Справа № 461/8012/25
Провадження № 6/461/206/25
30.09.2025 року. м. Львів.
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.
при секретарі судового засідання Курилюк А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові подання головного державного виконавця Марчишина Юрія Андрійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника керівника Приватного підприємства «Медіа Сервіс» - ОСОБА_1 до виконання зобов'язань,-
До Галицького районного суду м.Львова надійшло подання головного державного виконавця Марчишина Юрія Андрійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника керівника Приватного підприємства «Медіа Сервіс» - Медведка Романа Романовича до виконання зобов'язань.
Подання мотивоване тим, що на виконанні у Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції головного державного виконавця Марчишина Ю.А. знаходиться зведене виконавче провадження №78866171, до складу якого входять: виконавче провадження № 78437935 з примусового виконання наказу № 26/47 виданого 28.09.2010 року про стягнення з ПП Медія Сервіс неустойку в сумі 47343,76 грн. та 455648,64 грн. штрафу; виконавче провадження № 78438069 з примусового виконання наказу № 5015/1419/11 виданого 02.06.2011 року про стягнення з ПП Медія Сервіс заборгованість в сумі 83167,96 грн.; виконавче провадження № 78443455 з примусового виконання наказу № 2/199 виданого 08.03.2011 року про стягнення з ПП Медія Сервіс заборгованість в сумі 40969,58 грн. За вказаним виконавчим документом боржником є Приватне підприємство «Медіа Сервіс», керівником якого є Медведко Роман Романович. 24.06.2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Виконавець зазначає, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, майно належне боржнику на праві власності відсутнє. Крім того, боржнику не належать на праві власності рухоме або нерухоме майно. Державний виконавець вказує, що рішення суду не виконано, декларацію не надано. Тому з урахуванням того, що рішення суду не виконано, боржник ухиляється від виконання судового рішення, виконавець просить подання задоволити.
Головний державний виконавець у судове засідання не з'явився. Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду подання. Подав до суду заяву про проведення судового засідання у його відсутності.
Згідно з ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Оскільки державний виконавець, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду подання, в судове засідання не прибув, а згідно з вимогами ст. 441 ЦПК України таке подання розглядається судом негайно, - суд вважає за можливе проводити розгляд подання без участі державного виконавця, який в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено наступне. На виконанні у Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції головного державного виконавця Марчишина Ю.А. знаходиться зведене виконавче провадження №78866171, до складу якого входять: виконавче провадження № 78437935 з примусового виконання наказу № 26/47 виданого 28.09.2010 року про стягнення з ПП Медія Сервіс неустойку в сумі 47343,76 грн. та 455648,64 грн. штрафу; виконавче провадження № 78438069 з примусового виконання наказу № 5015/1419/11 виданого 02.06.2011 року про стягнення з ПП Медія Сервіс заборгованість в сумі 83167,96 грн.; виконавче провадження № 78443455 з примусового виконання наказу № 2/199 виданого 08.03.2011 року про стягнення з ПП Медія Сервіс заборгованість в сумі 40969,58 грн.
За вказаним виконавчим документом боржником є Приватне підприємство «Медіа Сервіс», керівником якого є Медведко Роман Романович.
24.06.2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Як вбачається з доводів державного виконавця, боржником рішення суду не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду, не здійснено.
Встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, майно належне боржнику на праві власності відсутнє. Крім того, боржнику не належать на праві власності рухоме або нерухоме майно.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
З огляду на дану норму Конституції України, слід прийти до висновку, що обмеження особи права вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, є обмеженням її конституційного права на свободу пересування, гарантованого державою.
Згідно з ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.19 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно ч.1 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
З аналізу наведених вище норм закону випливає, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язання. Державним виконавцем не доведено суду, що боржник вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання, та які унеможливлюють чи ускладнюють виконання виконавчого документа.
У справі № 331/8536/17 від 28.10.2020 року Верховний Суд зазначив про те, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою саме невиконання цього рішення.
Таким чином, тимчасового обмеження у праві виїзду застосовується судом не за наявність факту невиконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, а за ухилення від їх виконання.
Тому суд повинен з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
З доводів державного виконавця вбачається, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, яке проявляється у неподанні декларації про доходи та майно, ігноруванні відкритого виконавчого провадження та невиконанні прямого обов'язку щодо виконання судового рішення.
Однак, наявність у боржника невиконаних зобов'язань за рішенням суду та неможливість державного виконавця примусове виконати виконавчий лист не свідчать про умисне ухилення боржника від виконання зобов'язань.
Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема, утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Тобто поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Таким чином, суду не надано доказів ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням. Саме по собі невиконання боржником зобов'язання, - не свідчить про вчинення ним умисних дій щодо ухилення від виконання рішення суду.
З урахуванням того, що державним виконавцем не наведено достатніх підстав вважати, що боржник умисно ухиляється від виконання покладених на нього обов'язків за рішенням суду, та не доведено, що останній має намір вибути за межі України з метою саме невиконання судового рішення, а також беручи до уваги те, що саме по собі невиконання боржником обов'язків за рішенням суду не свідчить про умисне ухилення від виконання зобов'язань, суд приходить до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити.
Керуючись ст.ст.247, 441 ЦПК України, ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» від 21.01.1994 року з наступними змінами, суд,-
Відмовити в задоволенні подання головного державного виконавця Марчишина Юрія Андрійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника керівника Приватного підприємства «Медіа Сервіс» - ОСОБА_1 до виконання зобов'язань.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвала суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 03.10.2025 року.
Суддя В.Є. Радченко