкової перевірки, також вже неодноразово вирішувалось Верховним Судом. У постановах від 28.12.2022 у справах №420/22374/21, № 540/5445/21, № 160/14248/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21 Верховний Суд констатував, що проведення перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Під час ухвалення постанов від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.
Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 160/20112/21.
Отже, позиція Верховного Суду щодо наслідків неправомірного проведення документальних перевірок на підставі підпункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення Податкового кодексу України вже є сформованою та усталеною.
У справі, що розглядається платник у позовній заяві визначав як підставу для скасування оскаржуваних рішень контролюючого органу порушення відповідачем положень норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, у зв'язку з чим перевірка позивача була проведена всупереч дії установленого мораторію.
З урахуванням наведеного вище нормативно-правового обґрунтування, а також враховуючи єдність та послідовність практики Верховного Суду з цього питання, суд погоджується з висновками про те, що проведення податковим органом перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 всупереч мораторію на проведення перевірок є неправомірним.
Отже, встановлення обставин щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, є достатнім для висновку про їх протиправність та яким судами першочергово надається оцінка, а тому, в межах розгляду даної справи, відсутня необхідність перевірки судом порушення позивачем вимог податкового законодавства, як підстави для донарахування сум грошових зобов'язань.
Суд вчергове наголошує, що оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За правилами частин 1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення… Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку усім доказам у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності як проведення самої перевірки та й прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви у сумі 22 700,00 грн.
Щодо правничої допомоги суд зазначає наступне:
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Кенон Україна» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2-А, поверх 3) до Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0574180710 від 30.07.2021р. винесене Головним управлінням ДПС у місті Києві.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0574250710 від 30.07.2021 р. винесене Головним управлінням ДПС у місті Києві.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кенон Україна» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2-А, поверх 3) суму судового збору у розмірі 22 700,00 гривень.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 03 жовтня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя К.Е. Абдукадирова