ЄУН: 336/9472/25
Провадження №: 1-кп/336/1533/2025
Іменем України
06 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України,-
В провадженні Шевченківського районного суду перебуває кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд призначити провадження до розгляду у відкритому судовому засіданні, вказуючи на відсутність підстав для закриття кримінального провадження, підсудність провадження суду. Прокурором також заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтоване тим, що обвинувачений не має стійких соціальних зв'язків, не працює, тож наявний ризик ухилення від суду, а також є ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого.
Захисник та обвинувачений не заперечували проти призначення кримінального провадження до розгляду, проти заявленого клопотання щодо запобіжного заходу заперечували, вказуючи, що обвинувачений не має наміру впливати на свідків чи потерпілого, має постійне місце проживання, тож захисник просила відмовити у продовженні запобіжного заходу, а обвинувачений змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Потерпілий не мав заперечень щодо призначення розгляду справи, підтримав клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою.
Дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд вважає, що кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, підстав для закриття провадження не встановлено, перешкод для призначення його до розгляду судом не визначено, тож є підстави для призначення кримінального провадження до розгляду у відкритому судовому засіданні.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Ухвалою суду від 13.08.2025 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 10.10.2025 року.
По даній справі суд враховує те, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, не має постійного місця проживання на території м. Запоріжжя, мешкає без реєстрації місця проживання, не працевлаштований, не має стійких соціальних зв'язків, що у свою чергу свідчить про наявність ризику переховування від суду.
Крім того, наразі судом не розпочате судове слідство та не досліджені докази, що створює також ризик впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.
Обвинуваченим не надано доказів на підтвердження наявності у нього права на проживання у житлі, де він просив обрати йому домашній арешт, не представлені документи про право власності на житло та згоду власника на його там перебування, що виключає можливість обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Підсумовуючи вищевказане, враховуючи воєнний стан, який значною мірою обмежує можливість належного контролювання поведінки обвинуваченого, суд виходить з того, що безумовно наявний ризик переховування від суду, впливу на свідків та потерпілого, а рівно і скоєння інших злочинів.
Такі ризики у своїй сукупності є достатньо вагомими для застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
Інші альтернативні запобіжні заходи, на думку суду, не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, крім того, стороною захисту не надано суду доказів щодо можливості обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді, наприклад, домашнього арешту, адже не надано документального підтвердження наявності у обвинуваченого житла на праві власності чи користування.
На переконання суду продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який в цьому випадку полягає у необхідності забезпечення права учасників справи на розгляд справи у розумний строк та усунення небезпеки вчинення протиправних діянь обвинуваченим та, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюються у скоєнні тяжкого злочину, пов?язаного з насильством, в Україні діє воєнний стан, тож суд не визначає розмір застави, керуючись положеннями ст. 183 ч. 4 КПК України, адже особа обвинувачується у скоєнні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Керуючись ст. 331 КПК України,-
Призначити судовий розгляд кримінального провадження за звинуваченням ОСОБА_4 , у скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, на 14.45 годину 06 жовтня 2025 року.
Судовий розгляд провадити у відкритому судовому засіданні за участю обвинуваченого, захисника, прокурора, потерпілого.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , звинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04 грудня 2025 року включно.
Ухвала суду в частині обрання запобіжного заходу діє до 04 грудня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали до суду апеляційної інстанції.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1