Справа № 309/1615/25
Провадження № 2-а/309/20/25
29 вересня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого судді Кемінь В.Д.
з участю секретаря судового засідання Плиска А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення за ст.122 ч.4 КУпАП серії ЕНА №460075 від 28.04.2025 року. Посилається на те, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №460075 від 28.04.2025 року позивача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Згідно оскаржуваної постанови 28.04.2025 року о 10 год.02 хв. в с.Широке , АД Н-09 44 км. водій, керуючи транспортним засобом Scoda Octavia АО568ІС, рухався зі швидкістю 150 км/год в населеному пункті - с.Широке, чим перевищив максимальне обмеження швидкості руху на 100 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України. Позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП і винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій. Посилається на те, що постанова не містить доказів його вини у вчинені правопорушення. Позивач стверджує, що Правил дорожнього руху не порушував, перевищення швидкості не допускав. Працівником поліції на місці зупинки позивачу було повідомлено, що він нібито перевищив швидкість руху на 100 км/год., тобто рухався із швидкістю більше 150 км/год., що не є можливим, оскільки на такій короткій ділянці дороги йому необхідно б було здійснити екстрене гальмування, і тоді повинен був відобразитися гальмівний шлях, який відсутній на фото місці події. Крім того, був відсутній стаціонарно обладнаний засіб вимірювання швидкості «Трукам», а лише вимірювальний пристрій, який знаходився постійно в руках представника поліції. При проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку, визначеному Законом «Про національну поліцію» - стаціонарно вмонтованим способом, натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання і фіксації швидкості суперечить приписам ст.40 ЗУ «Про національну поліцію». Крім того, контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відео фіксації (дорожній знак «5.70»). Згідно ч.2 ст.40 ЗУ «По національну поліцію» інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Вважає, що у постанові не наведено жодного належного доказу вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, тому просить скасувати постанову ЕНА №460075 від 28.04.2025 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав до суду письмову заяву, згідно якої просив розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача - Управління патрульної поліції в Закарпатській області в судове засідання не з'явився. Подав до суду відзив на адміністративний позов про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відповідач вважає безпідставними вимоги позивача, а також такими, що не підлягають до задоволення. 28.04.2025 року під час несення служби працівниками управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 008401, за адресою: Закарпатська область, автомобільна дорога Н-09 «Мукачево-Рахів-Богородчани-Івано-Франківськ-Рогатин-Бібрка-Львів» км.44 (населений пункт Широке, Закарпатської області), було виявлено порушення правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу «Skoda Octavia» з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався швидкістю 150 км/год в населеному пункті, чим перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху в населеному пункті на 100 км/год, чим порушив п. 12.4. ПДР України. На підставі ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію" транспортний засіб було зупинено. Поліцейський підійшов до водія, пояснив суть правопорушення, причину та підставу зупинки та перевірки документів, попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України, на що водій виконав законну вимогу патрульного та надав запитувані документи для перевірки. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п.12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.122 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Після чого водію було роз'яснено ст.268 та ст.289 КУпАП (підтверджується підписом ОСОБА_1 в п.8 постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ЕНА №4600775 від 28.04.2025 та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського). Всі усні доводи позивача були взяті до уваги при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Інспектор виніс постанову за ч.4 ст.122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 1700 грн., відповідно до санкції статті. Представник відповідача зазначає, що поліцейський діяв відповідно до чинного законодавства, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. До відзиву представником відповідача надано фото з приладу ТгuСАМ LTI 20/20 ТС 008401 від 28.04.2025.
Відповідно до ч.1 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, проводити розгляд справи по суті, на підставі наявних доказів та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №460075 від 28.04.2025 року, позивача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гр. Згідно оскаржуваної постанови 28.04.2025 року о 10 год.02 хв. в с.Широке , АД Н-09 44 км. позивач, керуючи транспортним засобом Scoda Octavia АО568ІС, рухався зі швидкістю 150 км/год в населеному пункті - с.Широке, чим перевищив максимальне обмеження швидкості руху на 100 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України.
Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пункт 12.4 ПДР України передбачає,що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Положеннями ч. 4 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність,зокрема,за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, та тягне за собою накладання штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі у розмірі 1700 гривень.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Поліцейський в своїй діяльності зобов'язаний керуватися як вказаними законодавчими актами, так і Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за № 1395.
