01.10.25
Справа № 635/4730/24
Провадження № 1-кп/635/644/2025
01 жовтня 2025 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора ОСОБА_2 ,
захисника - адвоката ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченої - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2 КК України,
В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.
Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 строком на 60 днів без визначення розміру застави, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, та неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор посилалася на те, що підставою застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжкого злочину, вчиненого проти основ національної безпеки України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, що само по собі вже є суттєвою підставою для ухилення від кримінальної відповідальності. В зв'язку з введенням воєнного стану на території України та тим, що обвинувачена мешкає в населеному пункті, який перебуває в безпосередній близькості до кордону з Російською Федерацією та при відповідних обставинах, активних бойових діях, знаходячись на волі, у обвинуваченої може виникнути фактична можливість перетнути кордон території України, зокрема на територію Російської Федерації, де в неї проживає син, невістка та онуки, які можуть гарантувати їй там притулок, та переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Про продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків свідчить те, що ОСОБА_4 може вплинути на свідків, які володіють інформацією про її незаконні дії, вчинені під час окупації населеного пункту, застосовуючи методи залякування, погроз, тощо, до безпосереднього допиту даних осіб в судовому засіданні. Також достатніми є підстави вважати про продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_4 обвинувачується, у зв'язку з тим, що обвинувачена не працює, стабільного джерела доходів не має, підтримує зв'язки з особами, які перебувають на окупованій території України та безпосередньо на території Російської Федерації, може передавати їм данні, що можуть мати негативні наслідки та становити новий склад кримінального правопорушення, зокрема у вигляді передачі даних про місце розташування військових чи інших стратегічних об'єктів. Крім того, необхідно врахувати характер злочинних дій та негативний суспільний резонанс вчиненого кримінального правопорушення, вчинення дій, спрямованих на підривання національної безпеки України, створення загрози державному суверенітету, територіальної цілісності, конституційному ладу та іншим національним інтересам.
Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив суд змінити запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_4 з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, у разі продовження судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив визначити їй розмір застави. В обґрунтування доводів клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід захисник посилається на те, що прокурор в клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не довів наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Захисник зазначає, що ОСОБА_4 є матір'ю п'ятьох дітей, раніше не судима. Захисник звертає увагу, що ОСОБА_4 не має навіть думки переховуватися від суду, оскільки, тривалий час вона перебувала на окупованій території та мала можливість покинути територію Харківського району Харківської області, однак вона цього не зробила.
Крім цього у ОСОБА_4 немає ніякої потреби незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на наступне.
Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2024 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави - до 12 квітня 2024 року включно.
В подальшому запобіжний захід відносно обвинуваченої продовжувався Харківським районним судом Харківської області, останній раз - на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 06 серпня 2025 року на 60 днів - до 04 жовтня 2025 року включно.
Частиною 1 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Строк тримання під вартою обвинуваченої спливає 04 жовтня 2025 року.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу, суд вважає, що ризик переховування обвинуваченої від суду продовжує існувати, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 за інкриміновані їй злочини. Так, санкція ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченої переховуватись від суду з огляду й на те, що за законодавчими приписами у відповідній категорії справ неможливо застосувати пільгові інститути кримінального права такі як звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі обвинуваченої з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду.
Співставлення можливих негативних для обвинуваченої наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик актуальним.
Наведені факти в їх сукупності та взаємозв'язку свідчать про існування ризику переховування від суду.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченої на свідків. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачена стає обізнаною про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а відтак остання може здійснювати вплив на свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.
Оцінюючи ризик вчинення обвинуваченою інших кримінальних правопорушень, суд бере до уваги, що обвинувачена ОСОБА_4 дійсно має міцні соціальні зв'язки, але разом з тим вказані зв'язки, а саме з сином та його родиною, підтверджують її зв'язок з державою-агресором, де останні проживають. Відтак, ОСОБА_4 може передавати їм данні, що можуть мати негативні наслідки та становити новий склад кримінального правопорушення, зокрема у вигляді передачі даних про місце розташування військових чи інших стратегічних об'єктів.Вказані обставини в сукупності об'єктивно свідчать про наявність ризику вчинення нею інших кримінальних правопорушень, в тому числі проти основ національної безпеки України, тобто продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Об'єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей.
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченої під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_4 є матір'ю п'ятьох дітей, на думку суду не є безумовною підставою для зміни останній запобіжного заходу, оскільки вказані факти не стали стримуючими факторами при вчиненні нею злочинної діяльності, у зв'язку з чим не спростовує та не мінімізує наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише такий винятковий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Твердження захисника про недоведеність існування ризиків, суд вважає безпідставними, оскільки існування ризиків, в тому числі і втечі від суду, об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, який інкримінують обвинуваченій, проти основ національної безпеки України, вчинених під час воєнного стану, суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не втратили свою актуальність, а суспільний інтерес, внаслідок висунутого їй обвинувачення, об'єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи.
Відтак, обрання більш м'якого запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_4 є неможливим, а тому клопотання захисника обвинуваченої про зміну запобіжного заходу на більш м'який задоволенню не підлягають.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
За вказаних підстав, строк тримання обвинуваченої під вартою необхідно продовжити на 60 днів.
Суд при постановленні даної ухвали, керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання її під вартою, оскільки остання обвинувачується у вчиненні під час дії воєнного стану кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, проти основ національної безпеки України, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на шістдесят днів - до 29 листопада 2025 року включно.
Строк дії ухвали встановити до 29 листопада 2025 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченою - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 06 жовтня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1