Справа № 461/10763/23
Провадження № 1-кс/461/6032/25
Іменем України
06.10.2025 року. м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника - адвоката ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023141350000940 від 23 серпня 2023 року, за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 3 ст. 358 КК України,
Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді із клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений, шляхом встановлення заборони проведення реєстраційних операції (відчуження та розпорядження нерухомим майном), а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 4625886100:06:002:0233 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2040920646258), загальною площею 0,1433 га, право власності на яке належить ОСОБА_5 , а також будівлю, магазин, кафе-бар, мотель та аптека під літ «А-2», які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4625886100:06:002:0233 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1962079846258), загальною площею 1000.9 кв.м., право власності на яке належить ОСОБА_5 .
В обгрунтування клопотання покликається на те, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем майна на підставі нотаріально посвідченого договору даруваня будівлі, магазину, кафе - бару, мотелю, аптеки літ. «А- та земельної ділянки від 16.10.2023 року, зареєстрованого в реєстрі №1321, при цьому дарувальником була особа ОСОБА_6 , яка не була власником на момент проведення реконструкції будівель, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4625886100:06:002:0233. Вказаний договір не визнавався судом недійсним та ніким не оспорювався.
Представник заявника звертає увагу, що арештована земельна ділянка з кадастровим номером 4625886100:06:002:0233 на якій розташоване нерухоме майно була утворена шляхом об'єднання за рішенням власника двох земельних ділянок, а саме: з кадастровим номером 4625886100:06:002:0177, яка отримана шляхом безоплатної приватизації у 2013 році, а на підставі рішення Наконечнянської сільської ради Яворівського району Львівської області від 16.10.2019 року №1119 змінено цільове призначення такої з «ведення особистого селянського господарства» на «будівництво і обслуговування будівель торгівлі» та з кадастровим номером 4625886100:06:002:0041, яка набута на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 20.12.2019 року, зареєстрованого в реєстрі №1205, укладеного між Наконечнянською сільською радою (продавцем) та ОСОБА_7 , що підтверджується викопіюванням з технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок, розробленою тов. «ГЕО ВЕСТ СИСТЕМА». Адвокат ОСОБА_4 зазначає, що арештоване майно не відповідає ознакам майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, а ч.3 ст.358 КК України не передбачає покарання у вигляді конфіскації майна. Таким чином, на думку заявника, на даному етапі кримінального провадження орган досудового розслідування не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили необхідність перебування майна ОСОБА_5 під арештом. Просить клопотання задовольнити.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримала повністю, просила таке задовольнити.
Слідчий відділу розслідування злочинів, учинених дітьми СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду клопотання, в заяві просила здійснювати розгляд клопотання за її відсутності.
Крім того, слідчою скеровано на адресу суду заперечення на клопотання про скасування арешту.
В обґрунтування заперечень покликається на наявну необхідність в арешті майна, а саме:1000,9 кв.м., що розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 4625886100:06:002:0233. Зазначає, що земельна ділянка кадастровий номер 4625886100:06:002:0233 утворена в результаті об'єднання двох земельних ділянок 4625886100:06:002:0041 та 4625886100:06:002:0177 на якій в подальшому ОСОБА_7 побудував об'єкт нерухомого майна на теперішній час, загальною площею 100,9 кв.м. Разом з тим, в органу досудового розслідування є підстави вважати, що вказаний об'єкт нерухомого майна побудований та зареєстрований на підставі документів, зміст яких може не відповідати дійсності. Вказує, що наявні достатні підстави вважати, що земельна ділянка з кадастровим номером 4625886100:06:002:0233 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2040920646258), загальною площею 0,1433 га, право власності на яке належить ОСОБА_5 , а також будівля, магазин, кафе-бар, мотель та аптека під літ. «А-2», які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4625886100:06:002:0233 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1962079846258), загальною площею 1000.9 кв.м., право власності на яке належить ОСОБА_5 , відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а також арешт такого майна необхідний для збереження речових доказів. Просить у задоволенні клопотання відмовити.
У відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття слідчої у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Заслухавши думку адвоката, вивчивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та долучені до нього документи, а також клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя приходить до такого.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч.1 ст. 131 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Статтями 7,16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Судом встановлено, що Слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141350000940 від 23.08.2023, за фактом підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчинений за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 3 ст. 358 КК України.
Постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів учинених дітьми слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_9 від 28.12.2023 року, земельну ділянку з кадастровим номером 4625886100:06:002:0233 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2040920646258), загальною площею 0,1433 га, право власності на яке належить ОСОБА_5 , а також будівлю, магазин, кафе-бар, мотель та аптека під літ «А-2», які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4625886100:06:002:0233 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1962079846258), загальною площею 1000.9 кв.м., право власності на яке належить ОСОБА_5 визнано речовим доказом.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28.12.2023 року клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів учинених дітьми слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_9 - задоволено. Накладено арешт, шляхом встановленням заборони проведення реєстраційних операції (відчуження та розпорядження нерухомим майном), а саме:на земельну ділянку з кадастровим номером 4625886100:06:002:0233 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2040920646258), загальною площею 0,1433 га, право власності на яке належить ОСОБА_5 , а також будівлю, магазин, кафе-бар, мотель та аптека під літ. «А-2», які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4625886100:06:002:0233 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1962079846258), загальною площею 1000.9 кв.м., право власності на яке належить ОСОБА_5 .