Згідно з пунктом 9, 10 розділу ІІІ зазначеної Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних до нього причин.
Позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною та необґрунтованою, вказана постанова винесена без будь-яких доказів його вини.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено відео з нагрудної камери mp4. події, яка відбулась 28.04.2025.
Суд, дослідивши долучений відповідачем запис та матеріали даної адміністративної справи зазначає, що відповідачем не представлено суду належних та допустимих доказів, які б стверджували про недотримання позивачем п.12.4 ПДР України.
Тобто, на відповідному відеозаписі не зафіксовано факту порушення ОСОБА_1 п.12.4, а саме а саме перевищення швидкісного режиму у населених пунктах. Проте, зафіксовано лише процесуальний розгляд та винесення оскаржуваної постанови.
Зазначений недолік фіксації правопорушення не дає підстави для висновку про порушення позивачем визначеної п. 12.4 ПДР України перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину.
Представником відповідача надано фото з приладу TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 008401.
Матеріали фотофіксації не містять зображень водія під час руху транспортного засобу з перевищенням швидкості.
Також судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази проведення розгляду справи у відповідності до вимог КУпАП України. Так, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
В матеріалах справи відсутні докази дотримання працівниками Управління патрульної поліції Закарпатської області зазначених вимог.
Доказів проведення розгляду справи в установленому порядку суду не надано.
Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, установленими розділом ІV КУпАП, не здійснювалось.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 п. 12.4 ПДР України, а тому і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 року №5-рп/2015 вказав, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Звертаючи увагу на приведені вище норми законодавства, суд зазначає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення приймається посадовою особою, яка розглянула справу про адміністративне правопорушення, тобто після встановлення факту адміністративного правопорушення, з'ясування усіх обставин правопорушення, встановлення вини особи в його вчиненні, а також інших обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та мають значення для правильного вирішення справи.
Посадовою особою органу патрульної поліції, якою прийнято постанову не встановлювалась наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи (водія) в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не перевірялись докази правопорушення тощо.
В порушення приписів статей 280, 283 КУпАП вказаною посадовою особою органу патрульної поліції лише складено та підписано оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення.
В зв'язку із викладеним, суд погоджується із доводами позивача про те, що притягненню його до адміністративної відповідальності не передувала належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень (поліцейського).
Отже, є неправильними та такими, що не відповідають дійсним обставинам, посилання відповідача на те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення та застосування до позивача заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням відбулось на підставі і в порядку, встановленому законом, з додержанням принципу законності.
На переконання суду, наведене нівелює принципи обґрунтованості та всебічності вирішення справи про адміністративне правопорушення та безумовно спростовує правомірність рішення патрульного поліцейського про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Постанова про адміністративне правопорушення - це документ, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій.
Суд повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України» №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
Отже, суд повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Вимоги вказаних правових норм не були дотримані працівниками поліції при складанні оскаржуваної постанови.
Також, судом встановлено, що дорожній знак 5.70 «Фото,-відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» на наданому представником відповідача фото відсутній (не встановлений).
Таким, чином правомірність застосування приладу ТгuСАМ на зазначеній ділянці судом не встановлено.
За приписами ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.
Приписи частини 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Приписами статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Згідно з ст. 31 Закону "Про Національну поліцію" № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Як було зазначено, відповідно до оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв'язку з порушенням ПДР за перевищення встановленої швидкості руху в межах населеного пункту.
У постанові вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam.
Контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 ПДР), оскільки вимоги ч. 2 ст. 40 Закону № 580-VIII, передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідачем не надано до суду доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70.
Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об'єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що імперативними положеннями частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд звертає вказує, що ані оскаржувана постанова, ані матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом.
Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відтак, на переконання суду,з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, та порушення процедури розгляду справи,відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 122 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним.
Згідно ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також відсутність доказів розгляду справи в спосіб і порядку встановленого КУпАП України, суд приходить до висновку про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За результатом розгляду адміністративної справи позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, а отже понесені позивачем судові витрати відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у цій справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19,72,73,241-246 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4600775 від 28.04.2025 та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплачений судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хустського
районного суду: Кемінь В.Д.