1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/6458/25 1-кп/335/765/2025
02 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ( в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в рамках кримінального провадження № 62025080100001396 від 17.02.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-
В провадженні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання зазначив прокурор зазначив, що ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 07.08.2025 строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою продовжено на 60 днів, тобто до 05.10.2025 включно. Однак, завершити судовий розгляд у кримінальному провадженні до закінчення вказаного строку об'єктивно неможливо.
Необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 обумовлюється тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, а саме, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч.1 ст. 115 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Про вказані наміри ОСОБА_4 свідчить його поведінка, адже відразу після скоєного кримінального правопорушення, він до правоохоронних органів із зізнанням чи щирим каяттям не з'явився, свої протиправні дії не припинив, а навпаки вжив заходів щодо знищення та приховування слідів злочину, спотворення обстановки на місці події.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисних дій, спрямованих на позбавлення життя іншої людини, будучи працівником поліції, покликанням якого, навпаки, має бути забезпечення охорони прав і свобод людини. Зазначені обставини свідчать про суспільну небезпеку ОСОБА_4 , та є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_4 буде саме тримання під вартою.
Встановлені обставини свідчать про необхідність ізоляції обвинуваченого ОСОБА_4 задля нівелювання ризику можливості переховуватися від суду та перешкодити виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом, котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного буде саме тримання під вартою.
При обґрунтуванні ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - показання отримуються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні . Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише під час досудового розслідування кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Відтак, обвинувачений ОСОБА_4 , у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, може здійснювати тиск на свідків, з метою схилити до відмови від дачі показів суду взагалі, або до їх зміни на свою користь.
Обґрунтуванням ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України є те, що ОСОБА_4 обізнаний з тактикою та методикою слідчої і оперативно- розшукової роботи, має певні стійкі зв'язки у правоохоронних структурах, а тому перебуваючи на свободі, використовуючи вищезгадані можливості обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що обвинувачений, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, звільнення з органів Національної поліції України та залишення без джерела доходів, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 при ухваленні вироку, наслідки злочину, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.
Продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що останній не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя особи, з метою забезпечення виконання ним покладених на нього обов'язків, беручи до уваги, що вчинене останнім кримінальне правопорушення та ненастання за нього покарання може створити в очах суспільства негативне враження безладдя та безкарності, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 є винятковим та має бути продовженим.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:
-при обранні особистого зобов'язання обвинувачений зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду. Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та відсутність дієвого контролю за виконанням обвинуваченим такого запобіжного заходу, як особисте зобов'язання, є ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду. Сторона обвинувачення не володіє інформацією відносно осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України. Крім того, застосування такого запобіжного заходу як особиста порука не виключає можливості настання встановлених ризиків, оскільки не може належним чином забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та можливість покинути межі країни, а також можливість переховування ОСОБА_4 від суду унеможливлює застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту чи застави.
У судовому засіданні обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили обрати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у вигляді домашнього арешту.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного.
Як зазначено у ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч. 3 ст. 199 КПК України).
Клопотання прокурора вказаним вимогам відповідає та має всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законодавством.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання, пов'язане виключно з ізоляцією від суспільства на тривалий строк.
Перевіривши наявні матеріали провадження, суд прийшов до висновку про те, що ризики, раніше встановлені судом не зменшились та продовжують існувати на цей час.
Такими ризиками є: ризик переховування від суду, з огляду на характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, ризик незаконного впливу свідків, з огляду на те що обвинувачений може здійснювати тиск на свідків, з метою схилити до відмови від дачі показів суду взагалі, або до їх зміни на свою користь, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом, з огляду на те що ОСОБА_4 обізнаний з тактикою та методикою слідчої і оперативно- розшукової роботи, має певні стійкі зв'язки у правоохоронних структурах, ризик вчинення іншого кримінального провадження, з огляду на те що обвинувачений звільнений з органів Національної поліції України, а тому залишився без джерела доходів. Крім того, в наявних матеріалах провадження відсутні відомості, які б свідчили про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків.
Отже, суд вважає, що викладене в сукупності свідчить про наявність ризиків, на які посилається прокурор, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінивши всі вищевказані обставини у сукупності, суд дійшов висновку про те, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.
Практика ЄСПЛ не убачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Такий висновок суду не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).
Крім цього, при вирішенні питання про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає, що необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, оскільки ризики, які існували на момент застосування до останнього вказаного запобіжного заходу не зменшились, з огляду на особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості інкримінованого йому правопорушення та суворість можливого покарання, і інші запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цих ризиків, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.131-132, 176-178, 183, 193-194, 199, 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 02.10.2025 року по 30.11.2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1