Справа №463/9396/25
Провадження №1-кп/463/551/25
06 жовтня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 серпня 2025 року за №12025142360000725 про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата військової служби за призовом під час мобілізації, судимого 12 серпня 2025 року вироком Личаківського районного суду м. Львова за ст. 390-1 КК України до покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців, 20 серпня 2025 року вироком Личаківського районного суду м. Львова за ст. 390-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, -
обвинувачений ОСОБА_3 23 серпня 2025 року приблизно о 15:00 годині умисно не виконав обмежувальний припис встановлений рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 травня 2025 року (справа №463/4583/25, провадження №2-о/463/159/25), в порушення встановлених заборон прийшов у місце проживання постраждалої особи ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , нехтуючи забороною перебувати в зазначеній квартирі, перебував у вказаному приміщенні.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковано за ст. 390-1 КК України як умисне невиконання обмежувального припису, що застосований до нього судом.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду 3 жовтня 2025 року з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно з загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , вбачається, що обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, тобто в умисному невиконанні обмежувального припису, що застосований до нього судом, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. ст. 390-1 КК України, а саме умисно не виконав обмежувальний припис, що застосований до нього судом.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ст. 390-1 КК України, а саме як умисне невиконання обмежувального припису, що застосований до нього судом.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно з ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» та у КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» на обліках не перебуває, раніше судимий, спосіб вчинення кримінального проступку, відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення неправомірних дій, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 390-1 КК України у виді обмеження волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, враховуючи покарання призначене вироком Личаківського районного суду м. Львова від 3 червня 2025 року, призначити остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням окремих обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 1 квітня 2024 року в справі №183/6854/20 виснувала якщо особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, за вироком суду було призначено покарання, яке ухвалено відбувати реально, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших кримінальних правопорушеннях, за які за новим вироком особі призначається покарання із застосуванням на підставі ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням, положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання не застосовуються і кожний вирок - попередній, за яким особа має відбувати покарання реально, та новий, за яким її звільнено від відбування покарання з випробуванням, виконуються самостійно.
Враховуючи наведене, покарання призначене ОСОБА_3 вироком Личаківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2025 року у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки слід виконувати самостійно.
Таке покарання відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, попередження нових кримінальних правопорушень, а також соціальної реабілітації.
Крім того, дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Питання доцільності застосування запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_3 остаточно за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та вироком Личаківського районного суду м. Львова від 3 серпня 2025 року призначити покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 9 (дев'ять) місяців.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2025 року яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки, у відповідності до ч. 2 ст. 59-1 КК України з покладенням обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації - виконувати самостійно.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_1