ЄУН: 336/1496/25
Провадження №: 2/336/1693/2025
Іменем України
(заочне)
06 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Пустовіт В.О., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Кари Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Тетяна Юріївна, про розірвання договору довічного утримання, припинення заборони відчуження нерухомого майна,-
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , вказавши, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві власності. 21.07.2023 року між сторонами укладено договіор довічного утримання, з яким ОСОБА_2 зобов'язалась утримувати та доглядати ОСОБА_1 , а остання в свою чергу передала ОСОБА_2 у власність квартиру. Натомість відповідач зобов'язання за договором не виконувала, у зв'язку з чим позивач просила розірвати договір довічного утримання, укладений 21.07.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , припинити заборону відчуження нерухомого майна.
Ухвалою суду від 24.02.2025 року було відкрите провадження у справі та призначену справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 24.02.2025 року витребувано докази по справі.
Ухвалою суду від 20.03.2025 року підготовче провадження у справі було закрите, справу призначено до розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Ухвалою суду від 14.05.2025 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Відповідач в судове засідання не прибула, про місце та час розгляду справи сповіщалась як шляхом направлення судових повісток за адресою зареєстрованого місця проживання, так і шляхом оголошення на сайті суду у зв'язку з перебуванням за межами України, відзив на позовну заяву не направлено.
Керуючись ст. 280 ЦПК України, судом постановлено проводити розгляд справи в заочному порядку.
В судовому засіданні позивач та представник позивача на позові наполягали. Позивач вказувала, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 це колишня дружина сина позивача. У 2023 році ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_1 укласти договір довічного утримання, за яким обіцяла мешкати разом із позивачем, доглядати за ОСОБА_1 , яка внаслідок віку та наявності певних захворювань погано бачила та чула, не мала змоги самостійно забезпечувати свої потреби, що позивач погодилась. Водночас фактично ОСОБА_2 зобов'язань за договором не виконувала, будь-якого догляду за позивачем не здійснювала, лише через знайому передавала іноді грошові кошти у 2024 році. А потім, як стало відомо позивачеві, виїхала за межі України та вказувала про відсутність наміру повернутись на територію України.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з?явилась, направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Судом досліджувались письмові докази, надані позивачем, допитані свідки.
21.07.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 у свою чергу зобов'язалась надавати ОСОБА_1 довічно матеріальне забезпечення, а також усі види догляду (опікування). За згодою сторін грошова оцінка матеріального забезпечення складає 2000 гривень. Дана сума повинна сплачуватись ОСОБА_2 не пізніше 20 числа кожного місяця за наступний місяць.
Догляд, що надається, включає в себе забезпечення відчужувача харчуванням, необхідним одягом, медикаментами та лікарськими засобами, надання медичної допомоги шляхом залучення кваліфікованих медичних працівників, вчинення усіх необхідних дій щодо забезпечення відчужувача всіма засобами, предметами домашнього вжитку, речами, тощо, виконання додаткових доручень відчужувача.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що раніше працювала із позивачем та тривалий час з нею знайома. Позивач та відповідач спілкувались між собою, оскільки після розірвання шлюбу між сином позивача та відповідачем ОСОБА_1 спілкувалась із онуком. Коли почалось повномасштабне вторгнення рф в Україну ОСОБА_2 виїхала, але потім повернулась та з позивачем вони уклали договір довічного утримання. Натомість фактично ОСОБА_2 не доглядала ОСОБА_1 , свідок самостійно допомагає ОСОБА_1 , оскільки остання майже нічого не бачила доки їй не зробили операцію, погано чує та не здатна самостійно ходити в магазин.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що знайомий із ОСОБА_3 та на її прохання іноді допомагав ОСОБА_1 , а саме привозив продукти, відвозив ОСОБА_1 на цвинтар та до лікарні.
З довідки Державної прикордонної служби України від 25.07.2025 року вбачається, що ОСОБА_2 протягом дії договору довічного утримання виїхала за межі України 30.07.2023 року, повернулась 26.05.2024 року, виїхала 05.06.2024 року, повернулась 23.10.2024 року, виїхала 13.11.2024 року, після чого на територію України не поверталась.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 744 ЦК України За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Як вказує ст. 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.
Як вказує ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:
1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;
2) на вимогу набувача.
Правові наслідки розірвання договору довічного утримання (догляду) визначені ст. 756 ЦК України, яка вказує, що у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.
Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За умовами укладеного договору ОСОБА_2 мала доглядати та утримувати ОСОБА_1 з 21.07.2023 року, забезпечуючи останню харчуванням, необхідним одягом, медикаментами та лікарськими засобами, надавати медичну допомогу шляхом залучення кваліфікованих медичних працівників, вчиняти усі необхідні дії щодо забезпечення відчужувача всіма засобами, предметами домашнього вжитку, речами, тощо, виконувати додаткові доручення відчужувача.
Доказів того, що ОСОБА_2 фактично виконувала свої обов'язки за договором довічного утримання суду надано не було.
У свою чергу показаннями свідка ОСОБА_3 вчинення ОСОБА_2 будь-яких дій на виконання умов договору спростовано.
З аналізу відомостей про перетин кордону вбачається, що після укладення договору довічного утримання ОСОБА_2 через 9 днів виїхала за межі України, після чого була відсутня протягом 10 місяців до 26.05.2024 року, потім повернулась в Україну на 10 днів, після чого була відсутня протягом майже 5 місяців, потім повернулась на 20 днів, після чого з листопаду 2024 року та до липня 2025 року в Україну не поверталась.
За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_2 , яка переважно перебувала за межами України та поверталась в Україну лише на незначні періоди часу, не могла надавати ОСОБА_1 належного утримання, обумовленого договором, а відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач належним чином своїх зобов'язань за договором не виконувала, що є підставою для розірвання договору довічного утримання, тож в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Водночас суд не вбачає підстав для припинення заборони відчуження нерухомого майна, адже за положеннями ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.
З пояснень позивача вбачається, що вона проживає у квартирі, яка є предметом договору довічного утримання.
Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв'язку із, зокрема, розірванням договору довічного утримання (догляду), на підставі якого було накладено заборону відчуження.
Отже після набрання законної сили рішення суду про розірвання договору довічного утримання позивач має право звернутись до нотаріуса для зняття заборони відчуження, до повноважень суду зняття такої заборони не відноситься, а права позивача в цій частині на момент розгляду справи не порушені, отже захисту в судовому порядку не підлягають, тож в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.
З відповідача на користь позивача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Тетяна Юріївна, про розірвання договору довічного утримання, припинення заборони відчуження нерухомого майна задовольнити частково.
Розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений 21 липня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за № 1306.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).
Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована проживаючою у АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована проживаючою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Тетяна Юріївна, адреса: АДРЕСА_4 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.І. Дацюк
06.10.25