с-ще Новомиколаївка
Іменем України
01 жовтня 2025 рокуСправа № 322/957/25
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Губанова Р.О., секретарка судового засідання Блажко О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в заочному порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст заяв по суті, рух справи.
24 червня 2025 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов, в якому представниця позивача просила суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості: за Кредитним договором №303431 в сумі 14087,82 грн, з яких - 7777,78 - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6310,04 грн - сума заборгованості за процентами, а також понесені судові витрати.
Узагальненими доводами позовної заяви є те, що 18 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі Первісний кредитор або ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 303431 (в електронній формі).
29.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі позивач або ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу № 29022024, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Селфі Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 29.02.2024 до Договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 14087,82 грн, з яких: 7777,78 грн - сума заборгованості за основою сумою боргу; 6310,04 грн - сума заборгованості за відсотками.
Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст. 509, 512 - 514, 516, 525, 526, 527, 530, 549, 610 - 612, 625, 626, 628, 639, 641, 644 ЦК України, представник позивача просив задовольнити позов.
Ухвалою судді від 09.07.2025 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 09.07.2025 вважається отримана відповідачкою відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України 17.07.2025.
Відповідачка у встановлений судом строк не подала відзиву на позовну заяву та не надіслала до суду будь-яких заяв.
Сторони в судове засідання не з'явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, будь-яких заяв по суті справи або відкладення не подали. Представниця позивача в позові прохала розглянути справу без участі останньої, позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Фактичні обставини встановлені судом,
мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.
18.02.2022 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачкою укладено Договір № 303431 про надання споживчого кредиту (а.с. 6 - 14).
Договір укладено в електронній формі та підписано ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Умовами Кредитного договору визначено, що Товариство надало відповідачці кредит у розмірі 7777,78 грн, а відповідачка зобов'язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором; строк кредиту 16 тижнів тобто 112 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору; Тип процентної ставки фіксована; за користування кредитом нараховуються проценти в порядку та на умовах, визначених у пп. 1.5. п.п. 1.7.
Також, відповідно до умов Кредитного договору (п. 2.1 Договору), кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживачки, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .
Наведені умови кредитування, які, серед іншого, відображені також і в Паспорті споживчого кредиту, та інформація, яка надається споживачу до укладення Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Також відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписаний паспорт споживчого кредиту, який містить основні умови кредитування.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Селфі Кредит» заборгованість ОСОБА_1 станом на 29.02.2024 становила 14087,82 грн (а.с. 25 - 27).
29.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29022024, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до Боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від № 2 від 29.02.2024 року до Договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 14087,82 грн, з яких: 7777,78 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6310,04 грн - сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Кредитним договором № 303431 в сумі 14087,82 грн.
Отже ТОВ «Селфі Кредит» відступило позивачу право вимоги від ОСОБА_1 належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань, право на одержання яких належить ТОВ «Селфі Кредит», на підставі кредитного договору, а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідачки.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтями 514, 516 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електрону форму. Договір укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмову вигляді ( статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір ( оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти ( оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою., яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції ( оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за його домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України « Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання; іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України « Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію ( оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору ( п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одинцю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.
Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачкою в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.
Враховуючи, що відповідачка взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконувала, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До позовної заяви додана платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 77653 від 16.08.2024, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 3028,00 грн, отже вказана сума підлягає стягненню відповідачки на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263 265, 268, 273 ЦПК України, суд
вирішив:
позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором № 303431 про надання споживчого кредиту від 18.02.2022 в сумі 14087,82 грн (чотирнадцять тисяч вісімдесят сім гривень 82 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» витрати на сплату судового збору в сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок)
Реквізити учасників справи:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код 35625014;
- відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Р.О. Губанов