Справа № 635/7260/25
Провадження № 3/635/2961/2025
06 жовтня 2025 року Суддя Харківського районного суду Харківської області Якішина О.М., розглянувши матеріали, що надійшли з ВП № 1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянку України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,
29.08.2025 року о 20-15 год. ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених ст.150 СК України обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , внаслідок чого останній за адресою: Харківська область, Харківський район, с.Бісквітне, вул.Полтавська, буд.1, керував транспортним засобом мотоцикл ІЖ 5Ю, д.н.з. НОМЕР_2 без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1.а ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 скоїла порушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, будучи повідомленою про день та час розгляду справи шляхом надсилання смс-повідомлення на номер телефону, який зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, яке вона отримала 08.09.2025 та шляхом направлення судової повістки за адресою проживання, яку вона отримала 01.10.2025 року. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про розгляд справи у її відсутність.
Враховуючи те, що ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 , оскільки вона належним чином повідомлена про день та час розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступних висновків.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно з положеннями ст. 150 Сімейного кодексу України: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Винуватість ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення;
- копією довідки ВП № 1 Харківського РУП № 2 ГНП в Харківській області про результати розгляду ІКС ІПНП ІП «ЄО» № 7846 від 29.08.2025 р., в якій зазначено, що 29.08.2025 року до ВП № 2 Харківського РУП № 2 ГУНП Харківській області надійшло повідомлення щодо виявлення малолітнього ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 під керуванням мотоцикла ІЖ 5Ю д.н. НОМЕР_3 . Під час роботи над матеріалом було встановлено, що 29.08.2025 року о 20-15 годині малолітній ОСОБА_2 за адресою: с.Бісквітне, вул. Полтавська, 1 Харківського району, Харківської області керував транспортним засобом мотоцикл ІЖ 5Ю д.н. НОМЕР_3 без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1а ПДР України. Відносно матері малолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , у зв'язку з ухиленням від виконання передбачених ст.150 СК України обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина зібрано адміністративний матеріал за ч. 1 ст. 184 КУпАП (ВАД №700729). Виходячи з вищевикладеного, було прийнято рішення про припинення подальшого розгляду повідомлень та списання матеріалів ЄО № 7846 від 29.08.2025 року до справи згідно із законом України «Про звернення громадян»;
- копією електронного рапорту від 29.08.2025 р. серії ЄО № 7846;
- письмовими поясненнями ОСОБА_3 , в яких вона зазначає, що ОСОБА_2 є її племінником. 29.08.2025 р. о 20-15 год. вона попросила ОСОБА_2 поїхати на мотоциклі до знайомих за адресою: Харківська область, Харківський район, с.Бісквітне, вул.Одеська. Племінник поїхав на мотоциклі ІЖ 5Ю, д.н.з. НОМЕР_2 . Через деякий час ОСОБА_3 дізналась, що ОСОБА_2 був зупинений працівникам поліції, які привезли останнього додому та передали їй мотоцикл;
- розпискою ОСОБА_3 від 29.08.2025 р., в якій вона зазначає, що отримала від співробітників поліції мотоцикл ІЖ 5Ю, д.н.з. НОМЕР_2 , який зобов'язалась поставити на місце стоянки та не допускати подальшого керування ним ОСОБА_2 ;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких вона зазначає, що 08.08.2025 р. о 20-15 год. вона була на вулиці та побачила, як її син ОСОБА_2 від'їхав від буд.6 по вул.Полтавська на мотоциклі свого дідуся ИЖ 5Ю та не окликнувся, тому що був вже далеко. Через деякий час ОСОБА_1 дізналась, що її син був зупинений працівниками поліції, тому що ОСОБА_2 не мав права керування транспортними засобами;
- заявою ОСОБА_1 в якій вона просить розглянути адміністративний матеріал відносно неї у її відсутність;
- копією паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , виданого 19.02.2001 року Роганським селищним відділенням м-ції УМВСУ в Харківській області;
- копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , серії НОМЕР_5 , виданого 07.10.2017 р. Малороганською сільською радою Харківського району Харківської області;
- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу мотоцикл ІЖ 5Ю, д.н.з. НОМЕР_2 серії НОМЕР_6 .
Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 адміністративне провадження №К/9901/23055/18 сформульовано наступний висновок: «…Верховний Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18».
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, ст. 252 КУпАП.
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, які, на переконання суду, є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
Згідно ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , згідно статей 33 та 34 КУпАП, судом не встановлено.
Статтею 23 КУпАП, визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення суддя враховує характер скоєного правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь її вини, відсутність обставин, що обтяжують чи пом'якшує відповідальність, та вважає за можливе застосувати до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адміністративне стягнення у виді попередження.
Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.
Отже, відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.245, 280, 256, 247 п.1, 284 п.3, 184 ч.1 КпАП України,
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок - UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) - 02894007, судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення
Суддя О.М. Якішина