06 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6743/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо неврахування до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, періодів роботи з 02.08.1990 по 05.11.1992 - на посаді головного державного податкового інспектора ДПІ; з 06.11.1992 по 02.11.1995 на посаді головного державного податкового ревізора -інспектора ДПІ; з 03.11.1995 по 28.12.1999 на посаді заступника начальника інспекції; з 24.06.2005 по 08.02.2007 по посаді заступника начальника інспекції для переведення з пенсії по інвалідності згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі - Закон №889-VІІІ), скасувавши рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 20.02.2025 №907640815068; зобов'язання врахувати до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, періодів роботи з 02.08.1990 по 05.11.1992 - на посаді головного державного податкового інспектора ДПІ; з 06.11.1992 по 02.11.1995 на посаді головного державного податкового ревізора -інспектора ДПІ; з 03.11.1995 по 28.12.1999 на посаді заступника начальника інспекції; з 24.06.2005 по 08.02.2007 по посаді заступника начальника інспекції для переведення з пенсії по інвалідності згідно Закону № 1058-IV на пенсію за віком згідно Закону №889-VІІІ та здійснити переведення із пенсії по інвалідності згідно Закону № 1058-IV на пенсію за віком згідно Закону №889-VІІІ з 13.02.2025, провівши перерахунок з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця Головного управління ДПС у Волинській області №44/к/03-20-10-02-12 від 06.02.2025(посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років) та №45/к/03-20-10-02-12 від 06.02.2025 (про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області, отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV та 13.02.2025 він звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення на пенсію за віком згідно із Законом №889-VIII. Однак рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 20.02.2025 №907640815068 йому відмовлено у задоволенні заяви з підстав відсутності достатнього стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. При цьому періоди роботи в податкових органах до стажу державної служби не зараховано з тих мотивів, що позивачу присвоювалися спеціальні звання.
Позивач не погоджується із вказаним рішенням та зазначає, що у нього наявні всі необхідні підстави (загальний страховий стаж, стаж на посадах в органах державної служби та необхідний вік) для переведення на пенсію державного службовця. При цьому, відповідачем безпідставно не враховані періоди його роботи в податкових органах з 02.08.1990 по 05.11.1992, з 06.11.1992 по 02.11.1995, з 03.11.1995 по 28.12.1999, з 24.06.2005 по 08.02.2007 до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю, посилаючись на те, що періоди роботи позивача в територіальних органах ДПС правомірно не зараховано до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, оскільки за цей період позивачу були присвоєні спеціальні звання «інспектор податкової служби» та «радних податкової та митної справи».
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV, що не є спірним та підтверджується листом ГУ ПФУ у Волинській області від 30.05.2025 №0300-0305-8/36260.
13.02.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», надавши довідки Головного управління ДПС у Волинській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 06.02.2025 №44/к/03-20-10-02-12 та №45/к/03-20-10-02-12 від 06.02.2025, та вказану заяву за принципом екстериторіальності було скеровано до ГУ ПФУ в Харківській області.
20.02.2025 ГУ ПФУ в Харківській області прийняло рішення №907640815068, в якому зазначено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення складає 33 роки 8 місяців 1 день, стаж на посадах державної служби - 10 років 2 місяці; при цьому, період роботи в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Оскільки у ОСОБА_1 відсутні 20 років (станом на 01.05.2016) стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) та актами Кабінету Міністрів України, та на 01.05.2016 він не займав посади державної служби, тому відсутні підстави для переведення з пенсії, призначеної згідно із Законом №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ.
26.05.2025 представник позивача звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із запитом, в якому просив чітко зазначити, які періоди роботи були враховані ОСОБА_1 до стажу державної служби, а які ні та з якої причини.
У відповідь на вказаний запит ГУ ПФУ у Волинській області листом від 30.05.2025 №0300-0305-8/36260 повідомило, що при розгляді заяви позивача від 13.02.2025 до стажу роботи на посадах, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №889-VІІІ враховано періоди роботи з 06.04.1984 по 27.07.1990 на посаді старшого економіста Волинського обласного фінансового відділу та з 09.02.2007 по 16.12.2010 на посаді начальника адміністративно-господарського відділу ДПА у Волинській області, що сумарно становить 10 років 2 місяці. В той же час, до стажу роботи на посадах державної служби не враховано періоди роботи: з 02.08.1990 по 05.11.1992 - на посаді головного державного податкового інспектора ДПІ у зв'язку з відсутністю інформації про присвоєння рангу державного службовця; з 06.11.1992 по 02.11.1995 на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора ДПІ - у зв'язку з присвоєнням спецзвання “Радник податкової служби ІІ рангу»; з 03.11.1995 по 28.12.1999 на посаді заступника начальника інспекції - у зв'язку з присвоєнням спецзвання “Державний радник Податкової служби ІІІ рангу»; з 24.06.2005 по 08.02.2007 на посаді заступника начальника інспекції - у зв'язку з відсутністю інформації про присвоєння рангу державного службовця.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом № 3723-ХІІ.
01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктами 10 - 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18).
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 № 591/6970/16-а).
Зі змісту спірного рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 20.02.2025 №907640815068 слідує, що підставою для відмови позивачу в переході на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, є відсутність у нього стажу державної служби через не зарахування певних періодів роботи до державної служби.