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13.02.2024 року ухвалу слдічого судді Галицького районного суду м. Львова від 28.12.2023 року про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_5 - залишено без змін, апеляційну скаргі ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_5 - без задоволення.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 15.11.2019 року, державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_11 на підставі поданих ОСОБА_7 документів, а саме: декларації про готовність об'єкта до експлуатації ЛВ 101201026405 від 26.10.2020 року виданої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області та технічного паспорта № б/н від 12.10.2020 року виготовленого ФОП ОСОБА_12 , здійснено реєстрацію права власності на будівлю, магазин, кафе-бар, мотель та аптека під літ. «А-2», загальною площею 1000.9 кв.м., що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4625886100:06:002:0233 за ОСОБА_7 та присвоєно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1962079846258.
Як встановлено в ході досудового розслідування, відділом містобудування та архітектури Яворівської районної державної адміністрації не видавалися жодних правовстановлюючих документів, зокрема містобудівних умов та обмеження MU01:9640-7692-2575-3785 №14 від 16.03.2020 року на об'єкт нерухомого майна «Реконструкція магазину під магазин, кафе-бар, мотель та аптеку», розташованого в АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці з кадастровий номер 4625886100:06:002:0233, а також не надходило та не реєструвалося жодних заяви від ОСОБА_7 та інших осіб щодо отримання містобудівних умов та обмежень на вищевказаний об?єкт будівництва. Наведене підтвердилось під час допиту провідного інженера відділу містобудування та архітектури Яворівської районної державної адміністрації ОСОБА_13 , а також в ході проведення тимчасового доступу до документів, які містять охоронювану законом таємницю та перебувають у власності ФОП ОСОБА_14 та ФОП ОСОБА_15 . Також встановлено, що 16.10.2023 року приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу ОСОБА_16 на підставі договору дарування №1348 від 16.10.2023 року здійснено реєстрацію права власності об'єкту нерухомого майна реєстраційний номер 1962079846258 за ОСОБА_5 (яка, відповідно до довідки про склад сім'ї є донькою ОСОБА_7 ). Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав земельна ділянка з кадастровим номером 4625886100:06:002:0233, створена в результаті об'єднання земельної ділянки площею 0,1233 га з кадастровим номером 4625886100:06:002:0177 та земельної ділянки площею 0,02 га з кадастровим номером 4625886100:06:002:0041, загальною площею 0,1433 га. та 18.02.2020 року зареєстрована за ОСОБА_7 . В подальшому, 16.10.2023 приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу ОСОБА_16 на підставі договору дарування №1348 від 16.10.2023 року здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку 2040920646258 за ОСОБА_5 (яка є донькою ОСОБА_7 , відповідно до довідки про склад сім'ї).
Слідчий суддя зауважує, що при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює наявність підстав для скасування арешту майна, а також оцінює наявність підстав відповідності даного майна критеріям, що встановлені ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Частиною 1 ст. 174 КПК України передбачено право підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження заявити клопотання про скасування арешту майна яке розглядається слідчим суддею або судом під час судового провадження.
В разі якщо підозрюваний, обвинувачений, їх захисники чи законні представники, інші власники або володільці майна, представники юридичної особи, щодо яких здійснюється провадження, доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано та за їх клопотанням ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження арешт майна може бути скасований повністю чи частково.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт на майно на цій стадії досудового розслідування накладено обґрунтовано, оскільки як вбачається з матеріалів клопотання майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, іншого судом не встановлено.
Твердження, що у вказаному кримінальному провадженні нікому не оголошено підозри, не береться до уваги, оскільки, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому покликання адвоката на те, що накладений арешт є неправомірним втручанням у право власності ОСОБА_5 не знайшло свого підтвердження в суді, оскільки при накладенні такого враховано «справедливий баланс» між інтересом суспільства та вимогами щодо захисту фундаментальних прав особи.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, заявником не надано та слідчим суддею не встановлено.
Також, слідчий суддя враховує, що накладення арешту на вказане майно було обумовлено необхідністю збереження речового доказу у кримінальному провадженні, а також з метою забезпечення можливості проведення відповідних слідчих дій та запобіганню ризику відчуження даного майна, з урахуванням того, що незастосування заборони на відчуження майна може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а також з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що заявником не доведено наявності правових підстав для скасування арешту майна, оскільки арештоване майно є речовим доказом в кримінальному провадженні, а тому в цілях подальшого безперешкодного та своєчасного проведення досудового розслідування, в задоволенні клопотання заявника слід відмовити.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України від 23.01.2024 (справа №569/19829/21), ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні призводить до таких же правових наслідків, як і ухвала про арешт майна або відмову в арешті майна, тому положення пункту 9 частини 1 статті 309 у їх взаємозв'язку зі статтями 170, 173, 174 КПК передбачають право на апеляційне оскарження не лише ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, а також і ухвали про скасування або про відмову у скасуванні арешту майна.
Керуючись ст. 170, 174, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,-
у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023141350000940, від 23 серпня 2023 року, за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 3 ст. 358 КК України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлений 06.10.2025 року
Суддя ОСОБА_1