Провадження №2/447/1409/25
Справа №447/3101/25
про повернення заяви
03.10.2025 місто Миколаїв
суддя Миколаївського районного суду Львівської області Джус Р.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
30.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» подало позовну заяву до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 77299,35 грн., що складається із заборгованостей за договором про споживчий кредит №3313309 від 06.09.2021 та за кредитним договором№6852295 від 24.08.2021.
Дослідивши подану позовну заяву, суд прийшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 188 ЦПК України визначено підстави та порядок об'єднання позовних вимог. Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Тобто, декілька позовних вимог можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема, такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших, тобто є похідними.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються пов'язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же підстав або доказів.
Метою об'єднання позовних вимог є можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Отже, об'єднання непов'язаних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги, є порушенням правила об'єднання вимог.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Під вимогою розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача стосовно предмету спору. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
З наведеного вбачається, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18, постановах Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/18, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20.
Так, позовні вимоги позивача за даним позовом ґрунтуються на окремих договорах.
Як встановлено судом, підставами виникнення спірних правовідносин сторін у даній справі є два окремих договори, а саме договір про споживчий кредит №3313309 від 06.09.2021 укладений між ТзОВ "Мілоан" і відповідачем, та кредитний договір №6852295 від 24.08.2021 укладений між ТзОВ "Бі Ел ДжиМікрофінанс" та відповідачем, кожен із яких, породжує різні взаємні права та обов'язки, що обумовлено відмінністю в умовах договорів, а саме: суми позики, розміру відсотків за користування кредитними коштами, а також строків їх повернення.
Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Об'єднаної палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19.
Так, ОП ВС прийшла висновку, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, такі утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо).
Отже, пред'явивши вимоги про стягнення заборгованості по двох різних кредитних договорах, позивач порушив правила об'єднання позовних вимог, визначені ст. 188 ЦПК України, оскільки такі позовні вимоги не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, такі вимоги не є основними та похідними, вимоги заявлені з різних підстав.
За поданим представником позивача позовом фактично підлягають вирішенню окремі спори з різним предметом спору щодо стягнення заборгованості за різними кредитними договорами, указані вимоги не є однорідними та такими, що нерозривно пов'язані між собою.
Окрім того, право вимоги за вказаними договорами, позивач обґрунтовує різними договорами факторингу, укладеними з різними контрагентами.
Зокрема, згідно долучених договорів, право вимоги за договором про споживчий кредит №3313309 від 06.09.2021, ТзОВ "Мілоан" передало ТзОВ «Вердикт Капітал, яке в подальшому передало право вимоги позивачу. Право вимоги за кредитним договором №6852295 від 24.08.2021, ТзОВ "Бі Ел ДжиМікрофінанс", передало ТзОВ «Вердикт Капітал», яке в подальшому передало право вимоги ТзОВ «Коллект Центр».
Відтак, заявлені вимоги не можуть бути об'єднані в одне провадження та сумісний їх розгляд є неможливим. Під час розгляду справи суд має надати оцінку умовам кожного з укладених договорів та правовій природі кожного з них, а також встановити обставини щодо виконання / невиконання сторонами умов цих договорів, обставин укладення договорів, дотримання їх умов сторонами, а також правомірність заявлених до стягнення сум. Суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов'язаних зі встановленням обставин, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги.
Позивач з власної ініціативи об'єднав позовні вимоги без дотримання правил об'єднання позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Судом не встановлено наявності підстав для застосування положень статті 188 ЦПК України щодо роз'єднання позовних вимог.
Частиною 6 статті 188 ЦПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.
Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі роз'єднання судом позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок не здійснюється. Після роз'єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується.
Оскільки позивачем було порушено правила об'єднання позовних вимог та сплачено судовий збір, виходячи із загальної суми позову, а після роз'єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується, то в даному випадку застосування судом положень ч. 6 ст. 188 ЦПК України і роз'єднання позовних вимог не сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства та призведе до безпідставного зменшення судових витрат позивача.
За таких обставин позов підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
При цьому суд звертає увагу позивача на те, що в якості доказів сплати судового збору за подання даного позову до суду, до позовної заяви долучено платіжну інструкцію від 13.05.2025 №0521840123 на суму 2422,40 грн.
Однак, відповідно до довідки заступника керівника апарату Миколаївського районного суду Львівської області Лілії Венгер при перевірці платіжної інструкції №0521840123 від 13.05.2025, яка долучена до справи №447/3101/25 номер провадження 2/447/1409/25 за позовом ТзОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, встановлено, що дана платіжна інструкція 20.05.2025 прикріплена до справи №447/1521/25 номер провадження 2/447/906/25 за позовом ТзОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Згідно інформації наявної в Єдиному реєстрі судових рішень, 22.05.2025 по справі №447/1521/25 суддею Миколаївського районного суду Львівської області було винесено ухвалу про повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості у розмірі 77299,35 грн., що складається із заборгованостей за договором про споживчий кредит №3313309 від 06.09.2021 та за кредитним договором№6852295 від 24.08.2021, у зв'язку із порушенням правил обєднання позовних вимог. Питання повернення судового збору не вирішувалось.
Керуючись ст. 185, 188 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Роман ДЖУС