При цьому, як слідує з листа від 30.05.2025 №0300-0305-8/36260 відповідачем не зараховано до стажу державної служби періоди роботи позивача з 02.08.1990 по 05.11.1992, з 06.11.1992 по 02.11.1995, з 03.11.1995 по 28.12.1999, з 24.06.2005 по 08.02.2007 в органах державної податкової служби.
Суд вважає, що позивач на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII мав достатній стаж державної служби (понад 20 років станом на 01.05.2016), з огляду на таке.
Записами трудової книжки серії НОМЕР_1 підтверджено, що позивач, зокрема, у періоди з 02.08.1990 по 28.12.1999 та з 24.06.2005 по 08.02.2007, з 09.02.2007 по 16.12.2010 працював на посадах в органах державної податкової служби. Також йому неодноразово присвоювалися спеціальні звання (а.с.6-13).
Довідкою Головного управління ДПС у Волинській області від 06.02.2025 №2323/6/03-20-10-02-12 підтверджено, що на дату звільнення ОСОБА_1 (16.12.2010) стаж державної служби становив 23 роки 02 місяці (а.с. 19).
Статтею 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України “Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (далі - Закон № 509-XII).
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону № 509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України “Про державну службу».
Частина сьома статті 15 Закону № 509-XII визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону № 509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частина четверта статті 15 Закону № 509-XII передбачає, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто цією нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону № 3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Згідно з положеннями статті 6 Закону № 509-XII, видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Пунктом 8 розділу ХІ Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
До спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283) (вказаний правовий висновок відображено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №735/939/17).
За змістом пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Зважаючи на те, що як Законом № 889-VIII, так і нормами раніше чинних Законів № 3723-XII, № 509-ХІІ та Порядку № 283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, та враховуючи те, що позивач у періоди з 02.08.1990 по 05.11.1992, з 06.11.1992 по 02.11.1995, з 03.11.1995 по 28.12.1999, з 24.06.2005 по 08.02.2007 працював в органах державної податкової служби, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), а також те, що він одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, то такі періоди роботи (служби) позивача на посадах в органах податкової служби підлягають до зарахування до стажу державної служби.
Щодо посилань відповідача на те, що обіймані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, оскільки йому як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби, суд зазначає вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України (далі - ПК України) пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 ПК України посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової служби; державний радник податкової служби I рангу; державний радник податкової служби II рангу; державний радник податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу; інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; інспектор податкової служби IV рангу; молодший інспектор податкової служби.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 за спірні періоди позивачу присвоювались спеціальні звання (а.с.6-13).
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок № 839).
Згідно з пунктом 9 Порядку № 839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами пункту 3 Порядку № 839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.10.2013 у справі № 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Відступів від зазначеної правової позиції Верховний Суд не здійснював.
У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 ПК України та Порядку № 283.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що періоди роботи позивача на посадах в органах державної податкової служби з 02.08.1990 по 05.11.1992, з 06.11.1992 по 02.11.1995, з 03.11.1995 по 28.12.1999, з 24.06.2005 по 08.02.2007 (що становить більше 10 років) повинні бути зараховані до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом України “Про державну службу».
Отже, станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) позивач не обіймав посаду державної служби і його стаж роботи на посадах, які відносяться до категорій посад державних службовців, становив більше 20 років (враховуючи спірні періоди роботи та безспірний стаж на посадах державної служби, визнаний у рішенні ГУ ПФУ в Харківській області від 20.02.2025 №907640815068 (10 років 2 місяці).
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача ГУ ПФУ в Харківській області не було фактичних та правових підстав для не зарахування до стажу державної служби позивача періодів роботи на посадах в податкових органах та відмови у зв'язку із цим у переведенні позивача на інший вид пенсії, а у позивача наявні умови, передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ (а саме, досягнення віку, наявність не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (станом на 01.05.2016), та страхового стажу), для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Тому позовні вимоги належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 20.02.2025 №907640815068 та зобов'язання відповідача здійснити переведення позивача з 13.02.2025 з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону № 889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах податкової служби з 02.08.1990 по 05.11.1992, з 06.11.1992 по 02.11.1995, з 03.11.1995 по 28.12.1999, з 24.06.2005 по 08.02.2007, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Стосовно вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 06.02.2025 №44/к/03-20-10-02-12 та №45/к/03-20-10-02-12 від 06.02.2025, виданих Головним управлінням ДПС у Волинській області (а.с.20-21), то суд зазначає, що відповідачем ГУ ПФУ в Харківській області відомості, наведені у вказаних довідках не оцінювались; зазначені позовні вимоги стосуються не права на переведення на пенсію державного службовця, а розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 560/8328/22, від 19.12.2023 у справі № 600/947/23-а).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.02.2025 №907640815068.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити переведення ОСОБА_1 з 13.02.2025 з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах податкової служби з 02.08.1990 по 05.11.1992, з 06.11.1992 по 02.11.1995, з 03.11.1995 по 28.12.1999, з 24.06.2005 по 08.02.2007.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 пов., ідентифікаційний код 14099344).
Суддя О. О. Андрусенко